Щоденник А. Довженко — зразок власних дум i переживань автора

Щоденник — символ нескореного духу. Цi окремо зробленi записи
вмiщають роздуму бiльше чим за десятилiття й розташованi автором у
хронологiчному порядку. Але прочитанi разом, є рiзновидом
мемуарноï лiтератури з одного боку, з iншого боку —
самостiйним лiтературним твором. Всi думки й помисли А. Довженко,
висловленi в Щоденнику, глибокi й сповненi фiлософського осмислення
сучасного й майбутнього Украïнi, спiвчуттям до народу у важкi для
нього року Автор гнiвно i саркастично засуджує тоталiтарну
систему, що породжувала кар'єристiв i пiдлабузникiв, людей
пiдозрiл i недовiрливих, жити в такiй атмосферi творчiй, мислячiй людинi
важко, а те й нестерпно. Ще в першi роки вiйни письменника турбувало,
про що стане писати наша лiтература про цей перiод, тому що …Народ
треба возвеличити, i заспокоïти, i виховувати в добрi, тому що зла
випало на його долю стiльки, …що вистачило б на десять
колiн… Художник з болем згадує про занедбанi пам'ятники
старовини, розбазарювання Києво-Печерськоï лаври, занепад
музеïв, знищення всього украïнського: Краïна виховання
безотцовщин! Безотцовщин без роду, без племенi. Де ж i ростити
дезертирiв, як не в нас? Але письменник вiрить у свiй народ. Його
героïзм i безсмертя — ще одна наскрiзна тема Щоденника. О.
Довженко згадує про героïчнi, переможнi вчинках всiх вiкiв
— вiд дiтей до старих дiдiв. Схвильований письменник i долею
народного вчителя, що залежить вiд волi влади. Тому й не може вона
забезпечити державi гарну молодь. Щось у краïнi не так, якщо
немає вчителiв, тому що …прокурорiв у нас вистачить на всi,
— не вистачить учителiв, тому що загинуть в армiï.
Автор невiддiльний вiд народу. Вiн страждає разом з ним. Тому
дуже мало знаходимо рядкiв у його Щоденнику про особистий, навiть
iнтимному. Лише кiлька рядкiв про дружину й вiрного друга — Юлiи
Солнцевой, про свою хворобу й матерiальнi потреби. Перед нами людина з
державним мисленням, теперiшнiй фiлософ. О. Довженко постiйно змушений
жити в Москвi, хоча страшно нудьгує за Києвом, рiдною
землею. О. Довженко з болем затверджує: Немає добра на
Украïнi. Вони мiстять у собi всi ознаки цього рiзновиду
мемуарноï лiтератури. Це фрагментарнiсть, повтори, звертання,
емоцiйнi вираження. Стиль добутку реалiстичнi-реалiстичну-реалiстичне-реалiстична-сурово^-
реалiстичАИй, часом романтичний або саркастичний^-саркастичний-iронiчно-
саркастичний. Щоб зрозумiти А. Довженко, можна не читати його бiографiю,
— варто прочитати Щоденник.