3. Вилученаня початкового и у питомих та давно засвоєних словах
Про операцiю и в украïнському правописi та ïï тяжкiнаслiдки
Iсторiя з початковим и у зазначенiй позицiï сягає, на жаль,
чи не найяскра- вiшого i найсучаснiшого прикладу зрушень i перебудов у
глибинних пластах мови, а вислiдом цього, як зазначає Юрiй Ше-
вельов (Шерех), є втрата власноï шкали вартостей i
переключення на систему вар- тостей другоï (розумiй росiйськоï
I.Ф.) i фактично панiвноï мови . Остання нор- мативна публiкацiя,
що дозволила (але вже не вимагала) написання з початковим и в словах
инший, инколи, инодi, иней тощо бу- ла у Найголовнiших правилах
украïнського правопису АН (Киïв, 1921 р.). Пiдти- нання
цiєï норми найочевиднiше саме в Правописi 1929 р. (!) (i його
проектi 1926 р.), де категорично зазначено: В початку слова и нiколи не
пишеться, тiльки 77 Шерех Юрiй. Так нас навчали правильних проiзношенiй
// Пороги i Запорiжжя. — Харкiв, 1998. — Т. 3. — С.
240.
i: Iван, iти, iскра, iнший, iнiй, iнодi, Iрод тощо . Таке спрощення
ортографiï, що не вiдповiдає фонетичнiй (звуковiй) i фоне-
матичнiй (звуковi типи) системам украïнськоï мови, призвело
до ïхнього руйнування, бо пiд впливом написаного в
украïнському мовленнi почав зникати початковий и, а вiдтак Орфо-
епiчний словник A984 р.) подає правильну транскрипцiю лише у
трьох словах [iинший], [iинодi], [iинколи] . I вiдбувалося це на тлi
дiялектологiчного атласу украïнськоï мови, де засвiдчена
панiвна вимова початкового и, що i вiдображено у 99 лексемах Словаря
укра- ïнськоï мови A9071909 рр.) Бориса Грiн- ченка, з них
у 67 випадках перед н, р, напри- клад: индик, ирiй, иней, Ирод, иржа;
перед в: ива; перед д: идол; перед ж: ижии,я> перед к: икавка;
перед л: илець; перед м: имбир; перед с: искра; перед т: ит!; перед
ч: ин! та у похiдних вiд цих слiв. Природно, що вживали початкове и i
знаменитi класики, передбачаючи навiть внутрiшню риму: Сiрi гуси в
прiй, нрiй по чотири, по чотири полетiли; Посип индикам, Гусям дай
(Тарас Шевченко). Зелений явiр, зелений явiр, Ще зеленiша ива, 78
Украïнський правопис (проект). Державне вид-во Украïни,
1926. — С. 10. 79 Орфоепiчний словник Укладач М I Погрiбний К.,
1981. — С. 251-252, 254. Найдрастичнiший приклад втручання
ортографiï в систему мови є замiна украïнсь- коï
шестичленноï системи голосних на п'ятичленну i вiдсу- нення Ш на
позицiю… комбiнаторного варiянту[]. Така замiна статусу и, якщо
вона стане загальноприйнята, групує украïнську мову разом
з росiйсь- кою, бiлоруською, польською (i сербсь- кими), якi всi
мають звук, але не фонему и, i протиставляє ïï
румунськiй i турецькiй, якi мають М (а з модифiкацiєю ьi ь -1 в
болгарськiй). Юрiй Шевельов. Про критерiïв питаннях
украïнського офiцiйного правопису// Украïнсь- кий правопис
i наукова термiнологiя; iсторiя, концепцiï та реалiï
сьогодення. Львiв, 1996.С 26 51 Ой мiж усiма дiвчатоньками Лиш одна
менi мила (Iван Франко)80. А сучасний видатний письменник Воло- димир
Дрозд витримав не одну баталiю у ви- давництвi, аби 1974-ого року
його роман вий- шов з назвою Ирiй. На сьогоднi маємо чортячо-
небезпечного свiдка початкового и у цьому словi, а саме: вирiй, де
вiдбулося зрощення прийменника в з основою слова: птахи летiли у
вирiй (в ирiй). У чому ж суть проблеми? Полягає вона у кiлькох
площинах, перша з яких iсторична. Звук [и] виник в IXXII ст. способом
злиття давнiх звукiв, позначених як ьi, и(i): ьi I 81 У росiйськiй
мовi ця праслов'янська рiзниця збереглася: рос. мильïй, мьiло;
укр. милий, мпло. Зберiгають давню протистав- нiсть ьi (пол. у) / и
(пол. i) нижньо- i верхньо- лужицька, польська i бiлоруська мови.
