Iсторiя геологiï

  Змiст

      1. Введення

      2. Морськi басейни

      2.1. Сихоте-алинськое море

      2.2. Схiдно-азiатське море

      2.3. Коряцьке море

      3.4 Верхоянське море

      3.1. Молонськое море

      3.2. Даурський протока

      4. СУША

      4.1. Прибережнi рiвнини

      4.2. Низиннi рiвнини, прибережнi западини

      4.3. Пiднесенi рiвнини

      4.4. Низькi гори

      4.5. Високi гори

      5. Палеоклимат

      6. Кориснi копалини

      7. Введення
У басейнi рiки Яни й у верхiв'ях Iндигiрки перебувало Верхоянське море. У середньому плинi Iндигiрки перебував великий острiв Черського. На територiï, що вiдповiдає басейну сучасних Лени i Єнiсею, а також у ïхнє межирiччя перебувала суша. При цьому гiрськi спорудження присвяченi до верхiв'ïв Лени i Єнiсею, а в середньому й нижньому плинi цих рiк перебувала велика Среднесибирськая низовина. На територiï сучасного Схiдно- Сибiрського моря й сучасноï Чукотки перебували пiднесенi рiвнини, подiлюванi Чукотською височиною. На територiï сучасного Охотського моря перебувало Схiдно-Азiатське море, вiддiлене вiд Тихого океану групою великих островiв. У басейнi Амуру в Уфимськом i Казанському столiттях знаходь лось Сихоте-алинськое море. Коряцьке море перебувало на територiï сучасного Берингового моря, захоплюючи частину суши, що перебуває в цей час пiвденнiше сучасноï рiки Анадир.

      8. Морськi басейни

      8.1. Сихоте-алинськое море
Сихоте-алинськое море, також як i Схiдно^-Азiатське, являло собою зовнiшнє море. Вiд Тихого океану його вiд деляло кiлька дрiбних островiв. З боку материка берегова лiнiя перебувала на лiнiï Шантарськие острова — го рiд Бiробiджан i далi заходила на територiю сучасного Китаю. Берегова лiнiя характеризувалася високим ступенем изрезанности. Сихоте-алинськое море лежало в межах шельфовоï зони. (глибини вiд 0 до 500 метрiв) . При цьому в середнiй частинi моря перебував глибокий шельф. В Уфимськом i Казанському столiттях на територiï северней Хабаровська вiдкладалися глинистi или з пiськами й галечниками. У пiвденно-захiднiй частинi Сихоте-алинського моря вiдкладалися вапнянi или з пiськом, северней до опадiв пiськiв i глинистих илов додавалися конгломерати. На пiвденно-сходi вiдкладалися пiськи з вапняними илами, що схiднiше переходили у вiдкладення пiськiв iз кременистими опадами. Ще пiвнiчнiше вони перемiнялися опадами глинистих илов з пiськом i галечниками. Такi ж опади вiдкладалися захiднiше сучасного мiста Комсомольська-на-Амуре. У районi сучасного острова Сахалiн вiдкладалися кременистi опади. На пiвденно- заходi сучасного мiста Бiробiджан вiдкладалися глинистi или з перевагою известковистих пiськiв. В областi глибокого шельфу вiдкладалися опади, що ськладаються з пiськiв, гальки, глинистих илов i кременистих опадiв. Зони розвитку рифових масивiв вiдзначенi в районi сучасного Владивостока, а також у схiднiй частинi Сихоте-алинського моря на дрiбному шельфi. Сихоте-алинськое море характеризувалося великою потужнiстю накопичених опадiв (потужнiсть вiд 500 до 1500 метрiв) . Виходячи з того, що море має порiвняно невелику глибину (до 500 метрiв) при такiй потужностi опадiв, ми можемо припустити, що море перебувало в областi занурення. 2.2. Схiдно-азiатське море
Схiдно-азiатське море перебувало на територiï сучасного Охотського моря. Його берегова лiнiя простягалася вiд сучасного мiста Магадана до району сучасних Шантарських островiв. Берегова лiнiя слабко порiзана. Iз протилежноï сторони море вiддiлялася вiд Тихого океану групою великих островiв. Море було порiвняно мiлководним, глибиною не бiльше 200 метрiв. У зв'язку з тим, що нинi на цiй територiï перебуває Охотське море, данi про опадонакопичення на цiй територiï вiдсутнi.

