стильовi рiзновиди мовлення

Крiм функцiональних стилiв, в украïнськiй мовi видiляються й iншi
стильовi рiзновиди, основою класифiкацiï яких є неоднакове
експресивне забарвлення, харак терне для того чи iншого мовлення. За
допомогою такого забарвлення виявляються рiзне ставлення того, хто
говорить, до висловлюваного, рiзний тон i колорит вислов люваноï
думки. З цього погляду розрiзняють такi експресивно забарвленi рiзновиди
лiтературноï мови: урочисто-офiцiйний, iнтимно-ласкавий, ввiчливий,
фамiльярний, жартiвливий, сатиричний. Вони не збiгаються з
функцiональними стилями, хоч можуть накла датися на них. Урочистий
рiзновид характеризується вживанням слiв i словосполучень з пiдне
сеним емоцiйним змiстом, окличних речень. Урочисте забарвлення мови
найчастiше виявляється в публiцистичному й ораторському стилях,
iнодi також у художньому и епiстолярному. Офiцiйне забарвлення властиве
дiловому i зрiдка приватному листуванню, а iнодi й уснiй розмовнiй мовi.
Воно створюється вживанням офiцiйних звертань (слiв з офiцiйно-
дiловоï мови, описових синтаксичних зворотiв), а також тим, що в
такому листуваннi немає займенникiв першоï i другоï
особи однини тощо. Iнтимно-ласкаве забарвлення досягається
насамперед використанням слiв iз су фiксами пестливостi та вживанням
епiтетiв з пестливим значенням i простих синтак- 12 Мова i мовознавство
сичних конструкцiй, властивих розмовнiй мовi. Воно доречне у розмовно-
побуто вому, епiстолярному i художньому мовленнi для вираження
iнтимноï близькостi, симпатiï й подiбних почуттiв. Забарвлення
ввiчливостi у мовi досягається вживанням слiв iз значенням пошани
до особи, якiй адресується висловлювання, а фамiльярний тон
характеризується наявнiстю слiв i словосполучень, якi пiдкреслюють
перебiльшену невимушенiсть, надмiрну розвязнiсть та безцеремоннiсть у
ставленнi до своïх спiврозмовникiв. Емо цiйне забарвлення
ввiчливостi або фамiльярностi може виявлятися в епiстолярному та розмовно-
побутовому стилях лiтературноï мови. Жартiвливий, або
гумористичний, колорит надається мовi вживанням слiв у не
вiдповiдному до ситуацiï значеннi, контрастно-комiчними
зiставленнями, перебiль шенням якостей осiб i предметiв, про якi йдеться
у висловлюваннi, невiдповiдними змiстовi висловленоï думки
висновками та iншими подiбними засобами. До такого емоцiйного
забарвлення вдаються в художнiх творах та в розмовно-побутовому мов
леннi. Сатиричний емоцiйний тон найчастiше спостерiгається в
публiцистичному, ора торському i художньому мовленнi, а iнодi й у
розмовному. Найголовнiшим мовним засобом сатири є вживання слiв,
за допомогою яких виражається презирство i зневага до потворних
вчинкiв, обурення ними, а також глузливi означення-епiтети, порiв няння,
архаïзованi лексика i синтаксичнi конструкцiï, влучнi дотепи
тощо.