Жiночi образи в романi Панаса Мирного Хiба ревуть воли, як ясла повнi?

Роман Панаса Мирного Хiба ревуть воли, як ясла повнi ? став видатною
подiєю в лiтературi XIX сторiччя. З бiльшою майстернiстю автор
зображує картини селянського життя в пiсляреформений перiод. Це
життя без прикрас, iз сумами й радiстю. Зi сторiнок роману виникають
образи селян. Серед них i жiночi образи, начебто живi сходять зi
сторiнок роману. Найбiльше менi подобається Галя, польова цариця,
як ласкаво називає ïï Чипка. Та й самому авторовi по
душi ïï веселi очi, що посмiхається свiже молоде личко.
Виростили, виплекали ïï батьки, нi в чому не було вiдмови.
Тому й весела, i бадьора Галя, тому, як червонi яблука, налилися в
неï щiчки. Але що насправдi дiється в неï в душi, чи
подобаються ïй розбiйницькi гульбища в рiдному будинку, чи
радується вона, зустрiчаючи чужi, ворожi злодiйськi обличчя?

Немає, це не по душi розумнiй, допитливiй дiвчинi, тому,
зустрiвши Чипку, намагається вiдвернути його iз цього шляху те
погрозою, то пещенням. Вона любить Чипку, i любов ïï вiрна,
чиста, але не погоджується вийти за нього замiж, якщо вiн не кине
злодiйське життя. Галя лiкувала Чипку своєю любов'ю, своєю
вiрою. Мотря: Як ти ввiйшла до нас, те праведне сонце вступило в
будинок, немов нам ока заслiпила, мир прикрасила рожевими квiтами.
Працьовит, весела, всьому дала вона порядок, де тiльки рука ïï
доторкалася або де око дивився, — всi те iз хмур, сумного
прояснялося, начебто посмiхалося. Галя полюбила матiр Чипки Мотрю, тому
що для неï Чипкина мати багато значить. Зiйшлася Галя близько й iз
Христею, що про неï говорить: Уж що багата й гарна, а привiтна й
увiчлива до кожному. Довелася по душi вона Христi, i от вона вже
ïï кума. Отут розкривається нова Галя. Галя, що до
несамовитостi любить дiтей, хоч i не своïх. Говорить вона: Як буде
дитина, то я, здається, з'ïм або задавлю його, цiлуючи й
пестячи. Галя — це образ чесноï, чуйноï, веселоï й
лагiдноï жiнки. Все йде добре, але змiнився Чипка, устав на
слизький шлях, спохмурнiла Галя, всiма силами намагається
допомогти Чипке, повернути його до попереднього життя й благаннями, i
угодами, погрозами. Сама розбiйницька дочка, вона не хоче миритися зi
злодiйським життям Чипки, тому що ïï нiжнiй натурi противнi
зло, пограбування, убивства. Тому трагiчно й закiнчує Галя
своє життя: довiдавшись, що Чипку забрали в полiцiю за вбивство й
грабежi, вона повiсилася. Не знесла ïï чесна душа загибелi
всiх надiй i очiкувань на щасливе життя з улюбленим. Не стало коханого,
змiнилися його правдивi слова на розбiйницькi дiï — не стало
й Галi Дуже рельєфно виходить з-пiд пера Панаса Мирного й образ
Мотрi Жуковни, потiм Варениченко. Коли одружився з нею Варениченко, була
вона бiдною, некрасивою дiвчиною. Бiднiсть засiла в будинку Мотрi, що
жила в сусiдiв удвох зi старою матiр'ю. Тiльки одруження й принесло
полегшення. Виявилася Мотря й працьовитоï, i господарськоï: Як
вступила Мотря у свiй будинок, те немов знову на мир народилася.
Чепурить його, прибирає; чисто навкруги — любо глянути. Але
недовгим було ïï щастя, тому що залишилася вона сама, так ще й
замужньоï овдовiлоï. Не судилося Мотрi щастя. Не випробувала
вона його змалку; не бачила дiвкою, жiнкою; не сподiвалася замужньою
вдовою! Снову бiднiсть, i бiднiсть невилазная. А ще й син народився.
Мотря в батрацтвi, на чужих працює, щоб прокормити стару матiр i
сина. Важка робота передчасно згорбила Мотрю, убила в нiй часточку тепла
й любовi, тому й б'є вона Чипку, i б'є так, що синцi по
мiсяцi не сходили. Але все-таки таки любила вона його, як кожна мати
своєï дитини. Коли Чипка вирiс, а потiм ступив на слизький
шлях, це дуже вразило Мотрю. Не сподiвалася ця чесна людина, що така
ïй уготована доля. Любила ж, ростила, довгих нiчок недосипала
— рано вставала, пiзно лягала…. На старiсть знову йде
наймичкою. Але от чудова змiна — Чипка став хазяïном,
женився. Повеселiла ця жiнка, тепло й щастя оселилися в ïï
будинку, заграли радiстю старенькi очi. Здiйснилося те, про що все життя
мрiяла, що марилося довгими ночами. Але не судилося Мотрi щастя. Син
— убивця. За що ïй такi мучення! Тому що неправда гуляє
по мирi, губить душi людей. Образ Мотрi — образ нужденноï
жiнки, яких була бiльшiсть на Украïнi