      8.2. Коряцьке море
Коряцьке море є морем зовнiшнього типу. Берегова лiнiя характеризується слабкою изрезанностью й має злегка вигнуту форму. Дрiбний шельф (вiд 0 до 200 метрiв) має невелику ширину i являє собою вузьку смужку уздовж усього материкового узбережжя. Бiльша частина площi моря являла собою глибокий шельф (вiд 200 до 500 позначок рiв) . Через те, що бiльша частина моря перебувала на територiï сучасного Берингового моря, данi про осадовi вiдкладення є тiльки для областi сучасноï суши. Тут вiдкладалися вапнянi или й кременистi опади. Потужнiсть опадiв невелика (300 метрiв) .

      9.4 Верхоянське море
Берегова лiнiя простягалася по дузi вiд пiвденноï частини сов ремiнного Таймиру до сучасного мiста Магадана. Вона була слабко порiзана, у пiвденному напрямку в материк вдавався Юдомський затоку. З iншоï сторони Верхоянське море обмежувалося великим островом Черського. Море характеризувалося витянутостью в пiвнiчно-захiдному напрямку й мало не бiльшу, у порiвняннi з довгоï, ширину. У середнiй частинi моря перебувала область iз глибоким шельфом. Область глибокого шельфу мала глибину вiд 200 до 500 метрiв. Глинистi или й пiськи вiдкладали уздовж усього материкового узбережжя.
На схiд сучасноï лiнiï Верхоянськ — Вiлюйськ разом iз глинистими илами й пiськами вiдкладалися конгломерати й галечники. У Юдомськом затоцi вiдкладалися пiськи iз глинистими илами й незначною кiлькiстю галечников. Для областi дрiбного шельфу, що прилягала до острова Черського даних про ськлад опадiв немає. На схiд Юдомського затоки в областi глибокого шельфу вiдкладалися глинистi или.
Опади, що накоплялися в областi глибокого шельфу, практично нiчим не вiдрiзняються вiд опадiв в областi дрiбного шельфу, за винятком областi, що розташовується навпроти Юдомського затоки, де вiдкладалися лише глинистi или iз украй малим змiстом пiськiв, галечников i конгломератiв.
У пiвденно-захiднiй частинi моря фауна була представлена форамiнiферами й гониатитами. Уздовж материкового узбережжя фауна представлена пелециподами й гониатитами. У пiвнiчнiй частинi моря в областi глибокого шельфу вiдзначенi знахiдки гониатит i пелеципод з перевагою останнiх.
Потужнiсть опадiв збiльшується в схiдному напрямку вiд перших сотень метрiв опадiв до 4000 метрiв у схiднiй частинi. Це дозволяє говорити про те, що Верхоянське море перебувало в областi активного занурення. Причому опуськання мало найбiльшу силу в схiднiй частинi.

      9.1. Молонськое море
Вiд Тихого океану море вiддiлялося великим островом, з пiвденно-заходу Верхоянським морем i островом Черського. У захiд ний частини моря був ряд дрiбних островiв. Дрiбний шельф був широко розповсюджений i займав бiльшу частину площi моря.
Область глибокого шельфу розташовувалася в пiвнiчнiй частинi й займала невелику площу.
У пiвденно-схiдноï частини острова Черського вiдкладалися пiськи iз кременистими опадами, якi в мiру видалення вiд берега замiнялися глинистими илами. Пiвденнiше вiдкладалися глинистi или з пiськом. У схiдноï частини острова Черського вiдкладалися глинистi й вапнянi или з конгломератами й галечниками. У протоцi мiж островом Черського й Анюйськой рiвниною вiдкладалися глинистi й вапнянi или з пiщаниками. У центральнiй частинi протоки вiдкладалися тiльки вапнянi й глинистi или. Бiля морського острова крiм глинистих i вапняних илов з пiськом вiдкладалися також конгломерати й галечники. На схiд вiдкладалися вапнянi й глинистi или з пiськом. У центральнiй частинi моря вiдкладалися з переважною кiлькiстю вапняних илов глинистi или й глинистi или з пiськом. У схiднiй частинi моря вiдкладалися пiськи з переважною кiлькiстю вапняних илов. В узбережжя Анюйськой рiвнини вiдкладалися глинистi или, що пiвнiчнiше переходять у вiдкладення пес ков i галечников. У затоцi, що вдасться в Анабарськую височина, вiдкладалися вапнянi или, на схiд сменявшиеся вiдкладеннями пiськiв, галечников i глинистих илов.
В областi глибокого шельфу вiдкладалися глинистi или.
У середнiй частинi моря вiдзначенi пелециподи й гониатити.
Для Молонського моря характерне збiльшення потужностi опадiв у пiвнiчно- схiдному напрямку.

