Проблеми розмiщення продуктивних сил. Карпатський регiон
ЗмiстВведення
Карпатський регiон у державному вимiрi
Економiчний потенцiал карпатського регiону. Стан, структура, проблеми
Соцiальнi проблеми карпатського регiону
Екологiчна ситуацiя в карпатському регiонi
Загальний соцiально-економiчний розвиток Карпатського регiону
Стратегiчнi орiєнтири розвитку карпатського регiону й Регiональнi
прiоритети
Державна програма соцiально-економiчного розвитку Карпатського регiону
як iнструмент регiональноï полiтики
Введення
Карпатський регiон (Закарпатська, Iвано-Франкiвська, Львiвська й
Чернiвецька областi) займає площу в 56,6 тис. км2 (або 9,4 %
територiï Украïни) , де проживають 6,5 млн. чiл. (або 12 %
ïï населення) . Значну частину територiï регiону займають
Украïнськi Карпати — унiкальна гiрська екосистема на Заходi
нашоï держави. У силу ряду об'єктивних i суб'єктивних
причин намiтилися (а в останнi роки — поглибилися) тенденцiï
до соцiально — економiчного занепаду краю: розбалансованi
господарськi зв'язки, прогресує безробiття, загострюються
диспропорцiï в життєвому рiвнi населення в його гiрськiй i
рiвниннiй частинах, наближається до критичного демографiчна
ситуацiя, деградує унiкальна природа Карпат, запущенi iсторико-
культурнi цiнностi регiону.
Цi й ряд iнших негативних явищ i тенденцiй (не говорячи вже про чисто
виробничi проблеми) є, безумовно, наслiдком непродуманоï, а
iнодi — i авантюрноï економiчноï полiтики
радянськоï влади в попереднi роки. Правда, ряд помилок допущений
уже в посткомунiстичний перiод, особливо — у здiйсненнi ринкових
реформ на рiвнi макроекономiчного регулювання. Потрiбно також визнати,
що сьогоднiшнiй соцiально-економiчний стан карпатських областей у
значнiй мiрi, є наслiдком вiдсутностi чiткоï державноï
регiональноï полiтики в Украïнi.
Карпатський регiон у державному вимiрi Рiвень економiчного розвитку
Карпатського регiону оцiнюється як середнiй. По виробництву
нацiонального доходу розраховуючи на душу населення тiльки Львiвська
область перевершує среднереспубликанський рiвень, а Закарпатська
взагалi має найнижчий показник в Украïнi. Промисловий
комплекс регiону робить майже 12 % всiєï промисловоï
продукцiï нашоï держави; при цьому питома вага виробленоï
тут продукцiï машинобудування й металообробки становить 10,9 %,
електроенергетики — 7,1 %, хiмiчноï й нафтохiмiчноï
промисловостi — 13 %, лiсовоï, деревообробноï й целюлозно-
паперовоï промисловостi — 32,7 %, промисловостi будiвельних
матерiалiв — 10,3 %. По випуську окремих видiв промисловоï
продукцiï (таких, як автобуси, телевiзори, автонавантажувачi,
алмазний iнструмент, сiрка, калiйнi добрива, гумове взуття й iн.) регiон
є монополiстом на украïнському ринку.
Маючи найнижчий в Украïнi рiвень землеобеспеченности розраховуючи
на душу населення, усього 6,4 % площi сiльськогосподарських угiдь i 5,3
% рiллi, Карпатський регiон робить близько 10 % валовоï
продукцiï рослинництва й тваринництва. Розраховуючи на 100 га
сiльськогосподарських угiдь тут виробляється в 1,6 рази бiльше
продукций сiльського господарства, чим у середньому по республiцi. Однак
показник ïï виробництва розраховуючи на душу населення
вiдстає вiд среднереспубликанського на 20 %. У цiлому ефективнiсть
сiльського господарства в регiонi низка, а тому вiн не забезпечує
себе продуктами харчування. Низькими залишаються врожайнiсть
сiльськогосподарських культур i продуктивнiсть
сiльськогосподарськоï худоби. Якщо брати за орiєнтир
Угорщину, то в порiвняннi з нею середня врожайнiсть зернових i зерно-
бобових у регiонi нижче в 1,8 рази, цукрового буряка — вiдповiдно,
в 1,6, картоплi — в 2,5, а удiй молока вiд 1 корови — в 2
рази.
Слiд окремо зазначити особливе мiсце Карпатського регiону вгеополiтичному контекстi соцiально-економiчного й зовнiшньополiтичного
розвитку Украïни. Його географiчне сусiдство з розвиненими
європейськими державами й тими краïнами, якi приськорено
iнтегруються в ЄС, завжди буде виступати сприятливим фактором для
входження Украïни в рiзноманiтнi мiжнароднi економiчнi й полiтичнi
структури.
