ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ. Типи простих речень

1. За складом граматичноï основи Двоскладнi Односкладнi Людина
стає людиною тiльки серед людей (Й. Бехер). Має два
головнi члени — пiдмет i при судок, якi групують навколо себе
дру горяднi члени речення Не можна судити про людину з першого
погляду (Ж. Лабрюйєр). Граматична основа складається з
одного головного члена, який виконує предикативну функцiю
2. За метою висловлювання та за емоцiйним забарвленням Розповiднi
Питальнi Попереду забовванiв лiс (М. Стельмах). Мiстить у собi
якесь повiдомлення, розповiдь про щось. Iнтонацiя
характеризується пониженням тону наприкiнцi речення Хато,
хижо, бiло-сиза ятко, Хто тебе любовно прибере? (П. Сиченко).
Мiстить у собi якесь питання, на яке перед бачається
обовязкова вiдповiдь або питання, що не вимагає вiдповiдi.
Тон пiдвищується на словi, у якому мiститься змiст питання
341 СУЧАСНА УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА Спонукальнi Окличнi
!Лев: Метка! Та що ж, приходь… (Лес
i Украïнка). Ой скинемось та й по I таляру. Та купiм коня отаману
(Нар. творчiсть). Мiстить у собi наказ, вимогу, заклик, побажання,
пораду, прохання тощо. Оформляється розповiдною або окличною
iнтонацiєю я а) розповiдно-окличнi; б) питально-окличнi; в) спонукально-
окличнi. Окличноï модальностi може набувати будь- який тип речення
за метою висловлювання якщо тiльки його вимовити емоцiйно, з оче видною
експресiєю, виражаючи таким спосо бом якесь почуття радiсть,
захоплення, по див, гнiв, страх, вiдчай, обурення, захоплен ня та iн.
Оклична iнтонацiя характеризується високим тоном, бiльшою силовою
напругою голосу
3. За наявнiстю чи вiдсутнiстю другорядних членiв Поширенi Непоширенi
Гарячий день розлив пекуче золото (. Мапанюк). 1 Крiм головних, у
реченнi є ще й i другоряднi члени Минув рiк. Йшло лiто (У.
Самчук). Якщо речення складається лише з головних членiв, то
воно називається непоширеним
4. За наявнiстю необхiдних членiв речення Повнi Неповнi I Мале орля, а
вище старого лiтає (Нар. творчiсть). Речення, в якому
немає опущених членiв, незалежно вiд того двоскладне воно, чи
односкладне i I л Ну, як би так менi туди? Хоч би ж тобi де-небудь
щiлка (Л. Глiбов). Неповним простим реченням є таке речення,
в якому опущено один або кiлька членiв, якi иегко встановити:
i) з попереднiх речень;
5) з наступного речення; ï) iз ситуацiï, в якiй
вiдбувається розмова; ‘) iз змiсту неповного речення,
зокрема iаявних у ньому членiв, iеповними речення бувають як з двома
го- овними членами, так i з одним головним [ЛНОМ 342 Синтаксис я к
роздiл граматики Порядок слiв у реченнi Прямий Зворотний або
iнверсiйний _ пiдмет стоïть перед присудком; _ узгоджене
означення займає позицiю перед означуваним словом; —
неузгоджене означення стоïть пiсля означуваного слова; —
додаток займає позицiю пiсля того слова, яке ним керує;
_ обставини можуть займати рiзнi позицiï залежно вiд рiзновиду
—————————&mda-
sh;——— Ш—— - — присудок
стоïть перед пiдметом; — узгоджене означення пiсля
означуваного слова; — додаток — перед словом, яке ним
керує яя Нечленованi конструкцiï (слова-речення)
Специфiчний тип речень, якi не можна квалiфiкувати нi як двоскладнi,
нi як одно* складнi; вони не мають окремих членiв речення i не
виконують номiнативну функцiю, оскiльки нiчого не називають;
використовуються в дiалогiчному мовленнi Стверджувальнi слова-
речення; заперечнi, питальнi, спонукальнi, емоцiйно-оцiннi та iн.
6. Ви цiлком свiдомi себе? — Так (О. Довженко).
7. Повечеряємо разом? — Нi (М. Стельмах).
8. Яка радiсть у нас, Дмитре… — Невже? (М. Стельмах).
9. Глянь, де вода! — Ого-го! Далеченько (О. Гончар).
10. А! Моє шанування! (А. Головко). Незакiнченi або обiрванi
(перерванi) речення Ти того… Кинь натякать… Бо я…
(I. Рябокляч). Речення-звертання Заходить (пан) у чорну пекарню,
пхає рукою дверi i кричить: — Марино! — Нiкого.
— Олено! (М. Коцюбинський). Просте ускладнене речення Речення
з однорiдними членами Любить вiн такi ночi без вечiрнi, i цю тишу,
i якусь таємничiсть, гармонiю у всiй природi (О. Гончар).
Речення з вiдокремленими членами Внизу, як величезне бiле
покривало, простяглася пiвнiчна пустиня — тундра (М.
Трублаïнi). Речення iз звертанням, вставними i вставленими
словами Грими, моя пiсне, могутня, палка, на всiм украïнськiм
роздоллi (Г. Чупринка). Чужа душа — то, кажуть, темний лiс. А
я скажу: не кожна, ой не кожна! (Л. Костенко). 343 СУЧАСНА
УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРНА МОВА За будовою
Простi Складнi i У словi розкривається душа
|(П. Мовчан).
У простому реченнi наявна i одна граматична основа, I один
предикативний центр, навколо якого граматично i за змiстом групуються
другоряднi члени Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що
говориш (Нар. творчiсть). У складному реченнi наявнi двi i бiльше
граматичнi основ. Воно складається з двох або кiлькох предикатив
них частин (простих речень), обєднаних за смислом та
iнтонацiєю. За функцiєю такi частини не виступають окремими
самостiйними реченнями, а в єдностi утворю ють змiстову формальну
цiлiснiсть — складне речення