      9.2. Даурський протока
Даурський протока простягалася уздовж лiнiï Ськвородино-Сретенськ. Глибина затоки не перевищує 200 метрiв. У районi сучасного мiста Сретенськ вiдкладалися пiськи з галечниками й конгломератами. У районi сучасного Забайкальська вiдкладалися пiськи iз глинистими илами. У захiднiй частинi протоки вiдкладалися галечники з пiськом i глинистi мi илами. Фауна представлена пелециподами й гониатитами.
По територiï колишнього Даурського протоки проходить лiнiя, що роздiляє двi областi з рiзним орiєнтуванням палеомагнiтних паралелей.
10. СУША
10.1. Прибережнi рiвнини
До даного типу рiвнин ставляться Хатангськая й Вiлюйська низовина Вони характеризуються малим перевищенням щодо рiвня моря (першi метри) . Верхоянське море перiодично заливало ïхню територiю. На пiвночi Вiлюйськоï низовини вiдкладалися глинистi или з пiськом. Вiдкладення вiдповiдають вiдкладенням прилягаючоï частини Верхоянського моря.
У Хатангськой низовини вiдкладалися пiськи iз глинистими илами. У вiдкладеннях виявленi форамiнiфери й пелециподи.
Потужнiсть опадiв у Хатангськой низовини змiнюється вiд перших сотень метрiв у схiднiй частинi до 1200 метрiв на пiвднi. Це дозволяє говорити про те, що пiвнiчна частина Хатангськой низовини перебуває в областi активного занурення.
3.2. Низиннi рiвнини, прибережнi западини
Среднесибирськая низовина характеризувалася невеликими перевищеннями над вирiвняємо моря.
У захiднiй частинi Среднесибирськой низовини вiдкладалися глинистi или з пiськом. У пiвнiчнiй частинi вiдкладалися пiськи. У схiднiй частинi вiдкладалися глинистi или з пiськом. У верхiв'ях сучасноï рiки Мархи разом iз глинистими илами й пiськами вiдкладалися конгломерати й галечники. Такi ж опади вiдкладалися на захiд сучасного мiста Мирного. У пiвденнiй частинi вiдкладалися пiськи, якi в мiру руху в схiдному напрямку перемiнялися опадами глинистих илов i пiськiв з вугiллями, якi далi перемiнялися глинистими илами й пiськом. У районi, що прилягав до Вiлюйськоï низовини, вiдкладалися глинистi или з пiськами, з перевагою останнiх. У районi сучасного мiста Єнiсейська вiдзначенi вiдкладення глинистих илов з вугiллями.
У середнiй частинi Среднесибирськой низовини вiдзначенi знахiдки форамiнiфер. У захiднiй частинi вiдзначенi також на ходки форамiнiфер i наземнi рослини. Для захiдноï й пiвденно-захiдноï частини Среднесибирськой низовини вiдзначенi вугiлля й углистость. У захiднiй частинi Среднесибирськой низовини потужнiсть осадових вiдкладень досягає 250 метрiв. У пiвденнiй i пiвденно-схiднiй частинi потужнiсть опадiв не перевищує 150 метрiв. Виходячи iз цього, можна припустити, що захiдна частина Среднесибирськой низовини була в областi вповiльненого занурення.
3.3. Пiднесенi рiвнини
Пiднесенi рiвнини мали висоти до 200 метрiв. Гиперборейськие й Анюйськие рiвнини ставилися до типу пiднесених рiвнин. Для цих рiвнин могли мати мiсце як умови розмиву, так i умови акумуляцiï опадiв. Причому на територiï вiдповiдноï Анюйськой рiвнинi є оголення, у яких на породах раннепермського й кам'яновугiльного вiку залягають вiдкладення трiасового перiоду.
До областi пiднесених рiвнин ставилася також Северо-земельськая рiвнина. Ця область також могла мати як умови розмиву, так i умови акумуляцiï опадiв.
На островi Черського також була пiднесена рiвнина, що ськладали ïï осадочно-уламковi й карбонатнi породи пiддавалися розмиву. На островах у Верхоянськом море розмиву пiддавалися виверженi, метаморфiчнi й карбонатнi породи. У Молонськом море розмиву пiддавалися ряд островiв висотою вiд 200 i бiльше метрiв, ськладених осадочно- уламковими породами.
На цих островах i на островi Черського в оголеннях на породах девонського, раннепермського й кам'яновугiльного вiку залягають вiдкладення трiасового i юрського вiку. Ангаро-вiлюйська рiвнина, що перебувала у верхiв'ях сучасноï Лени й Ангари, була також пiднесеною рiвниною з перевищенням висот до 200 метрiв, ськладена осадочно- уламковими й карбонатними породами.