Економiчний потенцiал Карпатського регiону
Стан, структура, проблеми
Природнi ресурси Карпатського регiону (мiнерально-сировиннi, земельнiй,
лiсовiй, воднiй i рекреацiйнi) в iстотнiй мерi впливають на формування
просторовоï й галузевоï структур його господарського
комплексу, тим самим визначаючи прiоритетнi напрямки розвитку
останнього. У цiлому ïх можна вважати сприятливими для подальшого
розвитку продуктивних сил. Правда, сьогоднi потрiбно зважати на те, що
запаси окремих видiв ресурсiв вичерпуються а це, у свою чергу,
провокує появу соцiальних проблем, i в стратегiчному планi
порушує питання пошуку й залучення в господарський зворот
альтернативних, конкурентоспроможних видiв природних ресурсiв.
Створений у регiонi виробничий потенцiал, його структура й ефективнiсть
є прямим наслiдком реалiзацiï економiчноï полiтики
радянськоï влади в захiдних областях Украïни. За рахунок
екстенсивного нарощування виробничих потужностей (i в першу чергу
— у природоексплуатирующих галузях) благодатний край був фактично
перетворений у сировинний придаток iмперiï. Регiон успадкував вiд
колишнього СРСР економiчно невиправдану структуру машинобудування: у
бiльшостi випадкiв пiдприємства галузi одержували комплектуючi
деталi через межi Украïни, туди ж надходила й основна маса
ïï готовоï продукцiï. Якщо ж урахувати високу
мiлiтаризацiю машинобудування, то тепер змiнити його й без того досить
iнертну структуру при вiдсталих технологiях нелегко.
Легка промисловiсть карпатських областей, випуськає рiзнi види
тканин, швейнi, панчiшно-шкарпетковi вироби, верхнiй i бiлизняний
трикотаж, взуття й iншi товари народного споживання. Питома вага
цiєï галузi в загальному обсязi виробництва промисловоï
продукцiï у Львiвськiй областi становить 12,6 %, у
Закарпатськоï — 17,6 %, в Iвано-Франкiвськоï 19,3 % i в
Чернiвецькоï — 24,7 %.
Ґрунтово-клiматичнi умови, сприятливi для виробництва
сiльськогосподарськоï сировини, забезпечили розвиток у регiонi
начти всiх подотраслей харчовоï промисловостi — м'ясний,
молокопереробноï, цукровоï, спиртовоï,
плодоовощеконсервной, маслодельной, борошномельноï, крахмало-
патоковоï, виноробноï й iн. У загальному обсязi
промисловоï продукцiï на цю галузь у Львiвськiй областi
доводиться 12,9 %, у Закарпатськоï — 17,6 %, в Iвано-
Франкiвськоï — 19,3 % i в Чернiвецькоï — 24,7 %.
У Карпатському регiонi є достатня сировинна база для розвитку
лiсопромислового комплексу: запаси деревини розраховуючи на душу
населення в 4…6 разiв перевищують середнiй показник по
Украïнi. Лiсопромисловий комплекс регiону спецiалiзується на
виготовленнi меблiв, меблевих заготiвель, клееной i струганоï
фанери, древесно-стружечних плит, пиломатерiалiв, а також продукцiï
лiсохiмiï. Найбiльше цей комплекс розвинений у Закарпатськiй
областi, де на нього доводиться 18 % промисловоï продукцiï. В
Iвано-Франкiвськiй областi продукцiя лiсопромислового комплексу
займає 12,9 %., у Чернiвецькоï 8 %, а у Львiвськоï
— 4,6 % усього обсягу промислового виробництва. У структурi
промисловоï продукцiï регiону частка цього комплексу поступово
зменшується.
Розвиток у регiонi промисловостi будiвельних матерiалiв опирається
на власну сировинну базу. Тут перебувають пiдприємство з
виробництва цементу рiзних марок, залiзобетонних конструкцiй i деталей,
вапна, азбесту, цегли, керамiчних блокiв, черепицi, кахля, будiвельного
ськла. У структурi промисловоï продукцiï регiону на
промисловiсть будiвельних матерiалiв доводиться 3…4 %.
В областях Карпатського регiону є всi види паливних ресурсiв
— нафта, горючий газ, кам'яне й буре вугiлля, торф, горючi сланцi,
але ïхнi запаси або незначнi, або вичерпуються. Найбiльшi
об'єкти ПЕК зосередженi у Львiвськiй i Iвано-Франкiвськiй
областях. Так, у загальнiй промисловiй продукцiï Львiвськоï
областi паливно-енергетичний комплекс становить 6,5 %, а Iвано-
Франкiвськоï — вiдповiдно, 14,5 %.
Хiмiчне й нафтохiмiчне виробництво Карпатського регiону включає
гiрничо-хiмiчну промисловiсть (видобуток сiрi, калiйних солей) , основну
хiмiю, промисловiсть хiмiчних волокон, лакофарбову, хiмiчних реактивiв,
пластичних мас i виробiв з них. У загальнiй промисловiй продукцiï
Львiвськоï областi хiмiчна й нафтохiмiчна промисловiсть
займає 6,3 %, Iвано-Франкiвськоï — вiдповiдно, 12 %,
Закарпатськоï — 1,7 % i Чернiвецькоï — 6,8 %.
