Художнє багатство Мисливських посмiшок Остапа Вишнi

Широко вiдомий на Украïнi й за рубежем украïнський гуморист
i сатирик Остап Вишня. Творцем незвичайноï вишневоï посмiшки
справедливо називають Остапа Вишню — майстра смiху, що
видається художника, народного письменника. Особливоï любовi
читача заслужили Мисливськi посмiшки Остапа Вишнi, напевно, єдиний
у лiтературi випадок, коли значний по обсязi й художнiй силi цикл
добуткiв гармонiйно й сильно пронизаний життєрадiсним гумором i
почуттям патрiотизму
Згадаємо неповторнi сторiнки Мисливських посмiшок, будь те
Вiдкриття полювання або Як варити i є суп з дикоï качки, або
Лисиця, або Iз крякухой на озерi, i побачимо, що ïхня невловима
чарiвнiсть розлита невидимо по всiй художнiй тканинi й приховує в
собi незлiченнi багатства. Скiльки тут легенi гумору, скiльки чудового й
нiжного лiризму, а головне, як неймовiрно вони переплiтаються: Швиряется
вгорi якийсь космiчний хлопчик зiрками, залишаючи в чорно-синiй безоднi
золотi смуги, скрипить вiз, дишель своє вниз спускаючи, блiдне
поволi Чумацький Шлях, i плететься чудесне мереживо з мисливських
оповiдань… Це чудесне виступає живою iстотою, будить почуття
любовi до рiдноï землi, до ïï лiсiв i полiв, рiкам i
озерам, рослинам i тваринам. Напевно, саме в добутках цього безсмертного
циклу найбiльше повно виразилася чиста, щедра й весела душа, нашого
смехотворца. За лукаво всмiхненим образом оповiдача ми добре бачимо
самого автора з його поглядами на мир i його нiжну любов, Це мисливець
того найрiдшого характеру, що виходить на полювання не з намiром убити,
а, навпаки, з метою по можливостi уникнути насильства над природою.
Подивимося, як автор зображує своïх героïв: це завжди
мисливець-невдаха й мисливець-фантазер. Ми бачимо тих, хто любить
базарну дичину, тих, хто жартує й смiється над короткозорим
бухгалтером, тими, хто стрiляє в горжетку, а замiсть цього губить
останню лису капелюх, тих, хто любить поговорити про мисливськi подвиги.
Це люди надзвичайноï правдивостi, якi нiкого не видумують, а
покладаються лише на життєвi випадки: розповiм, то не повiрите,
але це — факт. Згадаємо, яку утчу принiс додому один з
Мисливцiв:

• - И це ж курка, а не утоку…
• - Це утоку. Тепер всi такi качки пiшли. Яровизованi
• - А чому в неï горло перерiзане?
• - Чому? Чому? Всi вам отож цiкаво знати
• - Летiла, побачила, що цiлюся, виходу не було, взяла й зарiзалася…

Наступного разу вам будуть розповiдати про незвичайний собака^-гордоновi: таких псiв тепер не буває який один раз устав на опойку в густiй лiщинi на вальдшнепа, i так устав, що нiякими свистками, нiякими гудками його не можна було зрушити з тiєï стiйки…. Повернувшись через рiк, хазяïн побачив: Дивлюся, коштує кiстяк мого гордона, i коштує з пiднятою правою лапою! От був собака! Мертва стiйка!. А яким гумором i лагiдним смiхом наповненi оповiдання про збори на полювання! Нiхто у свiтi не догадався б, що на полювання необхiдно брати: рюкзак, буханець, консерви, огiрки, помiдори, десяток яєць i стопку…. Що ж значить стопка? Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду iз човна, коли човен тече…. Усi розумiють, про що хотiв розповiсти автор, на що натякає. Здається, вiд невдач нiхто не застрахований, i мисливцi-фантазери теж, бувало, рушницю забудуть удома або ж на полюваннi його не зарядять у самий вiдповiдальний момент; бувало, уб'єш замiсть вовка собаку або ж замiсть утоку свою викохану крякуху….
Мисливськi посмiшки — явище незвичайне в украïнськiй
лiтературi: це неповторний синтез народного анекдоту й авторського
чарiвного лiризму. Напевно, тому вони так i залучають до себе увага.
Хочеться читати й читати, щоб знову довiдатися про невдалий, але чистих
душею, мисливцях, щоб знову вiд душi розсмiятися вiд ïхнiх пригод,
щоб знову поглибитися в надра нiжного лiризму Остапа Вишнi, де головним
для людини стає його прихильнiсть до рiдноï землi, до свого
народу, до його мови й культури. Менi здається, що нiхто з
письменникiв не змiг би написати таких чудових добуткiв, як це вдалося
Вишнi! Мисливськi посмiшки — це як гiмн живiй природi, всiм
рослинам, всiєю твариною, всiм пташкам. Це гiмн людинi, що не хоче
нiчим нашкодити чарiвнiй рiднiй природi. Автор начебто говорить:
бережiть цi поля й рiки, цiнуєте найрiдшу красу рiдного краю!
Прислухаємося до його слiв!!!