Мицубиси А5М перший палубний винищувач Об'єднаного Iмператорського флоту Японiï
Озброєння: 2 синхронних кулемети “тип 89″ калiбру 7,7мм; Звичайно замiсть 50-килограмовой бомби пiдвiшувався пiдвiсний
аналогiчноï ваги паливний бак на 60 л пального пiд фюзеляжем.
Iсторiя конструкцiï: Досвiд першоï свiтовоï вiйни
переконливо продемонстрував, що надалi результат боïв на море
будуть вирiшувати не тiльки бойовi кораблi з артилерiйським i мiнним
озброєнням, але й авiаносцi. Японiя, будучи океанською державою,
щодо цього помiтно вiдставала вiд США й Великобританiï
Краïна Висхiдного Сонця до середини 20-х рокiв розташовувала тiльки
двома авiаносцями, переустаткованими зi старих швидкохiдних лiнiйних
крейсерiв, що одержали назву “Хосе” i “Ямато”.
Для цього довелося надбудувати на них другу високу польотну палубу, а
простiр пiд нею використовувати як ангари, тому що обсяги порiвняно
вузьких i довгих корпусiв заповнювалися бензином, боєприпасами й
служили примiщеннями для екiпажiв. Вони мали на бортi по 21
багатоцiльовому бiпланi англiйського виробництва ейрко (Де Хевилленд)
DH-9A. Як тимчасова мiра на кораблебудiвних верфях Сасебо на кормi
лiнiйних кораблях Исе i Хюга були обладнанi злiтнi площадки для 10 лiтакiв-
винищувачiв, — спочатку ними були Сопвич Тат i DH-5, а потiм
Ньюпор Niu-28, — на якi тi перебували пiд спецiальним
алюмiнiєвим тентом через неможливiсть помiстити ïх у трюми.
Злiт вироблявся з виносной складноï палуби за лiвим бортом, що
вкрай утрудняло маневрування кораблiв проти вiтру для випуску лiтакiв у
повiтря. Цим знецiнювалося ïхнє застосування як лiнiйних
кораблiв, тому що кiлькiсть артилерiйського озброєння рiзко
скорочувалося, а повноцiнними авiаносцями ïх уважати було важко.
Нарештi, був перебудований з океанського сухогруза гiдроавiатранспорт
Читосе , оснащений лiтаючими човнами конструкцiï Хейнкеля.
Iмператорський флот у той час використовував тiльки iноземнi лiтаки,
тому що своïх конструкцiй палубних лiтакiв ще не було. Перехiдним
з'явився оснащений гаком для посадки на палубу авiаносця фронтовий винищувач-
бiплан Кавасакi. 92, або “тип 92″, конструкцiï
нiмецького iнженера Рихарда Фогта
В 1927 роцi в Японiï був урочисто спущений на воду важкий
авiаносець “Акаги” водотоннажнiстю 36800 т, що був здатний
нести 90 лiтакiв i пiднiмати ïх у повiтря зi швидкiстю 52
км/година. Незабаром iмператорський прапор здiйнявся на однотипному
кораблi “Кага”. В 1934 роцi були закладенi всупереч
Вашингтонськiй конвенцiï, що обмежувала кiлькiсть великих надводних
кораблiв на Тихому океанi, авiаносцi “Смiчу” i
“Хирю” водотоннажнiстю 15900 т з 73 лiтаками, а потiм
— однотипнi близнюки-гiганти “Секаку” i Дзуйкаку
водотоннажнiстю по 25675 т i збройнi 84 лiтаками! З появою в Японiï
величезного ударного флоту ймовiрними супротивниками ставали США й
Великобританiя, що мали потужнi сучаснi авiаносцi класу Саратога i Голок
i не експансiï, що бажали, Об'єднаного Iмператорського флоту
в райони Пiвденних морiв . Це зажадало якiсного вiдновлення
японськоï морськоï авiацiï, щоб вона могла суперничати з
американськими й англiйськими лiтаками, у першу чергу винищувачами
В 1934 роцi Адмiралтейство Японiï оголосило умови конкурсу за
умовами 9-си (тобто лiтак повинен був виявитися в ладi до 1939 року) на
палубний винищувач, “переважаючi всi аналогiчнi лiтаки
теперiшнього часу”. Фiрма Мицубиси у дивно короткий строк
представила прототип Ка. 14 Iсторiя цього лiтака досить нетипова для
японськоï iнженерноï думки. В 1935 роцi уряду Чан Кайши з
величезною працею вдалося закупити 11 американських суцiльнометалевих
винищувачiв Боинг Р-26А для оборони китайсько-маньчжурськоï границi
в перiод повзучоï iнтервенцiï Японiï вглиб краïни.