У будiвельному комплексi регiону працює 6…8 % усього
зайнятого населення. У структурi капiтальних вкладень i уведених у дiю
основних фондiв цiєï галузi переважає виробнича сфера.
Для подальшого вдоськоналювання структури господарства Карпатського
регiону необхiдно iстотно перерозподiлити фiнансовi й матерiально-
технiчнi ресурси iз всiх джерел на користь розвитку соцiальноï
iнфраструктури — тим, щоб перебороти вiдставання ïï
матерiальноï бази вiд нормативiв i забезпечити нарощування
ïï потенцiалу, виходячи з належних соцiальних стандартiв.
Характерною рисою аграрного сектора Карпатського регiону є висока
питома вага пiдсобного господарства в загальному обсязi продукцiï
рослинництва й тваринництва. Агроклиматичеськие ресурси областей регiону
достатнi для оброблення бiльшостi сiльськогосподарських культур помiрних
широт. Рiвниннi райони спецiалiзуються на мясомолочном тваринництвi,
свинарствi, птахiвництвi, обробленнi зерна, картоплi, овочiв i цукрового
буряка, передгiрнi — на мясомолочном ськотарствi, льонарствi,
обробленнi зерна й картоплi, гiрськi — на мясомолочном ськотарствi
й вiвчарствi.
Аналiз розвитку сiльського господарства областей регiону свiдчить, що за
останнi 5 рокiв низька врожайнiсть деяких сiльськогосподарських культур
привела до зниження ïхнього середньорiчного виробництва.
Залишається низкою ефективнiсть виробництва
сiльськогосподарськоï продукцiï в суспiльному секторi в
порiвняннi з iндивiдуальним. Ськорочується й виробництво
тваринницькоï продукцiï.
Проблема пiдвищення врожайностi сiльськогосподарських культур i
продуктивностi тваринництва надзвичайно актуальна в контекстi
забезпечення продуктами харчування не тiльки мiсцевого населення, але й
великого контингенту вiдпочиваючих.
Ресурсний^-ресурсний-природно-ресурсний потенцiал Украïнських
Карпат створює всi можливостi для ефективного розвитку
рекреацiйного комплексу. Мальовничi низкогорние ландшафти, рельєф
i клiмат, сприятливi для гiрськолижного спорту й вiдпочинку,
многообразнейшие (i в тому числi — унiкальнi) мiнеральнi води
обумовлюють високий рекреацiйний попит на регiон. Вiн оцiнюється
бiльш нiж в 4 млн. чел. у рiк тiльки для потреб вiдпочинку й туризму
(без облiку короткочасного) . Разом з потребами в курортний^-курортнiм-санаторно-
курортному лiкуваннi на базi мiнеральних вод попит на рекреацiйнi
послуги оцiнюється, як мiнiмум, в 6 млн. чел. у рiк. Тим часом, в
1993 р. у регiонi функцiонували 607 рекреацiйних об'єктiв
загальною мiсткiстю понад 82 тис. мiсця (або в 8…10 разiв менше,
нiж в аналогiчних закордонних районах) . Не вiдповiдають мiжнародним
стандартам i умови сервiсу, iнфраструктурне забезпечення. У цiлому
рекреацiйний потенцiал регiону використовується тiльки на
10…12 %.
У регiонi дiють 18 вищих навчальних закладiв, i в тому числi —
шiсть унiверситетiв, 110 науково-дослiдних, технологiчних i проектно-
конструкторських iнститутiв, вiддiлень, бюро, де виконуються науково-
дослiднi, дослiдно-конструкторськi, технологiчнi й проектнi роботи. Тут
працюють 730 докторiв i 6,4 тис. кандидатiв наук, що разом становить 8 %
фахiвцiв Украïни з ученим ступенем. У регiонi насиченiсть докторами
й кандидатами наук значно менше, нiж у середньому по Украïнi: на 10
тис. працюючих тут доводиться 24 висококвалiфiкованих фахiвця (проти,
вiдповiдно, 34) .
