Мiсцевий адмiнiстративно-територiальний пристрiй Бангладеш
З 1947 по 1971 сучасна Бангладеш була однiєï iз провiнцiйПакистану — краïни, створеноï винятково на релiгiйнiй
основi й складалася iз двох по перевазi мусульманських областей
Британськоï Iндiï. Ïх роздiляли приблизно 1600 км
iндiйськоï територiï. Обидвi частини новоï держави
розрiзнялися по нацiональному складi: на сходi явно домiнують бенгальцi,
на заходi розселенi iншi народностi. Схiдна провiнцiя була багато
бiднiше iнших, i бенгальцi вiдчували себе об'єктом
економiчноï експлуатацiï з боку Захiдного Пакистану. До того
ж, незважаючи на б ? льшую чисельнiсть населення, схiдна частина
краïни не мала вiдповiдноï полiтичноï ваги й мала у
своєму розпорядженнi лише рiвне представництво в парламентi.
Масове невдоволення бенгальцiв виражалося в тiм, що бiльшiсть iз них
голосувало за партiю Авами лiг (Народна лiга), засновану в 1949 Вдакке.
В 1970 Авамилиг, що виступала за широку автономiю Схiдного Пакистану,
перемогла на виборах у Нацiональну асамблею завдяки уведеному
принципуодна людина — один голос. Ця партiя одержала бiльшiсть у
парламентi, завоювавши майже всi мiсця, що призначалися провiнцiï
Схiдний Пакистан. Коли сесiя Асамблеï в березнi 1971 була
вiдкладена, бенгальцi пiд керiвництвом Авами лiг вiдповiли
кампанiєю непокори. Репресивнi акцiï пакистанських збройних
сил почалися 25 березня, а наступного дня, 26 березня, Авами лiг
проголосила незалежнiсть Схiдного Пакистану, перейменованого в
Бангладеш. Хоча лiдер Авами лiг Шейх Муджибур Рахман (Муджиб) був
арештований, iншi керiвники знайшли притулок в Iндiï, де сформували
уряд у вигнаннi. Iндiю надала матерiально-технiчну допомогу загонам
визвольноï армiï (букти махини), якi почали партизанськi
операцiï проти пакистанських вiйськ. 3 грудня 1971 у воєннi
дiï ввiмкнулася Iндiя. Пакистанськi вiйськовi пiдроздiли в
провiнцiï Схiдний Пакистан 16 грудня капiтулювали, що визначило
проголошення полiтичноï незалежностi Бангладеш
Система керування. По тимчасовiй конституцiï встановлювалася
парламентська форма правлiння. На президента покладали номiнальнi
функцiï глави держави. Ключовою фiгурою в системi державного
керування краïною ставав прем'єр-мiнiстр, пiдзвiтний
парламенту. Завдяки своïй популярностi перший прем'єр-мiнiстр
Муджиб одержав величезну владу. Нова конституцiя, прийнята в сiчнi 1975,
проголошувала Бангладеш президентською республiкою. Президент був
вибраний парламентом. У його функцiï входило керiвництво виконавчою
владою. Президент, на вiдмiну вiд прем'єр-мiнiстра, не
звiтує перед законодавчим органом — Джатия Сангсад.
Теоретично парламент мiг змiстити президента трьома чвертями
депутатських голосiв, але останнiй одержав право створювати однопартiйну
полiтичну систему й звiльняти вiд обов'язкiв будь-якого парламентарiя,
що вiдмовиться стати членом цiєï єдиноï
партiï. Ставши президентом, Муджиб проголосив однопартiйну державу.
