Твiр на тему: Бiблiйнi мотиви в ПОВIСТI СОБАЧЕ СЕРЦЕ

Повiсть Собаче серце належить до числа добуткiв, присвячених Москвi,
що описують складний, суперечливе пiсляреволюцiйний час. I разом з тим у
нiй порушенi вiчнi, глобальнi теми й питання, актуальнi для людства
незалежно вiд часових-просторово-тимчасових координат. М. О. Булгаков
використав при створеннi повiстi безлiч лiтературних алюзiй i
ремiнiсценцiй (початок явно перегукується з поемою А. Блоку.
Дванадцять , манера зайвоï деталiзацiï — традицiя
Гоголя), але особливу вагомiсть i значимiсть оповiданню надають бiблiйнi
мотиви, що перекладають його у фiлософський план, що пiдкреслюють
глобальнiсть i загальнолюдський змiст проблем, що пiднiмають.
Одним з таких мотивiв, що простежуються не тiльки в Собачому серцi,
але й в iнших творах Булгакова (наприклад, Майстер i Маргарита ),
є побудова системи персонажiв за принципом учитель — учень
— зрадник (провокатор). Дiйсно, професор Преображенський —
учитель, головнi риси якого — мудрiсть, iнтелiгентнiсть, глибоке
розумiння того, що вiдбувається в сполученнi з певним науковим
фанатизмом. Образ Преображенського даний практично цiлком у релiгiйному
висвiтленнi: вiд властивого прiзвища до характеристик, якi дають йому
iншi дiючi особи, в основному Шарiка й Борменталь (творець, божество,
жрець i т.д.). З майже сакрального прiзвища Преображенський зв'язана ще
одна характерна деталь: дитинство i юнiсть Шарiка що ходять у
Преображенськiй застави, там же вмирає Чугункiн (пивна Стоп-
Сигнал, як написано в щоденнику доктора Борменталя); ця деталь за
принципом алогiзму пiдкреслює абсурднiсть iдеï створення
новоï людини, перетворення собаки в людину, перетворення.
У системi персонажiв доктор Борменталь — учень, щиро вiдданий
учителевi й разом з тим нiколи до кiнця його не розумiючий (цi якостi
характернi для всiх булгаковських учнiв — згадаємо Левiя
Матвiя й Iвана Бездомного з роману Майстер i Маргарита)- Борменталь,
подiбно Левiю Матвiєвi, намагається вести записи,
фiксує на паперi що вiдбувається, але Булгаков
пiдкреслює нездатнiсть доктора глибоко й об'єктивно
осмислити реальнiсть, довiряє йому оповiдання лише на час i при
цьому постiйно вводить деталi (наприклад: Професор Преображенський, ви
— творець! (Ляпка) — фраза iз щоденника), внаслiдок чого в
читача створюється враження, що учень — ненадiйний оповiдач.
Учень залишається вiдданим iдеï до кiнця й сам доводить
ïï до останньоï крапки (зважується на зворотну
операцiю), але при всiй своïй стiйкостi й завзятостi вiн завжди
духовно слабкiше вчителi саме тим, що намагається боротися з
агресивними проявами зовнiшнього свiту, у той час як учитель пасивний i
вiрний своïм переконанням у силi добра й неможливостi насильства.
(Пещення єдиний спосiб, що можливий у звертаннi з живою iстотою,
— говорить Преображенський.) У повiстi є й зрадник, i
провокатор: Шарiк i Швондер вiдповiдно, причому Шарiк — у
буквальному значеннi дiтище Преображенський, дiтище наукове, результат
досвiду й у певному змiстi учень, адже професор якийсь час
намагається виховувати й учити Шарiкова. Мотив зрадництва вчителi
невдячним учнем пiдсилює враження трагiзму вiд самого факту
зрадництва через переклик з вiдомою ситуацiєю з Бiблiï.
Подiï, що вiдбуваються у квартирi Преображенського, спроба втечi
Шарiка в перший день, його втрата свiдомостi й пробудження нагадують
легенду про вiдродження Лазаря. Бiблiйним є й мотив потопу, хоча
вiн i переведений Булгаковим у комедiйний план: невмiння Шарiкова
звертатися з водопровiдними кранами приводить дiйсно до катастрофи, до
великого потопу, вiд якого страждає прекрасна квартира професора.
Той факт, що Шарiк пiсля вiдродження вимовляє знамените
абiрвалг, у текстi обґрунтовується по-рiзному: сам Шарiк
оповiдає про мiлiцiонера, що стояв у початку слова, через що
пiдбiгати до магазина бути зручнiше вiд хвоста назви; однак у своïх
записах доктор Борменталь приводить iншу причину читання праворуч
лiворуч — перерва зорових нервiв у собаки, але адже на початку
повiстi Шарiк читає сир лiворуч праворуч, нормально, —
значить, обидвi точки зору ставляться Булгаковим пiд сумнiв, тим бiльше
що щоденнику Борменталя, як уже говорилося, автор довiряє мало!
Читання праворуч лiворуч — натяк на iудейську писемнiсть,
своєрiдна бiблiйна алюзiя, що надає особливу значимiсть
першому вимовленому вголос слову Шарiкова.
I мабуть, самий очевидний мотив у повiстi, що викликає
асоцiацiï з Бiблiєю, — мiсце й час дiï. Подiï
вiдбуваються в груднi — березнi, але основне дiйство —
операцiя й перетворення Шарiка — займає промiжок часу з 24
грудня (властиво операцiя) по 7 сiчня, тобто вiд католицького до
православного Рiздва. Мiсце дiï — район вулицi Пречiстiнки,
не тiльки традицiйне мiсце проживання iнтелiгенцiï, але в контекстi
повести — топонiм, iз самого початку придає оповiданню
релiгiйне звучання, що перекладає його у фiлософський план.
В Собачому серцi Булгаков не прагнув запам'ятати об'єктивне,
реалiстичне вiдображення дiйсностi; навпроти, створена ïм картина
гротескна, тобто будується на сполученнi несумiсних або полярно
протилежних понять; трагiчного й комiчного, реального й абсолютно
фантастичного, абсурдного. Бiблiйнi алюзiï постiйно перериваються
що знижують, комiчними деталями, що змушують читача переосмислити все в
сатиричному ключi. Релiгiйних мотивiв не так багато, але всi вони
вiдiграють значну роль у розкриттi основноï iдеï повести й
одночасно передвiщають появу головного, фiнального добутку М. О.
Булгакова, де бiблiйна лiнiя стане самостiйною, — роману Майстер i
Маргарита, роботу над яким письменник почне через два роки пiсля
завершення повiстi Собаче серце.