Соцiальнi проблеми Карпатського регiону
Соцiальна ситуацiя в регiонi має чiтку тенденцiю до загострення,
що є наслiдком загальнонацiональноï економiчноï кризи й
прорахункiв у соцiальнiй полiтицi попереднього рокiв. Але якщо на
питання матерiально-технiчного розвитку соцiальноï сфери можна
дивитися з певним оптимiзмом, то погiршення демографiчноï
ситуацiï вже сьогоднi викликає тривогу. Стрiмко падає
природний прирiст населення, що на тлi його зростаючоï смертностi
веде до загострення депопуляционних процесiв, Наочнi в цьому планi
показники по Львiвськiй областi: в 1994 р. природний прирiст населення
ськлав тут усього 0,5 чел. розраховуючи на 1000 жителiв. За рахунок
зростаючих мiграцiйних перемiщень уперше за останнi десятилiття
чисельнiсть населення областi зменшилася на 9 тис. чiл. Триває
процес його старiння: кожний п'ятий житель Львiвськоï областi
— особа пенсiйного вiку. Цiкаво, що за останнi роки кiлькiсть осiб
пенсiйного вiку збiльшилася у Львiвськiй областi на 5,7 %, а загальна
чисельнiсть ïï населення — на 1,1 %. Подiбнi процеси
спостерiгаються й в iнших областях регiону. Якщо в найближчi роки цi
процеси не будуть зупиненi, то будь-якi економiчнi програми втрачають
змiст: ïх не буде кому й для кого реалiзовувати. В останнi роки
значне загострення соцiальних проблем у Карпатському регiонi викликано
ще й фактором зайнятостi його населення. Цей регiон завжди був
трудоизбиточним. Тепер же картина доповнилася появою офiцiйно
зареєстрованих безробiтних, чисельнiсть яких в 1993 р. ськлала тут
0,6 % усього працездатного населення. Крiм того, у регiонi
зберiгається досить високий рiвень схованого безробiття, що, за
експертними оцiнками, досягає 30 — 35 %.
На тлi загального падiння життєвого рiвня народу Украïни не
є виключенням i Карпатський регiон. Його жителi мають порiвняно
низькi середньодушовi доходи, основний компонент яких — заробiтна
плата робiтникiв та службовцiв i оплата працi колгоспникiв — росте
тут бiльше повiльними темпами, чим у середньому по краïнi.
Структура споживання характеризується поступовим збiльшенням
грошових витрат населення на придбання товарiв i зменшенням питомоï
ваги послуг. Через це сьогоднi ми маємо деформовану структуру
особистого споживання життєвих благ, у якiй домiнуючими є
витрати на харчування, а в ïхньому ськладi — на продукти
рослинного походження. Областi регiону (крiм Львiвськоï) займають
провiдне мiсце в державi по споживанню найменш коштовного в бiологiчному
вiдношеннi продовольства — хлiба й хлiбопродуктiв. Для порiвняння:
у бiльшостi розвинених краïн миру питома вага витрат на харчування,
одяг i взуття становить 15…20 % сiмейного бюджету. У Карпатському
регiонi цей показник в 3,5…4 рази вище. У розвинених краïнах
така картина спостерiгалася 70 … 100 рокiв тому.
Не менш важлива для регiону проблема розвитку матерiально-технiчноï
бази соцiальноï iнфраструктури. На сьогоднiшнiй день iснує
значний розрив мiж нормативними показниками й фактичним рiвнем
забезпеченостi населення об'єктами соцiальноï сфери. Так,
забезпеченiсть дитячими дошкiльними установами досягає в
Закарпатськiй областi 41,6 %, в Iвано-Франкiвськоï — 58,3 %,
Львiвськоï — 45,6 % i Чернiвецькоï — 74,4 %, а амбулаторно-
полiклiнiчними установами — вiдповiдно, 75 %, 57,2, %, 69,5 % i
64,4 %. Отже, можна констатувати, що населення регiону проживає в
умовах соцiального диськомфорту.
Екологiчна ситуацiя в Карпатському регiонi
Для бiльшоï частини Карпатського регiону характернi iстотна
антропогенна трансформированность ландшафтiв i значне забруднення
середовища. Хоча, в. вiдмiннiсть вiд iнших регiонiв Украïни (таких,
як Донбас, Приднiпров'я) , поширення забруднення не носить тут
загального, площинного характеру. Однак у деяких мiсцях сформувалися
стабiльнi вогнища загрозливого екологiчного стану (наприклад, у межах
Дрогобичськой агломерацiï — Дрогобич, Борислав, Стебник,
Труськавець, де розвиненi гiрничо-хiмiчна, нафтопереробна, лакофарбова й
iнша галузi промисловостi ставлять пiд погрозу розвиток курортного
господарства; аналогiчна ситуацiя зложилася й у межах Львiвсько-
Волинського вугiльного басейну, у зонах впливу Яворовського й
Раздольського ПО Сiрка , Калушського ПО Ориана ) .
В останнi роки, внаслiдок порушення режиму виробничих процесiв, у
Карпатському регiонi значно зросла погроза виникнення екологiчних аварiй
i катастроф. Крiм того, потрiбно вважатися й з тим, що майже четверта
частина його населення проживає в зонах з пiдвищеним екологiчним
ризиком функцiонування промислових об'єктiв, яких у регiонi майже
250.
По забрудненню повiтря й вод регiон займає 4-е, а по забрудненню
ґрунтiв мiнеральними добривами й пестицидами — вiдповiдно,
1-е й 2-е мiсця. Вiдносно високе забруднення повiтря обумовлене
наявнiстю на його територiï окремих агресивних виробництв. До
iншоï групи концентрованих викидiв в атмосферу шкiдливих речовин
ставляться великi мiста регiону, де викиди автотранспорту становлять
60…70 % ïхньоï загальноï кiлькостi. З облiком щодо
невеликоï площi мiст i ïхньоï густоï забудови, що
традицiйно зложилася в старих мiстах, тут вплив цього фактора може бути
вiдчутнiше, нiж в iндустрiальних, але значно бiльше просторих, мiстах
Сходу й Пiвдня Украïни.