Серйознi економiчнi труднощi й розквiт корупцiï пiдiрвали
позицiï Муджиба, i 15 серпня 1975 вiн був убитий у ходi вiйськового
перевороту. Президентськi функцiï взяв на себе Кхондакар Муштак
Ахмад, що створив вiйськовий уряд, у яке ввiйшли в основному
високопоставленi чиновники колишнього режиму. У листопадi вiдбувся ще
один переворот, пiсля чого парламент був розпущений. Новий вiйськовий
кабiнет мiнiстрiв очолив командуючий збройними силами генерал Зиаур
Рахман (Зиа), що приступився до виконання обов'язкiв президента в 1977,
виграв президентськi вибори 1978 i привiв Нацiоналiстичну партiю
Бангладеш до успiху на парламентських виборах 1979. Генерал Зиа був
убитий пiд час невдалого заколоту 30 травня 1981. Спадкоємцем став
вiце-президент Абдус Саттар, що перемiг на виборах, що вiдбулися в
листопадi, президента. Уже 24 березня 1982 Саттар був змiщений у
результатi безкровного перевороту. Була припинена дiя конституцiï й
уведений воєнний стан. Генерал Хусейн Мухаммад ершад став головним
вiйськовим адмiнiстратором, а Ахсануддин Чоудхури — номiнальним
президентом. За ершадом збереглася реальна влада встране.
У груднi 1983 Чоудхури пiшов у вiдставку, поступившись своє мiсце
ершаду. Режим ершада не був популярним, i населення вимагало проведення
вiльних виборiв. У результатi парламентськi вибори вiдбулися в 1986. У
них взяла участь Авами лiг на чолi iз Шейх Хасиной Вазед (дочкою
Муджиба), що перетворилася в провiдну опозицiйну силу в парламентi.
Однак ершад незабаром розпустив парламент. Наступнi вибори, призначенiна 1988, бойкотувалися основними опозицiйними партiями, i наприкiнцi
1990 ершад був змушений пiти у вiдставку. До керування краïною
прийшов тимчасовий уряд, що провело вибори вже в лютому 1991. Вiдповiдно
до виправлення до Конституцiï президентська система правлiння,
уведена Муджибом в 1975, змiнилася поверненням до парламентського ладу.
Прем'єр-мiнiстром стала Халеда Зиа, голова Нацiоналiстичноï
партiï Бангладеш. У результатi загальних парламентських виборiв в
1996 пост прем'єр-мiнiстра краïни зайняв лiдер Авами лiг
— Шейх Хасина Вазед. У тому ж роцi президентом краïни
парламент вибрав Шахабуддина Ахмеда
На виборах у Нацiональнi збори Бангладеш у жовтнi 2001 перемогу одержала
коалiцiя, очолювана Нацiоналiстичною партiєю Бангладеш, i Халеда
Зиа повернулася на пост глави уряду. Президентом в 2002 вибраний
Иаджуддин Ахмед
Мiсцевий адмiнiстративно-територiальний пристрiй. Територiя Бангладеш
дiлиться на 6 адмiнiстративних областей (бибхаг) — Барисал, Дакку,
Кхулну, Раджшахи, Силхет i Читтагонг. Областi пiдроздiляються на 21
район (анчал), а тi, у свою чергу, — на 64 округи (зила). Округу
складаються з 493 подокругов (упазилла). Бiльше дрiбнi одиницi —
сполучники i села У результатi кiлькаразового перетворення системи
мiсцевого самоврядування сформувався представницький орган, що активно
дiє на локальному рiвнi, — Комiтет сполучника (Юнион
паришад), члени якого вибираються вiд груп сiл i вирiшують питання, що
стосуються стани дорiг, пристрою базарiв, дiï лiкувальних установ i
т.п. У великих мiстах краïни — Дакке, Читтагонге, Кхулне й
Раджшахи — функцiонують мунiципалiтети з виборними мерами й
мiськими радами
Головний державний чиновник на мiсцях — заступник комiсара, що
контролює стан справ в окрузi. Ця посада успадкована вiд епохи
британського панування в Iндiï, i неï займають професiйнi
адмiнiстратори, що пiдкоряються комiсаровi областi й центральному уряду