Життя Оришки, матерi Мотрi, пройшла, головним чином, при крiпосництвi,
у важкiй бiдностi. Так же згорблена передчасно, переживає вона за
дочку, онука, як може пiдтримує ïх. Вона знає багато
казок-приказок, своïм недалеким, селянським розумом доходить до
правди життя. Розповiдає Чипке й про зiрки, i про всяких тварин.
Дуже любить онука. Коли б'є його мати — завжди
захищає, голубить. Часом здається, чи не взяв щось Панас
Мирний з пушкiнськоï Орисi Родiонiвни, тому що навiть iмена
однаковi, однаково близькi вони до природи, до своïх корiнь ,
однаково люблять людей, тому що не любити грiх, треба всiм прощати.
Цьому Оришка й учить Чипку, але не вдається ïй передати йому
свою любов до життя, свою вiру в краще. Чипка зовсiм iншоï. Дуже
важкою втратою була для нього смерть бабки. Хоча й була вона стара-
стара, як молоко бiла, як сухар суха, але вчила його добру, вiддавала
свою любов, була єдиноï в усьому свiтi рiдною близькою душею
(мати завжди працювала). Була Оришка чесною, справедливою, безгрiшною
людиною все життя, тому й умерла легко, як заснула (не так, як
Євдокiя).

Є ще в романi образ Христi — дружини Григорiя, товариша
Чипки. Сирота, наймичка, весела, моторна й робоча дiвчина, хоча й
невелика красуля. Але ця невелика красуля так запала в серце
Григорiєвi, що забув вiн своï мрiï про багачку. Христя
— гарна господарка, має ошатний будинок. Вона зрозумiла
Чипку, зрозумiла, який вiн насправдi. Його слова про правду схвилювали
його душу, чесну й правдиву. Початку замислюватися над життям. Iнодi не
розумiє вона свого чоловiка за те, що вiн грiб усе пiд себе, що
йому своя сорочка ближче до тiла. З людьми щира, добра, тому й Чипка
хоче, щоб у нього в майбутнiй сiм'ï були такi теплi вiдносини, як у
Христi iз Григорiєм. I недарма Христя почуває Чипку
своïм жiночим серцем. Коли познайомилися з Галею, то полюбили один
одного. Однаково чули, що добре, що погано, i тому завжди обидвi
сходилися у своïх думках. Христя, як i Галя, важко переживає
за долю Чипки, коли вiн стає злодiєм, тому що це добра,
чуйна людина. Я вважаю, якби в Григорiя трапилося якесь нещастя, Христя
все б зробила, щоб йому допомогти.Цi жiночi образи дуже рiзнi, але все
героïнi прагнуть чесно жити, вiрять у людей, намагаються осягти
життя, хоча це ïм не завжди вдається, всi вони намагаються
допомогти Чипке повернути його на праведний шлях. Тому вони так
подобаються читачам, являють приклад чуйностi, доброти, тепла, яким вони
зiгрiвають людей. Я думаю, що цi жiночi образи надовго запам'ятає
той, хто прочитає роман Панаса Мирного Хiба ревуть воли, як ясла
повнi?.