3.4. Низькi гори
До областi низьких гiр з висотами понад 200 метрiв ставилася Аннабарськая височина, що перебувала в районi сучасного мiста Оленек. На цiй височинi розмивалися осадочно-уламковi й карбонатнi породи. Основнi напрямки змиву були в область Среднесибирськой низовини, а також у напрямку Хатангськой низовини. Чукотська височина була також областю низьких гiр. Данi про умови розмиву або акумуляцiï для неï вiдсутнi, але для ряду оголень у пiвденнiй частинi височини є данi про залягання на породах девонського вiку вiдкладень трiасового перiоду. Анабарськая височина була ськладена виверженими, метаморфiчними й карбонатними породами. Станове нагiр'я було ськладено в рє вiрнiй частинi осадочно-уламковими й карбонатними породами, а в пiвденнiй частинi виверженими, метаморфiчними й карбонатними породами. Буреинськая височина в пiвнiчнiй частинi являла собою низькi гори з кислими виверженими породами.
3.5. Високi гори
До високих гiр з висотою бiльше 500 метрiв ставляться Саянськая й Байкальська височини, а також гряда протягивающаяся уздовж узбережжя Схiдно- Азiатського моря до Приохотськой височини. Височини ськладенi виверженими, метаморфiчними й карбонатними породами. Основним напрямком зносу уламкового матерiалу є напрямок через Ангаро-Вiлюйську рiвнину, в область Среднесибирськой низовини, а також у Схiдно-Азiатське море й Даурський протока.
4. Палеоклимат
На тропiчний клiмат у Сихоте-алинськом море в Уфимськом i Казанському столiттях указують рифовi масиви. Рифостроящие корали жили в областi тропiчних морiв з температурою вiд +18.5 до +36 градусiв.
Область Среднесибирськой низовини була областю з гумидним клiматом. На це вказує наявнiсть у вiдкладеннях вугiль, що утворилися з вiдмерлих рослин .
Для iнших районiв даних про клiмат мною не виявлено.
5. Кориснi копалини
Територiєю перспективноï для пошукiв на буре вугiлля є район сучасноï Нижньоï Тунгуськи.
Район пiвнiчно-пасток сучасного мiста Ванавари може бути перспективний для розробки пiськiв.
К данному типу равнин относятся Хатангская и Вилюйская низменность Они характеризуются малым превышением относительно уровня моря (первые метры) . Верхоянское море периодически заливало их территорию. На севере Вилюйской низменности откладывались глинистые илы с песком. Отложения соответствуют отложениям прилегающей части Верхоянского моря.
В Хатангской низменности откладывались пески с глинистыми илами. В отложениях обнаружены фораминиферы и пелециподы.
Мощность осадков в Хатангской низменности изменяется от первых сотен метров в восточной части до 1200 метров на юге. Это позволяет говорить о том, что северная часть Хатангской низменности находится в области активного погружения.
3.2. Низменные равнины, прибрежные впадины
Среднесибирская низменность характеризовалась небольшими превышениями над уровняем моря.
В западной части Среднесибирской низменности откладывались глинистые илы с песком. В северной части откладывались пески. В восточной части откладывались глинистые илы с песком. В верховьях современной реки Мархи вместе с глинистыми илами и песками откладывались конгломераты и галечники. Такие же осадки откладывались западнее современного города Мирного. В южной части откладывались пески, которые по мере движения в восточном направлении сменялись осадками глинистых илов и песков с углями, которые далее сменялись глинистыми илами и песком. В районе, прилегавшем к Вилюйской низменности, откладывались глинистые илы с песками, с преобладанием последних. В районе современного города Енисейска отмечены отложения глинистых илов с углями.