Полiтичнi партiï й органiзацiï. З 2001 у влади в Бангладеш
коштує коалiцiя, що складається з Нацiоналiстичноï
партiï Бангладеш, партiï Джаммат-е-Ислами й партiï Джатия
(фракцiï Низиура). У блоцi iз Фронтом iсламськоï єдностi
коалiцiя набрала 47% голосiв
Нацiоналiстична партiя Бангладеш (НПБ) була створена у вереснi 1979
Зиауром Рахманом у результатi об'єднання ряду рiзнорiдних
полiтичних органiзацiй правоï, центристськоï й лiвоï
користi. Перемiгши на парламентських виборах 1979, НПБ сформувала
однопартiйний уряд. Знаходилася при владi до 1982. Пiсля смертi в 1981
засновника партiï Зиаура Рахмана ïï очолила в 1984 його
вдова — Халеда Зиа. Партiя перебувала в опозицiï режиму
генерала ершада, в 1991 виграла парламентськi вибори й стояла у влади до
1996. Поступившись потiм своïй суперницi — Авами лiг, вона
знову одержала трiумф на виборах у жовтнi 2001, одержавши 191 з 300
мiсць, що обираються, у парламентi (ще 30 мiсць вiдведенi жiнкам).
НПБ заявляє про прагнення вiдстоювати незалежнiсть, єднiсть
i суверенiтет Бангладеш. 4 основних принципи партiï — вiра у
всемогутнiсть Аллаха, демократiя, нацiоналiзм i соцiально-економiчна
справедливiсть. НПБ обiцяє забезпечити розвиток сiльського
господарства, промисловостi й медичного обслуговування населення,
боротися з бiднiстю, безробiттям i корупцiєю. Все це партiя
припускає досягти за рахунок заохочення частки
пiдприємництва
Джаммат-е-Ислами (Iсламське суспiльство) — релiгiйно-полiтична
органiзацiя, утворена в серпнi 1941, з 1947 — загальпакистанський
рух, що виступав у ролi правоï опозицiï стосовно всiх урядiв
Пакистану. В 1958 — 1962 i 1964 дiяльнiсть Джаммат-е-Ислами в
Пакистанi була заборонена. В 1970 — 1971 суспiльство рiзко
виступало проти незалежностi Схiдноï Бенгалiï вiд Пакистану й
в 1971 було заборонено в новiй Народнiй Республiцi Бангладеш
В 1979 владi Бангладеш знову дозволило дiяльнiсть Джаммат-е-Ислами.
Суспiльство виступило iз програмою iсламськоï революцiï,
вимагало перетворення краïни в iсламську республiку, впровадження
iсламськоï економiчноï системи, исламизации всiх сторiн
громадського життя, утворення й культури, здiйснення мусульманського
законодавства про роль жiнок i т.д. На виборах 2001 Джамаат-е-Ислами
блокувалося iз НПБ, одержало 18 мiсць у парламентi й увiйшло
вправительство.
Партiя Джатия (Нацiональна партiя) створена в 1986 пiд егiдою
вiйськовоï адмiнiстрацiï генерала ершада в результатi злиття
ряду правих i консервативних угруповань. Основнi принципи партiï:
незалежнiсть i суверенiтет краïни, твердження iдеалiв iсламу,
повага до iншим религиям, бангладешский нацiоналiзм, демократiя й
соцiальний прогрес. У галузi економiки виступає за ринкове
господарство й денацiоналiзацiю. Партiю Джатия очолив президент ершад, i
аж до падiння його режиму в 1990 вона була правлячою. Арешт ершада в
1991 обезглавив партiю. Ïï нове керiвництво виступало проти
уряду Халеди Зиа, а в 1996 — 2001 партiя входила в коалiцiю з
Авами лiг. До виборiв 2001 Джатия розкололася на кiлька фракцiй. Фракцiя
на чолi з Назиуром блокувалася iз НПБ, одержала 4 мiсця в парламентi й
увiйшла в кабiнет Халеди Зиа. Фракцiя, що очолив колишнiй президент
ершад, набрала 7,5% голосiв i завоювала 14 мандатiв. Нарештi, що
виступало самостiйно угруповання Манджу одержала 1 мiсце
Фронт iсламськоï єдностi (Ислами ойкья Джоте) —
невелика iсламiстська органiзацiя, що виступала в 2001 разом iз НПБ i що
одержала 2 мiсця впарламенте.