Такi мови, як чеська, словацька, болгарська, маке- донська, сербська,
хорватська, словенська усу- нули розбiжнiсть ьi(у) / и(i) у той
спосiб, що просто заступили ьi(у) звуком и(i) а не витворили новий,
як наша мова. Могла пiти цим шляхом i украïнська, однак, як
зазначає вiдо- мий украïнський мовознавець Орест Ткаченко,
на перешкодi цьому став занадто розрослий у 80 Цит. За Терлак
Зеновiй. Найшла зросiйщена коса на дiяспорний камiнь?! //Скиньмо чужi
правописнi кайдани. — Львiв, 2001. — С 19-20. 81 Пiвторак
Г. Походження украïнцiв, росiян, бiлорусiв та ïхнiх мов.
К., 2001. С. 46. 52 нiй iкавiзм (вживання звука i /.Ф.) типу: осiнь(рос. осень), дiд (рос. дед), нiч (рос. ночь) тощо. А це призвело 6
до величезноï кiлькости омонiмiв i заразом до нестерпного
фонетичного хаосу. Отож первiсне iг1′ утворило разом з ьi
неповторний спiльний витвiр промiжний звук. Виник унiкальний
фонетичний шлюб, якого не знає жодна слов'янська мова (пор.
укр. нива, риба; польськ. пша, гуЬа; рос. нива, рьiба, бiлорус, нива,
рьiба). Друга площина артикуляцiйна, себто вимова звука. Цей звук за
ступенем просування язика вперед або назад i ступенем пiдняття його
пiд час творення належить до переднього ряду i високого пiдняття. Для
внаочненого сприйняття артикуляцiйних характеристик [и] пропоную
таблицю класифiкацiï голосних звукiв укра- ïнськоï,
польськоï i росiйськоï мов, з якоï легко побачити
незаперечну своєрiднiсть нашого [и]. Таблиця класифiкацiï
голосних украïнськоï, росiйськоï та польськоï мов
Ряд Пiдняттïг високе високо-середнє середньо —
високе сере дньо- низьке середнє низьке Переднiй i (укр.) и
(рос.) i (пол.) и (укр.) у (пол.) (укр.) (укр.) з(е)-(рос.) а (пол.)
Середнiй ьi (рос.)
Заднiй у (укр.) У (рос.) и (пол.) о (укр.) о (укр.) о (рос.) а (пол.) а
(рос.) 82 Ткаченко О. Б. Украïнська фонетика на iсторико-ти-
пологiчному тлi //Мовознавство. -1998. 2-3. С. 20 83 Донець Л.С.,
Мацько Р.I. Вступ до мовознавства. Практикум — К, 1989 — С.
37-38. Причину виключення и на початку слова треба шукати в дуже
типовому, але й дуже невiдповiдному, вже згадуваному нахилi до
спрощення, який не бере до уваги нi справжнього стану мови, нi
ïï iсторичного розвитку Юрiй Шерех. Так нас навчали
правильних проïзно- шенiй //Пороги i Запорiжжя. Харкiв, 1998. Т.Ш.
