2* Вилучення лiтери т на мiсцi грецькоï лiтери тета 0 (лат, на зразок кафедра замiсть катедра
Iсторiя вживання грецькоï лiтери 6, на позначення мiжзубного
приголосного звука така сама давня, як i пам'ятки нашоï мови, i
уживається вона винятково у грецизмах. Про- цес ïï
функцiонування у наших текстах глибоко дослiдив Василь Нiмчук , на
основi чого можемо зазначити: а) У найдавнiших старослов'янських текстах
на мiсцi 9, напевне, читали т, бо в цих пам'ятках найчастiше на мiсцi
зазначеноï лiтери писали саме т: Тадей, Тома, Варьгпо- ломьи,
Мартпа, Вигпания тощо. Випадки замiни 9 через ф у старослов'янських
пам'ятках надзвичайно рiдкiснi: Вифаник. б) У пам'ятках
украïнськоï мови найдав- нiшоï доби (XI XIII ст.) частiше
спосте- рiгаємо замiну 9 на ф: Серафими, Марфа, навiть зафiксовано
форму фимиянь (Збiрник Святослава, 1076 р.) замiсть характерного для
По всi часи Господь Голготу Поклав основою пiд храм. Петро Карманський
69 Нiмчук В В Там само — С 294
старослов'янських текстiв темиянь (назва запашноï смоли й курiння
(кадiння)). Вiд 2-ï пол. XVI ст., iмовiрно, пiд впливом латинсько:
(захiдноєвропейськоï) вимови 9 (iЬ) в ук- раïнськiй мовi
активiзується аналогiчна вимова як т: Томаш, анатема, атенчик
мешканець Афiн (Атен)>^ атеïст. г) У XVII ст. i пiзнiше пiд
впливом латинськоï мови у навчальних закладах в Украïнi слова
з т на мiсцi грецькоï тети ще бiльше поширенi: лiсаветь, Калiстень,
Филистей тощо. Крiм цього, впродовж XVII XX ст. в украïнську
лiтературну мову ввiйшло багато слiв грецького походження в латинському
звуковому оформленнi з т (лат. iЬ) безпосередньо з латинськоï або
через посередництво инших мов, наприклад, библио- тека фiксується
з кiнця XVI ст. (пор. старорос. вивлеофика). ґ) Пiд впливом школи
на украïнських землях, що опинилися у складi Росiï, закрiпи-
лися форми з ф (як у росiйськiй мовi): арифметика (хоч у грец.
агiiЬтеiiке), але аритмiя (бо у грец. агЬуiЬтiа) обидва слова походять
вiд того самого грецького ритмос: число, пор. знову алогiзм: алго- ритм
та логарифм (до речi, пручання щодо ф засвiдчене у назвi науковоï
пам'ятки: Арифметика, або щотниця Д.Мороза, 1862 р.); ефiр (хоч у грец.