Дефiцит надiйних джерел, водопостачання обумовив вiдсутнiсть у регiонi
великих водоємних виробництв. Це до деякоï мiри обумовило
вiдносно низькi показники забруднення води на його територiï в
порiвняннi iз середнiм по Украïнi. Так, споживання свiжоï води
досягає тут 1,1 млрд. м3 у рiк (що становить тiльки 3,6 %
ïï загальнореспублiканського споживання) , а обсяг
оборотноï й послiдовно використовуваноï води трохи вище, нiж у
середньому по Украïнi (91 % проти 80 %) . Стан водопостачання
бiльшостi карпатських населених пунктiв з кожним роком
погiршується внаслiдок переваги екстенсивних пiдходiв до
нарощування обсягiв водопостачання, при неефективному органiзацiйно-
економiчному й вiдсталому технiчному забезпеченнi водогосподарчоï
дiяльностi.
Особливу тривогу викликає високе забруднення ґрунтiв регiону
мiнеральними добривами й пестицидами, який значною мiрою сприяє
галузева спецiалiзацiя його сiльського господарства на виробництвi
овочiв i технiчних культур, а особливо — деяких раннiх сортiв
овочiв i фруктiв (Закарпаття) .
Певну дестабiлiзацiю в екологiчну ситуацiю регiону й курортних зон
вносить, зокрема, необмежена вирубка лiсiв. Внаслiдок збезлiсення схилiв
активiзуються зсувнi процеси, збiльшується кiлькiсть паводкiв на
гiрських рiках, мiняється мiкроклiмат. Залiсення вирубок
монокультурою ïли приводить до частих буреломiв.
Таким чином, екологiчна ситуацiя в Карпатському регiонi є досить
напруженою. Якщо врахувати курортну цiннiсть цiєï
територiï, то проблема ïï екологiчноï, безпеки
є однiєï з першочергових для практичного рiшення.
Загальний соцiально-економiчний розвиток Карпатського регiону
Об'єктивний аналiз розвитку продуктивних сил регiону в сполученнi
з оцiнкою сьогоднiшньоï економiчноï ситуацiï дає
реальне подання про досягнутий рiвнi й ефективностi соцiально-
економiчноï структури. Вiддаючи належне тому, що зроблено в
попереднi роки, потрiбно вiдверто констатувати, що внаслiдок
нерацiональноï економiчноï полiтики, i непродуманих дiй у
регiонi зложилася деформована економiчна система, що у цiлому соцiально
неприваблива, екологiчно небезпечна й економiчно неефективна. За останнi
роки тут нагромадилося багато соцiально-економiчних проблем, гострота й
необхiднiсть рiшення яких з усiєю силою виявилися в нашi днi.
Оцiнюючи ситуацiю в регiонi за критерiями цивiлiзованих нацiй, вишукуючи
найбiльш оптимальнi шляхи до його процвiтання й прогресу, потрiбно
зважати на тi негативнi явища й факти, якi мають мiсце в цьому випадку.
Соцiально-економiчна структура Карпатського регiону
характеризується виробничою однобокiстю: майже 3/4 працюючих
зайнятi у виробничiй сферi, що говорить про соцiально несприятливий
характер його економiки.
Iснують вiдчутнi територiальнi диспропорцiï в розвитку регiональних
продуктивних сил, якi проявляються в гiпертрофованому розвитку
рiвнинноï частини регiону (особливо — деяких промислових
вузлiв) i соцiально-економiчноï вiдсталостi його гiрських районiв.
Машинобудування як одна iз профiлюючих галузей є глибоко
мiлiтаризованою й через переважно ськладальний тип виробництва має
слабкi внутрiрегiональнi кооперативнi зв'язки, що робить ïï
вкрай уразливоï в кризовi перiоди.
Промисловiсть регiону є небезпечною-небезпечнiй-еколого-
небезпечноï, а окремi виробництва й галузi з вiдсталими
технологiями — взагалi не сумiсними iз природою краю.
Орiєнтацiя деяких галузей промисловостi (особливо машинобудування)
на привiзну сировину (комплектуючi) i приськоренi темпи розвитку
природоексплуатирующих галузей (лiсiвництва, видобутку сiрки, калiйних
солей, нафти, газу, вугiлля) зробили регiональну економiчну систему
малопридатноï до виживання в критичних ситуацiях.
У регiонi чiтко простежується тенденцiя до рiзкого погiршення
демографiчноï ситуацiï: збiльшується смертнiсть,
падає природний прирiст, iде процес старiння населення. З
урахуванням нацiонально-етнографiчного менталiтету жителiв Карпатського
краю iснує реальна погроза генофонду нацiï. Поступово
загострюється соцiальна ситуацiя, пов'язана iз проблемами
безробiття й зайнятостi населення регiону, що пiдсилює ще й той
факт, що тут уже давно мав мiсце надлишок трудових ресурсiв.