Лiтак являв собою суцiльнометалевий пiдкiсний моноплан iз шасi, що не
вбираються, оснащеним двигуном повiтряного охолодження потужнiстю 600
л/с i збройний 4 кулеметами калiбру 7,62 мм. У порiвняннi з авiацiйним
музеєм , що йменувався ВВС Китайськоï Республiки, вiн був
дiйсно видатним лiтаком, тому що перевершував по максимальнiй швидкостi
(380 км/година) всi японськi винищувачi. Для пiлотування нових
незнайомих машин були запрошенi безробiтнi льотчики-каскадери зi США,
яким було глибоко байдуже, як заробляти грошi. Зрештою двоє з них
за солiдну винагороду перегнали два лiтаки на маньчжурськi аеродроми, де
передали ïхнiм японським офiцерам. Так Р-26А виявився в ангарах
фiрми Мицубиси
Власне кажучи, Ка. 14 був модифiкованою копiєю боинга . Але навiдмiну вiд його при близьких параметрах: меншiй вазi, меншiй потужностi
двигуна й озброєннi вiн мав очевиднi переваги перед еталоном. У
японськоï версiï були свободнесущие крила зi складними
консолями, спецiально пристосованi для зберiгання в ангарах, зльоту й
посадки на палуби нових ударних авiаносцiв, кращi маневренiсть,
швидкiсть i скороподъемность. Правда, довелося вiдмовитися вiд
бронювання бакiв з пальним, важких радiостанцiй i скоротити кiлькiсть
кулеметiв. 4 лютого 1935 р. Ка. 14 уже випробовувався на фiрмовому
аеродромi Кагамигараха. Лiтак-Моноплан був оснащений легким i компактним
двигуном Накадзима “Котобуку-5″ потужнiстю 550 л/с
повiтряного охолодження з кiльцевим капотом НАСА, — це було
обов'язковою умовою конкурсу через обмежений запас прiсноï води на
авiаносцях, — набирав висоту 5000 м за 5,9 хв i розвивав
максимальну швидкiсть 449 км/година на висотi 3200 м. Це був перший
суцiльнометалевий винищувач ВМС Японiï з механiзацiєю крила.
Для полiпшення характеристик горизонтального маневру, зменшення
посадковоï швидкостi й полiпшення огляду вперше в японськiй
авiапромисловостi було застосовано елiптичне крило типу “зворотна
чайка”, чого не було в Р-26А. Це перетворилося в головну перешкоду
для розгортання ïх крупносерийного виробництва: на заводах не було
вiдповiдного встаткування, а в японських робiтникiв — досвiду
виготовлення площин такоï конструкцiï. Крила збиралися вручну.