Провiдна опозицiйна партiя Бангладеш — Авами лiг (Народна лiга).
Створена в червнi 1949 як загальпакистанська опозицiйна партiя. Основною
зоною ïï впливу традицiйно була Схiдна Бенгалiя. В 1956
— 1957 лiдер Авами лiг Сухраварди очолював пакистанський уряд, а
iнший ïï представник Атаур Рахман в 1956-1958 уряд Схiдного
Пакистану (Схiдноï Бенгалiï ) . У перiод вiйськового режиму
1958-1962 партiя була заборонена пакистанською владою. В 1963
ïï очолив Шейх Муджибур Рахман. У лютому 1966 вiн проголосив
нову програму Авами Лiг iз шести пунктiв, у якiй передбачалося надання
широкоï автономiï Схiдному Пакистану. Лiга домагалася також
проведення демократичних перетворень у всьому Пакистанi. У груднi 1970
вона здобула повну перемогу на парламентських виборах у Схiдному
Пакистанi й у Пакистанi в цiлому, але вiйськовий уряд Яхья-Хана не
допустила ïï до влади, Муджибур Рахман був арештований.
Очоливши боротьбу за незалежнiсть, Авами лiг стала правлячою
партiєю Бангладеш. Вона проголосила принципи нацiоналiзму,
свiтськостi, демократiï й соцiалiзму, пообiцявши побудувати
демократичне суспiльство, вiльне вiд експлуатацiï людини людиною,
на принципах бенгальського нацiоналiзму. Манiфест 1973 передбачав
створення в краïнi економiки соцiалiстичного типу.
У спробi перебороти економiчнi й соцiальнi труднощi молодоï
республiки, уряд президента Муджибура Рахмана оголосило в лютому 1975
про введення однопартiйноï системи. На базi Авами лiг створювалася
нова правляча партiя — Селянсько-робоча авами лiг Бангладеш
(БАКСАЛ), але перевороти 1975 i загибель Муджибура Рахмана поклали
кiнець цим планам. В 1976 Авами лiг була вiдновлена вже як опозицiйна
партiя. Пiсля серiï криз i розколовши ïï зумiла
консолiдувати новий енергiйний лiдер — дочка Муджибура Рахмана,
Хасина Вазед. Партiя боролася проти урядiв Зиаура Рахмана, генерала
ершада й Халеди Зиа. У цей перiод вона придбала вигляд полiтичноï
органiзацiï соцiал-демократичноï користi. Вигравши вибори
1996, вона, нарештi, змогла повернутися до влади, але в жовтнi 2001
знову поступилася НПБ. Набравши 40% голосiв i одержавши 6 2 з 300 мiсць
у парламентi, Авами лiг пiшла воппозицию.
