Психологiчнi особливостi слiдчоï роботи

Професiйна дiяльнiсть правоохоронних органiв — дiяльнiсть державна. Держава ставить перед цими органами певнi цiлi й завдання, спрямованi на захист вiд злочинних зазiхань громадян, власностi й припинення злочинiв, що зазiхають на порядок керування. Держава створює спецiальнi системи, перепiдготовки й удосконалення правоохоронних органiв. Цi вимоги пред'являються як стосовно всiєï правоохоронноï системи, так i до кожноï ïï ланки, кожному неï працiвниковi
Карний процес — це саме виробництво руху кримiнальних справ у точнiй вiдповiдностi iз установленим кримiнально — процесуальним правом процедурою, перехiд з однiєï стадiï в iншу. У рамках карного процесу помiтну й важливу роль грає попереднiй наслiдок. Попереднiй наслiдок — це цiлеспрямований процес, метою якого є вiдновлення минулоï подiï злочину слiдами, виявленим слiдчим у сьогоденнi. Основним визначальним компонентом психологiчноï структури в дiяльностi слiдчого є його пiзнавальна активнiсть по збиранню й дослiдженню найрiзноманiтнiших фактiв, на пiдставi яких ïм повнiстю вiдновлюється минула подiя, всi взаємини рiзних осiб, пов'язаних iз цiєю подiєю, пiзнається особистiсть суб'єкта, що зробив злочин. Саме на попередньому наслiдку виробляється процес створення моделi минулоï подiï злочину
Починаючи процес збирання фактiв слiдчий часто заздалегiдь не знає кiнцевого результату збору цих вiдомостей, не може скласти повну розумову модель наявного в минулому подiï. Ця особливiсть пiзнавальноï дiяльностi приводить до iстотних труднощiв при зборi, вiдборi, оцiнцi одержуваноï iнформацiï, до необхiдностi до висування й перевiрки великоï кiлькостi найрiзноманiтнiших версiй iз приводу природи дiйсноï цiнностi тих або iнших фактiв, взаємозв'язку мiж окремими фактами
У дiяльностi слiдчого iстотного значення набуває кримiналiстичне знання й досвiд, якi створюють умови для розумiння наявноï iнформацiï, ïï правильного вибору. Цi знання й досвiд є необхiдною передумовою для активiзацiï уяви, що вiдтворить
Пiзнання минулоï подiï завжди ґрунтується на фактах сьогодення, у зв'язку iз цим виникає необхiднiсть побудови уявних моделей, взаємозв'язкiв фактiв, явищ сьогодення з минулою подiєю. Пiзнання мiстить у собi й практичнiй сторонi по перевiрцi, оцiнцi пiзнаваних фактiв, явищ. У процесi цiєï дiяльностi широко застосовуються експерименти з об'єктами, виявленими в процесi пiзнавальноï роботи
На попередньому наслiдку процес пiзнання вiдрiзняється невпорядкованiстю надходження iнформацiï. Приплив iнформацiï тут не завжди залежить вiд бажання й не пiддається повному регулюванню особою, що здiйснює пiзнання. Обсяг iнформацiï, швидкiсть, час ïï надходження багато в чому залежать вiд обставин, у ходi яких здiйснюється пiзнання. Тому пiзнання в попереднiм розслiдуваннi з'являється, що як розвивається процес, що складається з ряду розумових i практичних дiй при ïхньому постiйному взаємопроникненнi. Дiалектичне взаємопроникнення почуттiв i практики робить оцiнку доказiв складовою частиною процесу доведення, де вони тiсно переплiтаються з iншими його елементами: збиранням, закрiпленням i перевiркою доказiв. За допомогою рацiонального розумового процесу, слiдчий робить як би перехiд вiд пiзнаних фактiв до ïхньоï подiï, що викликала, минулого. Пiзнавальна дiяльнiсть не зводиться до одного лише розумового процесу. Одержання знань у будь-якiй областi протiкає як взаємодiя почуттєвих i рацiональних моментiв, прямо або опосередковано зв'язаних сопитом.