Консультацiï в нiмецького конструктора ернста Хейнкеля мало що
дали, тому що йому було вигiднiше продати Японiï серiю своïх
винищувачiв Не-112, вiдкинутих Мiнiстерством авiацiï Нiмеччини. I
хоча замовлення були розмiщенi на багатьох заводах, зроблено лiтакiв А5М
всiх модифiкацiй було вiдносно небагато — усього 1085 на фiрмах
Мицубиси , Ватанабе , Даи-Нуити i ремонтних майстерень верфей у Сасебо
(без них — 982 лiтака)
18 вересня 1937 року А5М1 для всебiчних бойових випробувань були уведенi
до складу 2-ой Змiшанi Штурмовi авiацiйнi флотилiï пiд
командуванням головного теоретика застосування важких авiаносцiв
капiтана другого рангу Генда, що був вiйськово-морського аташе в Лондонi
й знайомого з тактикою європейськоï авiацiï, i розмiщенi
на шанхайському аеродромному вузлi, а також на островi Тайвань, де було
бетонне покриття. Лiтак вiдразу полюбився японським льотчикам за
простоту керування, швидкiсть i маневренiсть
Цими винищувачами озброювалися винятково елiтнi ескадрильï Сасебо ,
Чотири королi повiтря , Небеснi самураï i Ваки Кодзу . Лiтак
одержав позначення винищувач Об'єднаного Iмператорського флоту тип
96 , хоча iнодi по найменуванню конкурсу називався в документах Si-96
Китайська авiацiя, що лiтала iз ґрунтових площадок, якi через
частi дощi виявлялися непридатними для зльоту й посадки лiтакiв, сталi
зазнавати втрат на аеродромах, що не мали капонiрiв. Японськi ж палубнi
винищувачi використовували будь-яку можливiсть для вильоту зi своïх
стацiонарних аеродромiв i легких авiаносцiв, остаточно деморалiзуючи
патрiотично настроєну, але погано збройну китайську пiхоту. Тодi
Президент Китайськоï республiки Генераллисимус Чан Кайши пiдписав
договiр про взаємодопомогу й спiвробiтництво мiж Китаєм i
СРСР. Це прохання пiдтримав i Президент США Франклiн Д. Рузвельт в
особистому посланнi Головi Ради Народних Комiсарiв СРСР В'ячеславовi
Молотову. Сталiн, що вiдверто недолюбливав главу Гомiндану, прекрасно
розумiв геополiтичнi вигоди такого договору й дав свою згоду
Однiєю з першорядних умов стало вiдправлення в Китай через Урумчi
радянських авiацiйних пiдроздiлiв, укомплектованих льотчиками-
добровольцями, i лiтакiв рiзного призначення
У жовтнi 1937 року в Ланьчжоу (провiнцiя Синцзян) стали прибувати лiтаки
радянськоï авiагрупи на чолi з ветераном iспанськоï
громадянськоï вiйни, Героєм Радянського Союзу Павлом
Ричаговим i полiтичним комiсаром Ритовим. З'єднанням винищувачiв
И-16 типу 10 командував досвiдчений льотчик-випробувач полковник Олексiй
Благовiщенський, бомбардувальниками СБ-2 — полковник Федiр
Полинин, новiтнiми далекими бомбардувальниками ДБ-3А — капiтан
Сергiй Кулишенко. Для бойових випробувань у Китай була вiдправлена й
група новiтнiх i ще секретних у Радянському Союзi И-15бiс
Перша зустрiч радянських i японських винищувачiв вiдбулася 2 грудня 1937
року над Ханькоу, що закiнчилася на користь останнiх: було збито 9
радянських лiтакiв. Японцi втрат не мали
Однак бойовий досвiд, що одержав солiдний, в Iспанiï й льотчик вiд
добродiï Бога Важелiв вiдразу виявив гвавний недолiк
конструкцiï А5М1. Володiючи чудовоï скороподъемностью, що
дозволяла йому легко йти нагору бойовим розворотом вiд переслiдувачiв,
японський винищувач не мiг круто пiкiрувати через малу вагу й елiптичнi
площини. Та й мiцнiсть корпуса залишала бажати кращого, тому що при його
виготовленнi вiдмовилися вiд частого набору стрингерiв у фюзеляжi,
обмежившись двоопуклими профiлями! Лiтак у польотi нагадував ширяючого
шулiки з його плавними рухами. В'юнк i невеликий И-16 став гiдним його
суперником, — причиною була змiшана перехiдна вiд бiплана змiшана
конструкцiя корпуса й площин. Японцi з повагою називали його Оцу (япон.
