Такт

Такт — це частина синтагми, обєднана одним наголосом. Такт
може збiгатися зi словом i може включати кiлька слiв. Короткi,
неповнозначнi слова не мають свого наголосу й приєднуються до
наголошеного слова. Наприклад, фраза Сивооковi гаразд вiдоме було
вiдчуття: якщо створене тобою здавалося зроблене кимось iншим - набагато
здiбнiшим за тебе, коли сам дивувався i не вiрив, що то твоя праця,
— отодi й був справжнiй успiх (П. Загребельний), у якiй 31 слово,
розпадається на 10 синтагм i 21 такт. Фонетичне слово — це
вiдрiзок мовленнєвого потоку, обєднаний одним сло весним
наголосом. У фонетичне слово, або акцентнi групи звичайно
обєднуються на основi змiсту повнозначнi слова разом iз службовим.
Так, у фразi Голова без розуму, / як лiхтар без свiчки //(Нар.
творчiсть) двi фонетичнi синтагми, у кожнiй з яких по два фонетичнi
слова. У фонетичному словi [читай-но] паузи немає. В
украïнськiй мовi, як i в багатьох iнших, вiдбувається злиття
службових слiв, позбавлених у реченнi самостiйного наголошення, що
є клiтикам и. Слова, якi, втра тивши наголос, приєднуються
до наступних самостiйних слiв, називаються про- кл iткам и , а явище
— проклiзою (вiд грец. ргосiiпо — нахиляю вперед).
Наприклад, перед шкалою, на дорозi, у лузi. Службовi слова, якi
приєднуються до попереднiх, утворюючи з ним одне фонетичне цiле,
називаються енклiтиками, а явище ~ 82 Фонетика енклiзою (вiд грец.
епсiiпо — вiдхиляю). Наприклад: знайшов би, вiдiйди-но, скажи-но.
Фонетичне слово (при повiльному темпi мовлення) членується на
склади (най менша вимовна одиниця), або — група звукiв,
об'єднаних навколо складотворного голосного: Ти-хо! I-ме-ни-нни-ця
йде.