Економiчний збиток, нанесений природi Карпатського регiону в попереднi
роки, марнотратство й безгосподарнiсть спричинили значне погiршення
стану навколишнього середовища, викликали деградацiю унiкальноï
природи Карпат.
Стратегiчнi орiєнтири розвитку Карпатського регiону й регiональнi прiоритети
Аналiз географiчних, природних, iсторичних i економiчних умов
показує, що на етапi становлення державностi Украïни й
входження ïï у свiтове спiвтовариство Карпатський регiон
має унiкальний шанс стати своєрiдним полiгоном, де розумна
економiчна полiтика може успiшно сполучити регiональнi, державнi й
мiжнароднi iнтереси краïни, забезпечивши при цьому й прогрес у його
соцiально-економiчному життi. Отже, мова йде про вибiр правильного
стратегiчного курсу в розвитку регiону. Якщо керуватися тим, що Карпати
є географiчним центром Європи, а в природному вiдношеннi
— унiкальноï екосистемой на Заходi Украïни, то при
формуваннi полiтики освоєння цього краю необхiдно розумно
використовувати його геополiтичнi переваги й зберегти екологiчний
феномен територiï. Iнакше кажучи, майбутня соцiально-економiчна
модель Карпат повинна бути економiчно вигiдноï для Украïни й
екологiчно сумiсноï iз прилягаючими територiями сусiднiх
краïн.
Сьогоднi можна досить упевнено затверджувати, що винятковий акцент на
розвитку в регiонi промисловостi навряд чи виправдає себе.
Технологiчний бум нам поки не загрожує , а отже, продуктивнiсть
працi й конкурентоспроможнiсть продукцiï ще довго будуть залишатися
низькими. Крiм того, з еськалацiєю виробництва буде загострюватися
екологiчна ситуацiя, що буде забирати й без того обмеженi ресурси. Таким
чином, потрiбно виробити нестандартнi ходи й рiшення при виборi
прiоритетiв i конкретних сфер, розвиток яких би забезпечило прогресивнi
змiни в економiчному життi регiону, приськорило й направило ринковi
реформи в необхiдне русло, що, у свою чергу, буде iнiцiювати приплив
капiталу (i в тому числi — iноземного) . При виборi такий
стратегiя важливо передбачити й урахувати дiю тих факторiв, якi
обумовлюють специфiку регiону й створюють переваги його стартових умов
для прогресивних соцiально-економiчних перетворень.
З облiком наявних у Карпатському регiонi природного, економiчного,
наукового й технiчного потенцiалiв, його iсторичних i географiчних
особливостей, стратегiчна мета перспективного розвитку територiï
полягає в тiм, щоб на основi оптимального використання природи,
матерiально-технiчних, трудових i iнтелектуальних ресурсiв створити
ефективну економiчну систему ринкового типу, що забезпечить матерiальний
добробут населення й екологiчну безпеку Карпатського краю.
Досягнення поставленоï мети вбачається в поетапнiй
реалiзацiï першочергових завдань. На найближчий перiод основними
прiоритетами регiонального розвитку Карпатського краю повиннi стати:
рекреацiйний комплекс; АПК; лiсопромисловий комплекс; машинобудування;
невиробнича сфера (особливо — у гiрськiй частинi регiону) ;
охорона навколишнього середовища, збереження й вiдновлення iсторико-
культурноï спадщини.
Створення необхiдних умов для. розвитку цих галузей i сфер Людськоï
дiяльностi забезпечить пiдйом його загального соцiально-економiчного
рiвня, що повинен визначатися не тiльки загальнодержавними iнтересами,
але й потребами й iнтересами самого регiону — суб'єктiв
господарювання, якi тут розмiщенi, i населення, що тут проживає.
Для розвитку Карпатського регiону прiоритетним є освоєння
його курортного потенцiалу. Для пiдтвердження обґрунтованостi
цього вибору можна привести наступнi основнi аргументи.
Наявнiсть природно-ресурсноï бази. У регiонi налiчується
понад 800 джерел i шпар лiкувальних мiнеральних вод всiх вiдомих типiв
(багато хто з них — унiкальнi) , запаси яких достатнi для
щорiчного оздоровлення бiльше 7 млн. чiл. Але сьогоднi рiвень
ïхнього використання не перевищує 15 %. Розвiданi також
значнi запаси лiкувальних брудiв i озокериту. Цi ресурси — у
сполучень зi сприятливими клiматичними умовами — служать природною
базою для розвитку санаторно-курортноï справи в регiонi.
Потужний потенцiал для розвитку рiзних видiв туризму. Мальовничi
ландшафти, рельєф Карпат створюють сприятливе тло для
короткочасного вiдпочинку. Вони не мають альтернативи в Украïнi
вiдносно розвитку гiрськолижного спорту на рiвнi свiтових стандартiв.
