Спиратися, опиратися

Спиратися, опиратися. Слово спиратися в сучаснiй
украïнськiй мовi означає використовувати щось як опору.
Спираюсь на мур i годинами стежу, як безшелесно бродять тiнi з
мiсця на мiсце (М. Коцюбинський). Юзя хутенько вмилася, освiжила голову
i стала коло вiкна, вихилившись трохи з нього та спираючись на
руки (Леся Украïнка). Часто спиратися виступає в
сполученнi iз словами палиця, дрючок, костур, цiпок та iн. У М.
Стельмаха, наприклад: Сяк-так пiдлiкувавшись, спираючись на палицю,
зашкандибав Антанас у губпартком. В цей час вiдчинилися дверi, i на
порозi став худющий чорнявий юнак, спираючись на шпитальну
паличку. Старий, спираючись на костур, ледве волiк до
церкви покрученi простудою ноги. Нетвердими ногами, спираючись на
грушевi чи кисличанi костури, чапали й тi дiди, яким уже землю
давно замiнила пiч, i в туманi вони самi стояли, мов туман, i навiть
каламутнi сльози на ïхнiх очах, здавалось, понатiкали з
передвесняноï iмли. I в iнших письменникiв спостерiгаємо
вживання спиратися в цьому значеннi i з названими словами. Дiд
Баклага важко ступає своïми юхтовими чобiтьми,
спирається на цiпок (I. Микитенко). Вiн з однаковою
гордiстю стоятиме серед велетенських машин, вiн стоятиме на палубi
океанського корабля, що йде в невiдомi краïни, вiн стоятиме з
однаковою гордiстю й серед немiряного степу, спираючись на палицю
(Ю. Яновський). Дорош спирається на палицю,
шкутильгає в холодок пiд верби (Г. Тютюнник).
Часом, коли йдеться про фiзичну опору, спиратися вживають у
сполученнi iз словами, що означають людину або частину ïï тiла
плече, руку. …Стара вже не мала сили кроку перейти, не
спираючись на молоду невiстку (Марко Вовчок). Дехто
кульгає, спираючись на товаришiв (О. Довженко). Данько
зовсiм знесилився, доки, спираючись на материне плече, додибав до
саней (О. Гончар).
Спиратися вживають також у переносному значеннi коли мова йде про
опору не фiзичну, а моральну, теоретичну, технiчну i т. iн.
Наприклад, Керiвник установи в своïй роботi спирається
на кращих працiвникiв. Щоб зробити кидок уперед, кiбернетицi
дедалi частiше доводиться спиратись на досягнення бiологiï
(Наука i життя). Спираючись на досягнення кiбернетики,
можна будувати такi електронно-обчислювальнi машини, якi здатнi
синтезувати своï дiï (Знання та праця).
У значеннi упиратися (робити упор) теж може виступати слово
спиратися, але в тому разi додаток, яким керує це
дiєслово, хоч i стоïть у знахiдному вiдмiнку (як i при iнших
значеннях), проте вживається з прийменником у
(в), а не з прийменником на. Черниш, стоячи за
гребенем, спираючись (упираючись. . Ч.) колiньми в
брилу, тягнув обережно канат (О. Гончар).
Основне значення слова опиратися в сучаснiй мовi переносне чинити
опiр, не пiддаватися, опинатися. Залiзне здоровя Сагайдачного шалено
опиралося смертельнiй хворобi (З. Тулуб). Зразу вона тiй думцi
страшно опиралася, але пiзнiше пiддалася ïй i пiшла (О.
Кобилянська). Моталка починає густи в моïй руцi. Я доходжу до
епiзоду, що його треба викинути. Вiн величенький бiльше сотнi метрiв. Я
знаю, що режисер опиратиметься, треба скорiше повертати розмову
на iнше, але менi шкода втрачати розгiн, i я кiнчаю думку (Ю.
Яновський). …Гайда до мене, потягнув Масло спантеличеного хлопця.
Я не знаю, чи зручно йти, пробував опиратися Василь. А що тобi
знати! Я ж не стороння людина, не з вулицi (А. Хижняк).
Проте словники обстоюють таке значення слова опиратися, як
використовувати щось за опору. Звичайно, таке розумiння слова
опиратися поширене i в розмовнiй мовi, i в художнiй лiтературi.
Порiвн., наприклад, Бiля возiв iдуть чумаки, на пужално опираючись
(М. Коцюбинський). Сотнi тисяч звуглених людей оце Хiросiма…
Це також отi дiвчатка-школярки, що, опираючись на бамбуковi
палицi, шкандибають кудись свiт за очi в обгорiлiм лахмiттi, i
кличуть матерiв, i просять ковток води серед тiєï
слiпучоï радiоактивноï спеки… (О. Гончар). Вона послушно
повернулась i пошкандибала, опираючись на кийок (М. Iрчан). Часом
воно вживається i в значеннi упиратися: Югина, опираючись
руками у восковий луб полудрабка, сiла на гузик снопа (М. Стельмах).
Деякi письменники вживають слово опиратися навiть тодi, коли мова
йде про опору моральну, теоретичну i т. iн. Порiвн. Опирався я
на сiльського активiста Дмитра Степановича Гринька, якого сiльрада
видiлила менi в помiчники по лiкнепу (. Кравченко). Опираючись на
свою фiлософiю, Волос не переставав потихеньку скуповувати землю
довкола свого хутора (П. Панч). Але все-таки на сучасному етапi розвитку
лiтературноï мови дуже помiтна тенденцiя розрiзняти семантику цих
слiв: спиратися i в прямому, i в переносному значеннi
використовувати як опору, опиратися чинити опiр, не пiддаватися,
огинатися. Очевидно, цю тенденцiю слiд вважати прогресивною: вона
сприяє тому, щоб висловлення стало точнiшим.