В средней части Среднесибирской низменности отмечены находки фораминифер. В западной части отмечены также на ходки фораминифер и наземные растения. Для западной и юго-западной части Среднесибирской низменности отмечены угли и углистость. В западной части Среднесибирской низменности мощность осадочных отложений достигает 250 метров. В южной и юго-восточной части мощность осадков не превышает 150 метров. Исходя из этого, можно предположить, что западная часть Среднесибирской низменности была в области замедленного погружения.
3.3. Возвышенные равнины
Возвышенные равнины имели высоты до 200 метров. Гиперборейские и Анюйские равнины относились к типу возвышенных равнин. Для этих равнин могли иметь место как условия размыва, так и условия аккумуляции осадков. Причем на территории соответствующей Анюйской равнине имеются обнажения, в которых на породах раннепермского и каменноугольного возраста залегают отложения триасового периода.
К области возвышенных равнин относилась также Северо-земельская равнина. Эта область также могла иметь как условия размыва, так и условия аккумуляции осадков.
На острове Черского также была возвышенная равнина, слагавшие ее осадочно- обломочные и карбонатные породы подвергались размыву. На островах в Верхоянском море размыву подвергались изверженные, метаморфические и карбонатные породы. В Молонском море размыву подвергались ряд островов высотой от 200 и более метров, сложенных осадочно-обломочными породами.
На этих островах и на острове Черского в обнажениях на породах девонского, раннепермского и каменноугольного возраста залегают отложения триасового и юрского возраста. Ангаро-Вилюйская равнина, находившаяся в верховьях современной Лены и Ангары, была также возвышенной равниной с превышением высот до 200 метров, сложенная осадочно- обломочными и карбонатными породами.
3.4. Низкие горы
К области низких гор с высотами свыше 200 метров относилась Аннабарская возвышенность, находившаяся в районе современного города Оленек. На этой возвышенности размывались осадочно-обломочные и карбонатные породы. Основные направления смыва были в область Среднесибирской низменности, а также в направлении Хатангской низменности. Чукотская возвышенность была также областью низких гор. Данные об условиях размыва или аккумуляции для нее отсутствуют, но для ряда обнажений в южной части возвышенности имеются данные о залегании на породах девонского возраста отложений триасового периода. Анабарская возвышенность была сложена изверженными, метаморфическими и карбонатными породами. Становое нагорье было сложено в се верной части осадочно-обломочными и карбонатными породами, а в южной части изверженными, метаморфическими и карбонатными породами. Буреинская возвышенность в северной части представляла собой низкие горы с кислыми изверженными породами.
3.5. Высокие горы
К высоким горам с высотой более 500 метров относятся Саянская и Байкальская возвышенности, а также гряда протягивающаяся вдоль побережья Восточно-Азиатского моря до Приохотской возвышенности. Возвышенности сложены изверженными, метаморфическими и карбонатными породами. Основным направлением сноса обломочного материала является направление через Ангаро- Вилюйскую равнину, в область Среднесибирской низменности, а также в Восточно- Азиатское море и Даурский пролив.
4. Палеоклимат
На тропический климат в Сихотэ-алинском море в Уфимском и Казанском веках указывают рифовые массивы. Рифостроящие кораллы жили в области тропических морей с температурой от +18.5 до +36 градусов.
Область Среднесибирской низменности была областью с гумидным климатом. На это указывает наличие в отложениях углей, образовавшихся из отмерших растений.
Для остальных районов данных об климате мною не обнаружено.
5. Полезные ископаемые
Территорией перспективной для поисков на бурый уголь является район современной Нижней Тунгуски.
Район северо-западней современного города Ванавары может быть перспективен для разработки песков.