— оса) . Саме пологе пiкiрування й стало уразливим мiсцем всiх
модифiкацiй А5М, що у мiру можливостей своïх лiтакiв
використовували китайськi, радянськi й американськi пiлоти на И-15бiса,
Глостер Гладiаторах II i Кертисс Н-75N Хоках . Серед американських
добровольцiв найшлися й ветерани, що лiтали у свiй час на Р-26А, якi
подавали вичерпну iнформацiю про його недолiки. З'ясувалося, що головне
було мати перевагу у висотi на початку бою. Цьому герой iспанського неба
став терпляче вчити пiлотiв-добровольцiв i китайських льотчикiв.
Поступово втрати японцiв стали рости, а китайськоï авiацiï
скорочуватися
Крiм цього Важелiв вирiшив застосувати досвiд бомбардування аеродрому
Гарапинильос в Iспанiï, щоб знищити основну масу И-96 (таке
позначення одержав А5М1 у радянських документах) у мiсцях ïхнього
базування. 6 лютого 1938р. ескадрилья СБ-2 пiд командуванням Полинина
пiддала бомбардуванню аеродром Ханчьжоу в районi Шанхая, де знищила 30
новiтнiх винищувачiв; 23 лютого — аеродром у Тайбее на Тайваневi,
де було спалено близько 40 лiтакiв; нарештi, 1 березня у водах Хуанхе
був потоплений легкий авiаносець “Ямато”, так i не встиг
пiдняти своï лiтаки для перехоплення занадто повiльно вони
стартували при вiдсутностi зустрiчного повiтряного потоку й малоï
швидкостi корабля в вузькоï для маневру й багатоï мiлин
акваторiï рiки Втрати А5М1 виявилося значними, з огляду на труднощi
ïхнього заповнення через складнiсть виробництва. У бiй японцям
довелося вводити застарiлi, але Кавасакi, що були в достатнiй кiлькостi.
92, якi помилково йменувалися в Радянському Союзi И-95, i навiть
закупленi у двадцятих роках винищувачi, — французькi Ньюпор Niu-28
i англiйськi РАФ SE-5, — i навiть легкi бомбардувальники ейрко DH-
9A. Ïх низькi до кiнця тридцятих рокiв льотно-тактичнi якостi
супротивник намагалася компенсувати кiлькiстю одночасно, що брали участь
у боях лiтакiв. Авiаносець “Хосе” надовго покинув устя
Хуанхе, а всi прибивавшие в Китай модернiзованi А5М4 тепер повиннi були
базуватися поза досяжнiстю китайськоï авiацiï, на завдання
вилiтати з пiдвiсними баками й у тривалий бiй над територiєю
супротивника не вплутуватися. Генда в розгубленостi зажадав придбати в
Нiмеччинi винищувачi Хейнкель Не-112У-0,12 з яких прибутку в Японiю
тiльки в 1938 роцi й викликали вiдверте розчарування в льотчикiв-
випробувачiв. На фронт вони так i не потрапили, i про ïхню подальшу
долю в японських ВВС нiчого не вiдомо. Тому одночасно з аналiзом
результатiв боïв у Китаï командири авiацiйних ескадр готовили
докладнi специфiкацiï нового лiтака на вимогу фiрми
Портрет майбутнього основного i єдиного палубного винищувача тепер
вимальовувався Юро Хорикоси досить чiтко. Стало очевидним, що
конструкцiю площин варто радикально змiнити на користь збiльшення
стреловидности переднього лонжерона, вiдмовившись вiд елiптичних крил, i
додання ïм швидкiсного профiлю; шасi потрiбно було зробити, що
вбираються для приросту максимальноï швидкостi й, нарештi, було
потрiбно замiнити кулемети бортовоï зброï на авiацiйнi пушки.