Поряд iз цими основними полiтичними силами, у Бангладеш дiє безлiч
партiй всiлякоï користi. Лiвi партiï, пользовавшиеся iстотною
пiдтримкою в суспiльствi, до 2001 майже втратили колишнiй вплив. У
парламент удалося потрапити лише Селянсько-робочiй народнiй лiзi (1
мiсце). Iншi лiвi угруповання — Альянс 11 партiй на чолi з
Комунiстичноï (створена в 1948) i Соцiалiстичноï партiями,
нiколи популярна Нацiональна соцiалiстична партiя (вiдпала вiд Авами лiг
в 1972), Нацiональна народна партiя (заснована в 1957) i iншi —
набрали менше 1% голосiв Судово-правова система. Цивiльне право в
Бангладеш має британську основу, хоча в рядi таких питань, як
шлюб, розлучення, спадкування й заповiти, дiють законоположення рiзних
релiгiйних груп. Карне право базується на практицi, прийнятоï
у Великобританiï. Однак при введеннi в краïнi надзвичайного
стану органам влади дозволяється затримувати громадян без
санкцiï правоохоронних органiв. У цей перiод жоден урядовий указ не
може стати предметом розгляду в судi. Верховний суд приймає до
розгляду найважливiшi справи й апеляцiï. Члени суду призначаються
президентом
Зовнiшня полiтика. Протягом перших 10 мiсяцiв пiсля проголошення
незалежностi Бангладеш визнали бiльше 70 держав миру, включаючи США й
СРСР. З великих держав у цьому списку не виявилося Китаю, що пiдтримував
Пакистан. Крiм Iраку, мусульманськi краïни Середнього Сходу й
Африки висловилися за визнання новоï держави. У лютому 1974
Пакистан визнав Бангладеш. В 1974 Бангладеш була прийнята в ООН.
Бангладеш — член Спiвдружностi, очолюваного Великобританiєю,
Руху неприєднання, Органiзацiï Iсламська конференцiя, Плану
Коломбо
Бангладеш при Зиаур Рахмане взяла активну участь в органiзацiï Пiвденно-
Азiатськоï асоцiацiï регiонального спiвробiтництва, хоча
остаточна угода про ïï створення було пiдписано вже пiсля
смертi президента. У нове об'єднання ввiйшли Бангладеш, Бутан,
Iндiя, Мальдiвська Республiка, Непал, Пакистан i Шрi-Ланка.
Обговорювалося питання про перетворення Асоцiацiï в зону
вiльноï торгiвлi
Сприяння Iндiï зiграло важливу роль в успiху боротьби за
незалежнiсть Бангладеш. Незабаром пiсля грудня 1971 обидвi краïни
уклали на 25-лiтнiй строк договiр про взаємну дружбу, торговельна
угода й ряд програм економiчного й культурного спiвробiтництва. Однак
проиндийская спрямованiсть зовнiшньоï полiтики швидко пiшла на
спад, особливо пiсля вiдсторонення в 1975 вiд влади кабiнету мiнiстрiв
Муджибура Рахмана. На вiдносинах позначилася також суперечка про роздiл
вод Гангу. Iндiю звела греблю на р.Ганг для того, щоб поповнити стiк
гангского рукава р.Хугли, що протiкає через Калькутту. У
результатi в сухий сезон Ганг у низаємо плинi став значно менш
повноводним, чим ранiше, що негативно позначилося на iригацiйних
можливостях пiвденно-захiдноï Бангладеш i створило погрозу
засолення ґрунтiв. В 1997 була укладена угода про роздiл стоку
Гангу в меженний сезон (березень — травень). Деякi розбiжностi по
прикордонному питанню дозволенi в1992.
Позицiю Авами лiг ïï супротивники часто характеризують як
проиндийскую, на вiдмiну вiд позицiï НПБ. Речення Iндiï про
надання ïй права на транзитнi перевезення в пiвнiчно-схiднi штати
через територiю Бангладеш викликало негативну реакцiю з боку
цiєï партiï
СРСР пiдтримав створення Бангладеш. Вiдносини зi США складалися непросто
через пiдтримку ними Пакистану пiд час боротьби бенгальцiв за
незалежнiсть. Пiзнiше США зробили Бангладеш допомога у вiдновленнi
зруйнованоï економiки. Позицiï СРСР слабшали протягом 1970-х
рокiв. Уряд Бангладеш виступило iз критикою рiшення про уведення
радянських вiйськ в Афганiстан в1979.
Збройнi сили. Бангладеш мiстить невелику армiю. В 1997 вона нараховувала
ок. 117 тис. вiйськовослужбовцiв, а в напiввiйськових формуваннях
складалася ще 80 тис. людина