Розрахунки показують, що одноразова гранична рекреацiйна мiсткiсть
регiону становить 2,2 млн. чiл., тодi як рiчна — 8 млн. туристiв i
вiдпочиваючих, а також 12 млн. екськурсантiв i туристiв вихiдного дня.
Навiть при 50-процентному рiвнi цих показникiв значний дiапазон для
перспективного росту туризму в регiонi зберiгається.
Вигiдне географiчне положення. Карпатський регiон перебуває в
центрi Європи. Через нього проходять рiзноманiтнi зв'язки. Його
непогана транспортна доступнiсть є сприятливим чинником для
залучення контингенту вiдпочиваючих не тiльки зi схiдних регiонiв, але й
з європейських краïн. Карпати можуть служити своєрiдним
полiгоном для дислокацiï, центрiв мiжнародного бiзнесу, що буде
стимулювати рiст комерцiйного й дiлового туризму.
Фактор територiального подiлу працi. Фактично в Украïнi є
2 регiони, умови яких дозволяють забезпечувати задоволення суспiльних
потреб у рекреацiйних послугах: Чорноморсько-Азовський i Карпатський. На
тлi перевантаженостi першого з них i при зростаючому попитi на
оздоровлення й вiдпочинок Карпати виступають практично єдиною
територiєю, що може реалiзувати незадоволений попит населення на
цi послуги.
Наслiдку Чорнобильськоï аварiï. Порiвняно висока
екологiчна безпека регiону й наявнiсть у ньому великих запасiв
мiнеральних вод для лiкування радiацiйних захворювань обумовлюють
потреба в створеннi в Карпатах широкоï мережi спецiалiзованих
здравниць для населення, що постраждало вiд радiоактивного забруднення.
Екологiчний феномен територiï. З одного боку, у порiвняннi з
iншими регiонами природа Карпат понесла меншi втрати й у багатьох мiсцях
зберегла свiй первiсний стан. А це дуже важливо для рiзноманiтних форм
вiдпочинку й туризму. З iншого боку, винятково важливе климатои
водорегулювальне значення Карпат як для Украïни, так i для сусiднiх
європейських держав обумовлює гостроту питання збереження
унiкальноï природи краю. Якщо вiдкинути чисто Консервативнi
варiанти виконання цього завдання, то туризм i вiдпочинок в екологiчно
обґрунтованих межах можуть виступати активною формою забезпечення
екологiчноï безпеки Карпат.
Соцiально-економiчна специфiка гiр. У гiрських районах чотирьох
карпатських областей проживають близько 1,3 млн. чiл. (тобто близько 20
% усього ïхнього населення, з них третина — на висотi в 500 м
i вище) . Гори створюють специфiчнi, надзвичайно ськладнi умови для
проживання й господарювання (особливо — у сiльському господарствi)
, тому тут надзвичайно гостро, коштує проблема зайнятостi, i як
наслiдок — низок рiвень матерiального добробуту жителiв гiр.
Ослабленню цих i iнших негативних процесiв за рахунок розширення сфер
зайнятостi й розвитку iнфраструктури буде сприяти розвиток туризму з
вiдповiдною органiзацiєю обслуговування, до яких може бути
притягнуте мiсцеве населення. У даному контекстi розумноï
альтернативи рекреацiï просто не iснує.
Економiчна конкурентоспроможнiсть рекреацiйноï сфери. Свiтовий
досвiд показує, що туризм є високорентабельною галуззю
народного господарства. Наприклад, в Iспанiï вiн дає 17 млрд.
дол США., що дорiвнює 30 % доходiв вiд щорiчного експорту
цiєï краïни, в Iталiï туризм забезпечує 11 %,
а в Данiï й в Австрiï — 8 % прибуткiв, що надходять вiд
експорту товарiв за кордон. Безумовно, поки показники економiчноï
результативностi вiтчизняного туризму далекi вiд закордонних, хоча в
Карпатах є окремi центри, у господарськiй структурi яких
рекреацiйна галузь є провiдною. У цiлому сьогоднi Карпатський
регiон посiдає друге мiсце в Украïнi по обсязi доходiв вiд
рекреацiйноï сфери (22 % вiд сумарного показника по Украïнi) i
уступає тiльки Криму (вiдповiдно, 42 %) , випереджаючи
Причорномор'я (17 %) i Приазов'я (13 %) .
Можна привести ще ряд переконливих аргументiв на користь
рекреацiйноï орiєнтацiï перспективного розвитку
Карпатського регiону. Але це нi в якiй мерi не означає, що,
форсуючи економiчнi процеси в даному напрямку, ми вiдразу ж досягнемо
бажаних результатiв. Тут необхiднi зваженi рiшення й продуманi практичнi
дiï. Тому розвиток рекреацiï в регiонi розглядається в
контекстi структурноï перебудови його господарського комплексу, у
перспективнiй моделi якого ця галузь повинна стати однiєï iз
профiлюючих. Саме такi орiєнтири закладенi в Державну програму соцiально-
економiчного розвитку Карпатського регiону, що повинна на практицi
реалiзувати iдею забезпечення соцiально-економiчного прогресу його
територiï через державну пiдтримку прiоритетних секторiв
регiональноï економiки, i в першу чергу — рекреацiï.
