Вимагати

Вимагати настiйливо, владно просити, добиватися чогось. Вимагати можна
вживати в переносному розумiннi персонiфiкуючи речi, явища, поняття.
Лишилось тiльки ще спакуватись… Се було одно з тих незчисленних
треба, якi мене так утомили i не давали спати. Дарма, чи те треба мале,
чи велике — вагу те має, що кожен раз воно вимагає
уваги, що не я ïм, а воно мною уже керує (М. Коцюбинський).
Туга по Тесленковi перекипiла в серцi у гнiв, що владно вимагав дiï
(А. Головко). Вимагати в цьому значеннi може керувати iнфiнiтивом,
вiддiєслiвним iменником {вимагаємо чого? звiльнити,
звiльнення) або вживається iз сполучником щоб i дiєсловом в
особовiй чи безособовiй формi (щоб звiльнив, щоб звiльнили, щоб
звiльнено було). Крiм того, вимагати означає ще зумовлювати щось,
бажати, очiкувати якихось дiй вiд когось або чогось, вияву якихось
якостей {вимагати чого? або чого вiд кого чого?). Створення матерiально-
технiчноï бази комунiзму вимагає постiйного вдосконалення
господарського керiвництва i планування (Програма КПРС). Успiшне
виконання грандiозних накреслень щодо дальшого розвитку народного
господарства вимагає вмiлого, найбiльш рацiонального використання
природних багатств (Наука i життя). Хлопець умiв добре мастити букси й
висiв над колесом вагона, коли того вимагав обов'язок, але тут, в оцiй
урочистiй, незвичайнiй обстановцi, вiн розгубився (О. Донченко). Слово
вимагати iнколи неправильно вживають замiсть потребувати (див.). Часом,
коли контекст вимагає дiєслова в доконаному видi,
безпiдставно вживають слово потребувати (з наголосом на є), якого
в украïнськiй мовi не iснує. В такому разi має
виступати слово зажадати (порiвн.: Випускник iнституту вимагав iншого
призначення на роботу недок. вид; Випускник iнституту зажадав iншого
призначення на роботу док. вид).