С240. 53 Ненормативна напружена вимова нашого [и], як це характерно для
росiйського [ьi], змiнює його артикуляцiйну базу, а отже, i ха-
рактер самого звука, який стає для нас чужим росiйським звуком
[ьi] середнього ряду верхнього пiдняття, на приблизнiсть вимови якого
можна натрапити лише в закарпатських та надсянських говiрках, але не в
лiтературнiй вимовi. Отож кпини щодо напруженого початкового [и] на
кшталт росiйського [ьi] не мають пiд собою жодних пiдстав. А лише
навпаки: передньо-високо-середнiй звук (фо- нема) и, вимовлений без
жодного напруження, серед усiх слов'янських мов належить лише ук-
раïнськiй! То ж чи не нацiонально-патрiо- тична це фонема? Чи ж не
тому такий наступ на неï? Третя площина фонетично-фоно- логiчна. У
мовленнi iснує безлiч звукiв. Навiть той самий звук рiзнi люди
по-рiзному вимов- ляють. А в мовi для зручности опису ïï фо-
нетичноï системи»^ використовують мовоз- навче поняття
фонеми, себто звукового типу, що вносить розрiзнювальне значення у сло-
ва: жити шити, гнiт ґнiт. Образно фонему називають атомом мови,
позаяк вона головний будiвельний матерiал кожного слова. Щодо
украïнськоï фонеми /и/, то деякi вченi (чи псевдовченi)
стверджують, що насправдi украïнськi звуки [и] та [i] це одна
фонема /и/ (як у росiйськiй [ьi] це варiянт [и]), втотожнюючи у такий
спосiб шестифонемнии украïнський ряд (/i/, /и/, /є/, у ,
/о/, /а/) iз п'ятифонемним росiйським (/и/, /є/, /у/, 84 Терлак
Зеïювiй. Найшла зросiйщена коса… — С. 20. 54 /о/,
/а/): у росiйськiй, повторюю, [ьi] не фонема, а варiянт звука [и],
позаяк ïï уживання не впливає на кардинальну змiну
значення слова (игрьi сьiграть), i вона нiколи не вживається на
початку слова. На- томiсть украïнська має низку протиставних
за значенням пар, завдяки /и/, /i/: лис лiс, дим дiм. Особливо
переконливе таке протиставлення в антропонiмах, топонiмах тощо, якi
часом через помилкове транслi- терування, а саме сплутування рiзних звукiв-
фонем и/i (у/i) позбавленi реальноï iдентифiкацiï: с.
ЬузоЬiгка / ЬiзоЬiгка (Ли- согiрка / Лiсогiрка), с. Ьурупу / Ьiрупу
(Липини / Лiпини), с. МугсЬа / МiгсЬа (Мирча / Мiрча); прiзвища Вигуi /
Виïi) (Бурий / Бурiй), СЬогпуi / СЬотц (Чорний / Чорнiй) тощо.
Однак це чомусь не є аргументом для тих самих учених, якi вва-
жають, що диференцiйнiсть значення тут вiдбувається за рахунок
твердих i м'яких приголосних фонем /л/ /л'/, /д / /д'/- У цьому
псевдоаргументовi ми виходимо на складну правописно-фонологiчну
проблему про непом'якшенi приголоснi перед [i]. Згадаймо правописну
систему вгена Желехiвського наприкiнцi XIX ст., базовану на принципi
пиши, як чуєш: хлiб, нiжний, але нiж (ножа), нiс (носа). Себто у
двох перших словах маємо м'яку вимову приго- лосних [л] i [н] i
тверду у двох наступних. Як вiдомо, цю рису желехiвки Правопис 1929 р.