Слiдчi дiï: допит, експеримент, обшук, упiзнання, огляд та iн. рiзнi по своєму змiстi. Виконання кожного з них пов'язане з використанням безлiчi рiзноманiтних прийомiв, вироблених слiдчою практикою й кримiналiстичною наукою. Та сама завдання може бути вирiшена рiзними прийомами й засобами, одне й теж обставина встановлена рiзними шляхами. Крiм вищих форм iнтелектуальноï дiяльностi професiя жадає вiд слiдчого безлiч чисто технiчних i манипулятивних умiнь i дiй: акуратно пiдшити справу, передрукувати документ на машинцi, скласти топографiчний план мiсцевостi, виготовити злiпок, зробити фотозйомку. Для професiï слiдчого характерне подолання опору його дiяльностi з боку окремих осiб, а в деяких випадках i макрогруп. Слiдчий у пошуках iстини в справi нерiдко зiштовхується з пасивним або активним опором з боку зацiкавлених у неправильному результатi справи осiб. Найбiльш зацiкавлений у цьому сам злочинець, що, як правило, всiма силами активно протидiє наслiдку. Успiх розслiдування таïть у собi погрозу життєвому благополуччю винного, що надає йому максимальну енергiю й винахiдливiсть. Нерiвнiсть у положеннi слiдчого й зацiкавлених осiб зв'язано ще з тим, що останнi знають якi обставини бажано сховати, тодi як слiдчий суцiльно й поруч має досить неповне подання про те, що саме повинне й може бути встановлене по справi
Слiдча тактика iз психологiчноï сторони в значноï частини являють собою боротьбу характерiв, iнтелекту, волi, моральних принципiв слiдчого й осiб, що беруть участь у справi. Iнший психологiчний аспект слiдчоï тактики полягає в проблемi психологiчного контакту слiдчого з особами, оказавшимися в сферi розслiдування. Розслiдуванню характерно iндивiдуальнiсть працi. Будучи основним працiвником у справi, слiдчий особисто виконує переважну бiльшiсть рiзноманiтних за своïм характером дiй. Органiзацiя своєï власноï iндивiдуальноï роботи справа бiльше простоï, чим органiзацiя колективноï працi. Виникає необхiднiсть розподiлу обов'язкiв, ув'язування й координацiï дiй, налагодження взаємноï iнформацiï, узгодження й контролю за виконанням. Iндивiдуальнiсть слiдчоï роботи пiдкрiплюється процесуальною самостiйнiстю слiдчого. Це дуже важлива риса, що накладає своєрiдний вiдбиток на всю психiчну дiяльнiсть
Своєрiдною рисою розслiдування є необхiднiсть збереження слiдчоï таємницi. Розслiдування неминуче пов'язане iз проникненням в особисте життя людей, вивчення минулого укладу життя, сiмейних вiдносин i сугубо iнтимних обставин. Оголошення цих даних здатно заподiяти величезна шкода, привести до компрометацiï людей i особистоï трагедiï. Велика шкода може заподiяти, розголошення деяких хитрих методiв здiйснення й приховання злочину. Вiдомо чимало випадкiв коли злочинцi збагачують свiй досвiд i знання, виношують новi способи здiйснення й приховання злочинiв. Але справа не тiльки в умiннi зберiгати таємницю. Необхiдно дотримувати спецiальних вимог конспiрацiï, щоб не видати службових секретiв, запобiгти ïх просочуванню за межi того кола осiб, якi займаються роботою iз цiєï справи. Особливу обережнiсть повинен проявляти слiдчий при висвiтленнi тоï або iншоï справи в пресi. Вивчення газетних надходжень показує, що багато публiкацiй по кримiнальних справах мають характер судовоï хронiки, сенсацiйних повiдомлень i подiй. Виходячи iз цього, слiдчий повинен мати самостiйнi принципи дiяльностi. Система принципiв дозволяє найбiльше повно й всебiчно розкрити основнi властивостi розглянутоï дiяльностi, ïï якiсну сторону, установити соцiальну обумовленiсть i цiннiсть кожного iз принципiв, ïхнiй взаємозв'язок i загальну спрямованiсть
У дану систему входять наступнi керiвнi принципи:
законнiсть; публiчнiсть;
рiвнiсть громадян перед законом незалежно вiд походження, соцiального й майнового положення, расовоï й нацiональноï приналежностi;
нацiональна мова розслiдування;
недоторканiсть особи, житла, особистого життя, таємницi листування, телефонних переговорiв i телеграфних повiдомлень;
всесторонность, повнота й об'єктивнiсть дослiдження обставин справи;
забезпечення прав i законних iнтересiв учасникiв попереднього наслiдку;
презумпцiя невинностi;
швидкiсть виробництва попереднього наслiдку;
процесуальна самостiйнiсть i вiдповiдальнiсть слiдчого;
залучення громадськостi до участi в розкриттi й розслiдуваннi злочинiв