аiiЬег), орфографiя (хоч у грец. огiЬоз правильний), але ортопед,
ортодокс тощо з початковим орто~ (бо у грец. огiЬоз прямий, правиль-
ний) тобто абсолютна нелогiчнiсть i хао- тичнiсть, що з росiйськоï
активно перенесенi п украïнську. Прикметно, що украïнськi
вiдповiдники чужомовних природничих тер- мiнiв iз префiксом огiЬо-
однозначно, всi без винятку, мають префiкс орто-: ортокисень,
ортогональний, ортоскопiчний, ортовiсь, ортоповерхня; у математицi
є навiть термiн ортографiчна поверхня . Вдячний матерiял щодо
цього подає ан- тропонiмiя як увиразнене джерело фонетичного
пристосування грецизмiв: Агатангел (< гр. а^аiЬоз добрий i апеI05
вiсник), Агапон (< адаiЬоп добро), Атанас, Панас (гр. аiЬапазiа
безсмертя), Методiй (теiЬооïiоз < теïЬооïеиО
цiлеспрямований, методичний), Марта (тагiЬа, арам, тагiа панi, госпо-
диня) тощо. Безцiнним свiдченням чужости звука ф є i перелiк
зукраïнiзованих iмен як вiдпо- вiдникiв до росiйських у ще не
замуленому новоязом Практичному росiйсько-украïнсь- кому словнику
A923 р.) : Фадей Федот Феодор Феодосий Феоктист Филипп Фирс Флор Фома
Фотий Февронья Фекла Тадей Тодот, Тодось Федiр, Хведiр, Хведько, Тодiр
Тодос, То досiй Теоктист Пилип Тирс Хлор Хома, Тома Хотiй Хiвря Текля,
Векла /0 Кочерга Ольга Правопис чужомовного походження // Урок
украïнськоï — 2003 — 5-6 — С 10 71
Практичний росiйсько-украïнський словник Держ вид- во Украïни,
1923 — С 126-127 Безцiнним свiдченням чужости звука ф є i
перелiк зукраïнiзованих iмен як вiдповiдникiв до росiйських у ще не
замуленому новоязом Практичному росiйсько» украïнському
словнику 0923 р.). Iрина Фарiон 45 Феодора Тодора, Хведора Феодосия
Тодоська, Хведоська, Хвеська. Такi самi поради щодо антропонiмiв та
загальних назв подає Iван Огiєнко: Спишiть оцi слова i
запам'ятайте, що в них чуже ф пере- даємо через п: каптан,
картопля, люципер, трапити; Горпина, Йосип, Ничипiр, Опанас чи Панас,
Остап, Потап, Прiська, Прокiп, Степан, Гапка (Агапiя), Онопрiй чи Онуф-
рiй; через х: Трохим, Химка, Хiвря, Хлор, Юхим; а цi слова можна
передавати подвiйно: Феська i Хвеська, фартух i хвартух, фiртка i
хвiртка . Чому народне мовлення так вправно виверталося з фекання (хоч
подекуди воно проривалося)? Мабуть, тому, що фонетика це найсталiший i
найконсервативнiший склад- ник мовноï системи. Це та звукова нитка,
що сягає найдавнiшоï iсторiï i зв'язує всю мовну
систему, засвiдчуючи ïï неповторнiсть, звуки стають
нацiональними кодами мови. Увiдом- лення чужости цього звука пiдкрiплене
i загаль- ною дзвiнкiстю нашоï мови. Себто звуки в мовi iснують
зазвичай, як i люди, парами: дзвiнкий [в] i глухий [ф]. Однак, на
вiдмiну вiд ро- сiйськоï мови, вимова звука [в] у кiнцi слова та
всерединi пiсля голосного як парованого [ф] ненормативна: любо[у]
(анелюбо[ф]), тра[у]ка (а не тра[ф]ка). Наша вимова нагадує
бiлоруський звук [у]: хадиу та англiйський [хф юiпсiош. Мабуть, вивчаючи
англiйську, ми добре вправуємося у вимовi парного дзвiнкого [i;],
72 Опєнко Iван. Про звук ф //Рiдна мова. Число 9. 1934 рiк.
— С. 410. що протиставлений до глухого [/], на зразок Ниє
[По] i ïï /є [Iа i/], а тим паче у вимовi не- парного
приголосного [ш]: шiгкiоiи [шiпсiои]. До речi, так само непарним у нашiй
мовi є звук [в], що належить поряд iз [р], [л], [л], [н], [й] до
сонантiв (чи сонорних), у яких голос переважає над шумом, що
власне i творить загальну дзвiнкiсть нашоï мови. Натомiсть у
росiйськiй мовi дзвiнкi [в], [б], [д], [г], [ж] у мовленнєвому
потоцi перетворюються на своï парнi глухi [ф], [п], [т], [х]у [ш]
як перед глухими, так i на кiнцi слiв. Отож разом iз перетворенням
приголосних у щось инше перетворюємось i ми. З огляду на
зазначене, запозичений росiйською мовою звук [ф] легко
допасовується до ïï фонетичноï системи в
украïнськiй натомiсть дисонує з нею. Через те росiйська мова
пристосовувала грецизми здебiльшого через ф, а украïнська здебiль-
шого через т (часом через ф, фт, хт, х, п), тим паче, що в оригiналi цей
звук яко маркер грецькоï мови нагадує щось середнє мiж
нашим т i вже нашим-ненашим ф. Хаос i розмаïття (ф, т, фт, хт, п на
мiсцi грецькоï 8) намагалися усунути укладачi Пра- вопису 1929 р. i
сформулювали правило на користь т, яке зближувало украïнську ортогра-
фiю iз загальноєвропейською: грецьке 0 (iЬ) передаємо через
т (а не через ф) , 1933 року це правило лiквiдували: в иншомовних словах
визначили писати ф (на мiсцi в): мiф, лога- рифм, кафедра, але (чомусь?)