вiдкинув (як i, до речi, Словарь Бориса Грiнченка), на що Василь
Сiмович слушно зауважив: Це вплинуло в нас дуже фатально на ортоепiю, i
ми… часто чуємо 55 Тверда вимова приголосних перед i
має зникнути з украïнськоï лiте- ратурноï мови, як
давнiше в Харковi зник пам'ятник Блакитному. Юрiй Шевельов неорганiчну
вимову , а далi на безраддi рада: Тут уже школi (i театровi)
припадає важливе завдання припильнувати справи ор- тоепiï,
пiдручники з граматики мусять звер- нути на цю справу велику
увагу… . Однак як-то звернути увагу на те, що не тiльки сховане з
очей, а знищене самим правописом? По-сумному слушнi у цьому контекстi
слова швайцарського мовознавця Фердинанда де Сосюра: … письмо
приховує мову вiд наших 87 очей: перед нами не вдягання, а
травестiя . Однак граматики таки пильнували (!) цiєï риси, i
такий ортоепiчний стан був норма- тивний до 1969 року, аж поки не
вийшла Сучасна украïнська лiтературна мова за редакцiєю
горезвiсного москвофiла Iвана Бiлодiда, де усупереч твердженню знаного
фонетиста Петра Коструби, зазначено, що зубнi приголоснi не м'якшаться
перед i, що походить з о i з ьi, лише в окремих дiалектах
украïнськоï мови а це означає, що такого непом'якшення
в лiтературнiй мовi нема . Це своєю чергою суперечить
фонематичнiй природi мови, яка замiсть самодостатньоï
набуває виразних асимiляцiйних ознак. Образно на цю тему
висловився Юрiй Шевельов: Тверда вимова приголосних перед i має
зникнути з украïнськоï лiте- ратурноï мови, як давнiше в
Харковi зник пам'ятник Блакитному . 85 Сiмович Василь. Лiтери i
полiтика… С. 196. 86 Сiмович Василь. Там само. С. 196. 87
Фердiнан де Сосюр . Курс загальноï лiнгвiстики. КД998, — С.
44 88 Шерех Юрiй. Украïнська мова… Там само. С. 239. 89
Шерех Юрiй. Там само. — С. 219. 56 А щоб зник зайвий форпост
фонеми /и/ то ïï слiд забрати з початковоï позицiï.
Тодi ос- таточно за логiкою антифонемного статусу /и/, наприклад,
Заповiт Тараса Шевченка, як пропонує проф. Юрiй Карпенко з Одеси,
слiд читати: йак умру то поховайте мене на могiлi серед степу шiрокого
на Вкрайiнi мiлiй шчоб лани шiрокополi i Днiпро, i кручi було вiдно,
було чути ~90 иак реве ревучiй iт.д. Ну i дiстається нашому
Тарасовi Гри- горовичу! З огляду на зазначене, думаю, зрозумiло
читачевi, чому з iнiцiятиви авторитетного фо- нетиста i члена
новоï правописноï комiсiï Нiни Тоцькоï вирiшено
повернути и в iнiцiяльну позицiю. Не зрозумiло лише, чому це слiд
зробити у деяких словах, особливо перед приголосними нiр…:
инакше, инодi, инколи, инший, инакодумсир, иншомовний, пере- инакшити,
инородець, инопланетянин, индик, инiй, иржа, иржавiти, иржати, ирiй,
ирод, икати, икавка , а не у всiх словах, наприклад, хоч би зi словника
Бориса Грiнченка? 90 Карпенко Ю.О Фонетика i фонологiя сучасноï
украïнськоï лiтературноï мови. Учбовий посiбник для
студентiв фiлологiчних факультетiв Одеса, 1996 С. 82-83. 91
Украïнський правопис. Проект найновiшоï редакцiï. Там
само. С. 4-5.
Не завадить застановитися на ще одному аспектовi операцiï и:
нормативному з по- гляду культури мовлення. Наше [и] ненапружене за
вимовою, що зумовлено рiвномiрним розподiлом вимов- ноï
енергiï мiж складами украïнського слова внаслiдок вiдносно
слабкого наголосу в ук- раïнськiй мовi. Напад на цю ненапруженiсть
i легкiсть [и], видається, компенсують непра- вильною його вимовою
на мiсцi лiтери i пiсля кiнцевого твердого приголосного префiксiв i
прийменникiв, наприклад: дез[и]нформаи,iя замiсть дезiнформацiя,
роз[и]граш замiсть роз[i]граш, в [и]нститутi замiсть в [iнсти- тутi. Ця
помилка наслiдок iнтерференцiï (впливу) росiйськоï мови, в
якiй пiсля твердих приголосних може бути тiльки звук [ьi], а, отже, i
вимова: об[ьi]грать, в [ьi]нституте, дез[ьi]нформация^. Як бачимо
операцiя и надто складна, щоб не сприймати ïï як хiрургiчну.
92 Радевич-Винницький Ярослав Етикет i культура спiлкування. —
Львiв, 2001 — С 192.