Таким чином, психологiчнi особливостi слiдчого як особистостi накладають вiдбиток i вiдiграє первiсну роль у практицi слiдчоï роботи
Слiдча робота ставиться до тих видам дiяльностi, успiх i навiть видатнi досягнення, у яких бiльше пов'язанi iз загальним високим розвитком особистостi, чим зi спецiальними здатностями
Для того, що б бути слiдчим, не потрiбнi якiсь спецiальнi природнi задатки. Все-таки здатностi, якi необхiднi для даноï роботи, є придбаними. Нездатнiсть же до неï обумовлена не вiдсутнiстю задаткiв, а особливостями виховання, у ходi якого не були сформованi необхiднi якостi
У зв'язку зi сказаним представляється необґрунтованоï постановка питання про найбiльш кращому для слiдчоï роботи типу вищоï нервовоï дiяльностi або темпераменту. Так, Т. Богдан думає, що холеричний i меланхолiйний темпераменти принципово протилежно для судово-слiдчоï роботи
Слiд зазначити, що на наслiдку успiшно працюють слiдчi з рiзними темпераментами
Властивостi темпераменту є основою для вироблення iндивiдуальних стилiв роботи слiдчого, що з однiєï сторони пристосовує свою психiку до умов роботи, а з iншоï сторони пристосовує умови роботи до своєï психiки
Вiдмiнностi в характерi здатностей з'являються при виробництвi рiзних слiдчих дiй, застосуваннi тактичних прийомiв. Один слiдчий краще допитує, але гiрше працює з документами. Iншоï вiдшкодовує обмеженiсть своïх здатностей вiдмiнною роботою з речовинними доказами, гострою спостережливiстю при оглядi й обшуку. Маючи посереднi здатностi в пошуках, перший слiдчий зволiє домогтися вiд самого обвинувачуваного показань про мiсце приховання потрiбних предметiв i т.д.
Схильнiсть слiдчого до виконання певного виду роботи, розслiдуванню певноï категорiï справ, у яких повнiше всього проявляються його здатностi, не можна iгноруватися Психологiчною наукою сформульованi основнi принципи професiйного вiдбору. Коротенько вони зводяться до наступного. Повинне бути встановлене, якi якостi є професiйно необхiдними для успiшного виконання тоï або iншоï роботи. Потiм установлюються методи, за допомогою яких визначаються чи володiє людина необхiдними якостями. Вибраний метод застосовується до фахiвцiв, придатнiсть яких уже доведена ïхньою роботою (пробнi випробування). Пiсля цього випробуваний на практицi метод застосовується до iншим що перевiряються (добiрнi випробування). Результати визначення професiйноï придатностi контролюються подальшими спостереженнями за роботою молодого фахiвця. Оскiльки правильнiсть прогнозу не може бути вiдразу ж перевiрена спочатку, доцiльно виявляти й фiксувати такi психологiчнi якостi, якi лише з невеликою ймовiрнiстю можуть розглядатися як благоприятствующие оволодiнню даною професiєю
Правильна оцiнка професiйних здатностей тих, хто вже працює слiдчими, важлива для подальшого розвитку цих здатностей i пiдвищення дiловоï квалiфiкацiï слiдчих працiвникiв
На жаль, сучасна наука не розташовує поки що досить надiйними методами визначення й вимiру здатностей, умiнь i навичок слiдчих працiвникiв, якими можна було б скористатися для рiшення питання про придатнiсть кандидата на посаду слiдчого
За рубежем широко використовуються рiзнi варiанти виявлення здатностей, умiнь i навичок слiдчих працiвникiв за допомогою тестiв
На практицi для цього звичайно використовуються чисто емпiричнi критерiï, з огляду на головним чином тi властивостi особистостi, якi протипоказанi для слiдчоï роботи (моральна нестiйкiсть, дефекти органiв почуттiв та iн.). Що ж стосується методики позитивних прогнозiв про придатнiсть людини до слiдчоï дiяльностi, то вона ще дуже далека вiд досконалостi. Не випадково Ф. Ларош-Фуне писав: “Ми вступаємо в рiзнi вiки нашого життя, точно немовлята, не маючи за плечима нi якого досвiду, скiльки б нам не було рокiв”. Що застосовно й до нашого порiвняння оследствии.
Тим часом, розкриття процесу становлення слiдчого, вивчення й популяризацiя прийомiв оволодiння професiєю має велике значення для полiпшення пiдготовки кадрiв слiдчих працiвникiв i пiдвищення ïх квалiфiкацiï
Першим кроком на шляху до рiшення розглянутоï проблеми повинне бути вивчення тих якостей працiвника, у яких укладенi здатностi до даноï справи, визначення психологiчних компонентiв майстерностi й вказiвка шляхiв ïхнього придбання й удосконалювання