Державна програма соцiально-економiчного розвитку Карпатського регiону як iнструмент регiональноï полiтики
Державна програма соцiально-економiчного розвитку Карпатського регiону
розроблена Iнститутом регiональних дослiджень НАН Украïни, разом з
Мiнiстерством економiки Украïни, Закарпатським, Iвано-Франкiвським,
Львiвським i Чернiвецьким облвиконкомами. Ïï цiль
полягає в створеннi необхiдних правових економiчних i
органiзацiйних умов для забезпечення практичних результатiв у справi
стабiлiзацiï й полiпшення соцiально-економiчноï ситуацiï
в регiонi, для формування — на основi рацiонального, використання
ресурсного потенцiалу територiï — ефективноï
економiчноï системи ринкового типу, що гарантувала б наближений до
свiтових соцiальних стандартiв рiвень матерiального добробуту й
проживання людей, а також екологiчну безпеку краю. Статус програми як
державноï обумовлює ïï орiєнтацiю на
першочергову реалiзацiю саме державних iнтересiв у Карпатському регiонi.
Iнакше кажучи, вона повинна стати практичним iнструментом втiлення
державноï, регiональноï полiтики на цiй територiï. Тому в
програму включенi мiри й проекти, яким держава гарантує свою
пiдтримку, що може виступати у двох формах: режим повного державного
сприяння (фiнансове, i ресурсне забезпечення, фiнансово-кредитнi й
податковi пiльги виконавцям) ; режим часткового державного сприяння (фiнансово-
кредитнi й податковi пiльги виконавцям) . Проблеми ж мiсцевого значення
зважуються на локальному рiвнi силами регiону.
Для Карпатського регiону особливо гостроï є проблема гiрських
районiв. Комплекс питань, що бiдують у першочерговому рiшеннi, одержав
вiдбиття у всiх пiдпрограмах. Тим часом, очевидний факт, що гiрськi
райони повиннi мати спецiальний статус, яким би законодавчо
закрiплювалися необхiднi пiльги й соцiальнi гарантiï ïхнiм
жителям. У цьому зв'язку дуже важливе значення має прийнятий
Верховною Радою Закон Украïни Про статус гiрських населених пунктiв
Украïни .
У програму ввiйшли найбiльш значимi мiри й проекти, якi в силу певних
причин (i в першу чергу — через вiдсутнiсть матерiально-
фiнансового забезпечення) не реалiзувалися в рамках уже iснуючих
програм. Джерелами фiнансування програми служать державний бюджет;
мiсцевi бюджету; позабюджетнi фонди; засобу пiдприємств, установ i
органiзацiй; закордоннi iнвестицiï. У загальному обсязi
ïï фiнансування державний бюджет займає 33,6 %, засобу
пiдприємствi — 25,2 % i мiсцевi бюджету — 22,8 %.
Найбiльша питома вага державний бюджет займає в загальнiй вартостi
пiдпрограм Розвиток агропромислового комплексу (43,2 %) , Екологiчна
безпека (53,8 %) ; Культурний розвиток (74,4 %) , Розвиток науки (79,8
%) . У той же час на розвиток рекреацiйноï iндустрiï з
державного бюджету передбачається 27,1 %, соцiальноï сфери
— вiдповiдно, 26,2 % i нафтогазового комплексу — 26,8 %.
Розвиток лiсопромислового комплексу буде фiнансуватися винятково за
рахунок засобiв пiдприємств. Iз загальноï суми фiнансування
на Закарпатську область видiлено 40,1 %, на Iвано-Франкiвську —
29,9 %, на Львiвську — 16,7 % i на Чернiвецьку — 11,8 %.
Досягнення програмноï мети орiєнтоване на 2010 р. Реально
прогнозованим є найближчий 5 … 6-лiтнiй перiод, протягом
якого поставленi цiлi пiддаються декомпозицiй з бiльш-менш точним
обґрунтуванням шляхiв i засобiв ïхнього досягнення, а також з
передбаченням результатiв. На бiльше вiддалену перспективу можлива лише
постановка досить узагальнених цiльових орiєнтирiв, iз прогнозним
сценарiєм дiй по ïхнiй реалiзацiï.
Досвiд розробки Державноï програми соцiально-економiчного розвитку
Карпатського регiону показує, що при новаторських пiдходах до
керування ïхньою реалiзацiєю, такi програми можуть стати
ефективним iнструментом державноï регiональноï
економiчноï полiтики в Украïнi.
Список використаноï лiтератури:
Бiльша радянська енциклопедiя, М., Радянська енциклопедiя, 1978.
Журнали Капiтал за 1996 … 1998 р. м.
Газета Економiка Украïни за 1995 … 1998 р. м.