ортопедiя, ортодокс, театр, теорiя… Чому народне мовлення так
вправно виверталося з фекання (хоч подекуди воно проривалося)? Мабуть,
тому, що фонетика це найсталiший i найконсервативнiший складник
мовноï системи. Це та звукова нитка, що сягає
найдавнiшоï iсторiï i звязує всю мовну систему,
засвiдчуючи ïï неповторнiсть, звуки стають нацiональними
кодами мови. Iрит Фарiон ^3 Украïнський правопис. Державне вид-во
Украïни, 1929. С. 64. 47 З огляду на iсторичну та сучасну
ортографiчну практику Проект правопису 1999 р пропонує взаконити
паралельне вживання вiдповiдних слiв iзфiт. Iрит Фярiон З огляду на
iсторичну та сучасну ортогра- фiчну практику Проект правопису 1999 р.
пропонує взаконити паралельне вживання вiдповiдних слiв iз ф i т:
Гетсиманiя Геф- симанiя: згадаймо Сад Гетсиманський Iвана Багряного;
Голгота Голгофа: вiрш вгена Маланюка Голгота чи уривки з творiв инших
украïнських письменникiв, де вжито слова зi звуком [т] (/т/): /
довершилася достоту Найбiльша iз космiчних драм: По всi часи Господь
Голготу Поклав основою пiд храм (Петро Карманський). Храм Артемiди
перший партенiд. Лiта минють не минає мiт (Микола Зеров).
Повiє вiтер з Понту. Скитський степ Обудиться, зiтхне… (вген
Маланюк). Слушно з цього погляду зазначає Олек- сандра Захаркiв:
сумлiнно реформуючи пра- вопис, нашi науковцi, опинившись мiж ради-
кальними поглядами колег i консервативними супротивниками будь-яких
реформ, обрали зазначене компромiсне рiшення . Зрештою, справжня норма
виникає тодi, коли iснує проблема вибору з часом один iз
варiянтiв 74 Захаркiв Олександра Чи потребує реформи чинний
украïнський правопис //Скиньмо чужi правописнi кайдани —
Львiв, 2001 — С 34 48 виходить з ужитку, а другий, навпаки, роз-
ширює сферу свого використання . Вирiшуючи проблему написання т/ф
у грецизмах, конче потрiбно зважати i на вплив рiзних мов-посередниць:
польськоï i росiйсь- коï . У схiдноукраïнському варiянтi
грецизми передавали вiдповiдно до так званого рей- хлiнського читання: 0
як ф, Т| як и(i), C як в: Афiни, хiмiя, варвар; натомiсть у захiдно-
украïнському варiянтi у єдинiй традицiï iз
захiдноєвропейськими мовами, зокрема польсь- кою за так званим
еразмовим читанням, тобто гр. 0 як т, Т] як є, Р як б: Атени,
хемiя, варвар (пор. Варвара i Барбара). Отож ос- таннiй Проект
запропонував соломонове рiшення: варiянтну норму. Терлак Зеновiй Найшла
зросiйщена коса на дiяс- порний камiнь //Скиньмо чужi правописнi кайдани
Львiв, 2001 р — С 23 76 Яворська ГМ Прескриптивна лiнгвiстика С
189