Двигун залишався через брак кращого малопотужним (Мицубиси МК. 2 Суисей
потужнiстю 780 л/с) , що змушувало зберiгати малу вагу лiтака й знову
вiдмовитися вiд бронювання його життєво важливих вузлiв, навiть
вiд бронеспинки. Дальнiсть i потовк, втiм, вiд цього навiть виграли. Так
народжувався знаменитий тип 0 , А6М Зеро-Сен . Пiсля обговорення проекту
в Головному штабi ВМС був формально оголошений конкурс 0-си саме на цей
винищувач, що повинен був надiйти на озброєння флоту в 1940 г
До появи масового фронтового винищувача Накадзима Ki-27, тип 97 , або
И-97 по радянськiй класифiкацiï, великих повiтряних боïв у
Китаï воюючими сторонами не велося. Поява в складi китайськоï
авiацiï особливоï винищувальноï групи генерала Ченнолта
Лiтаючi тигри , збройноï лiтаками Р-36А и Р-40С, що активно
взаємодiяла з радянськими добровольцями й китайськими льотчиками,
дозволило встановити примарна рiвновага в повiтрi мiж протидiючими
сторонами. Перевагою Р-40 була чудова маневренiсть (повний радiус вiражу
18 секунд) , у той час як И-16 тип 10 виконував його за 22 мiнути. Таким
чином, була вироблена методика ешелонування винищувачiв з китайськими
розпiзнавальними знаками по висотi: радянськi лiтаки атаковивали японцiв
на значнiй висотi, а нижче ïх перехоплювали И-15бiс i американцi
Установлення ж могутнiших двигунiв на А5М утяжелило б лiтак, i вiн
втратив би переваги перед американськими й радянськими винищувачами у
швидкостi. Саме досвiд боïв у Китаï змусив Головний Морський
штаб вiдмовитися вiд подальших замовлень на всi модифiкацiï А5М
На початку 1939 року всi А5М1 i А5М4 були сконцентрованi на аеродромному
вузлi Джин-Джин Суме в Маньчжоу-Го, з територiï якоï
планувалася агресiя проти МНР у районi прикордонноï рiки Халхин-
Гол. Ïх збиралися застосовувати винятково для протиповiтряноï
оборони прифронтових об'єктiв, оскiльки на першiй лiнiï були
зосереджено новiтнi Ki-27. Протягом травня-червня 1939 г. групи И-96
з'являлися над лiнiєю фронту, прикриваючи посадку японських
лiтакiв, що верталися з бою. Пiсля завоювання японською авiацiєю
панування в повiтрi вони були повернутi в Китай. Мабуть, тiльки аси
Моримото й Такео продовжували воювати на радiофiкованi А5М4 у складi
пiдроздiлiв Ki-27 як командири ескадр. Перший був збитий Героєм
Радянського Союзу полковником Григорiєм Кравченко, що получили
великий бойовий досвiд у Китаï й уничтожившего там 10 японських
винищувачiв, другий льотчиком-випробувачем лейтенантом Вiктором Раховим,
за що йому було привласнене звання Героя Радянського Союзу. Обоє
японських полковника залишилися в живi й здалися в полон. Таким була
остання поява А5М4 у небi над Халхин-Голом
Iншi винищувачi, що вже ввiйшли до складу екiпажiв важких авiаносцiв,
яких Японiя мала до 1940 року вже 10, протягом 1941 року поступово
замiнялися винищувачами Мицубиси А6М и залишалися лише на бортi легких
авiаносцiв Дзуйхо , Дзуне i Сехо . Iншi передислокувалися на вiдносно
безпечнi дiлянки в Бiрмi й Сiнгапурi, або направлялися в резерв, де
переводилися в учбово-тренувальнi ескадрильï й перероблялися у
двомiснi
Всi вони зрештою були кинутi проти американськоï палубноï
авiацiï в перiод бою за острiв Иводзима влiтку 1945 р. як легкi
бомбардувальники й лiтакiв камiкадзе , де й загинули…
