Населення Iспанiï

У закордоннiй Європi Iспанiя займає по чисельностi населення
п'яте мiсце, уступаючи Англiï, Федеративнiй Республiцi Нiмеччини,
Iталiï й Францiï. З 1900 по 1950 р. за результатами переписiв
населення краïни збiльшилося з 18,6 млн. до 28 млн. чоловiк. В
останнє Десятилiття населення Iспанiï збiльшується в
середньому на 250-300 тис. чоловiк щорiчно. В 1953 р. народжуванiсть
склала 20,4 чоловiк на 1000 жителiв, смертнiсть-9,6 чоловiк на 1000
жителiв. Природний прирiст населення рiвнявся в 1953 р. 10,8 чоло
столiття на 1000 жителiв. За останнi 50 рокiв спостерiгається
значне зменшення народжуваностi, що становила в 1901 р. 35 чоловiк на
1000 жителiв. З ростом чисельностi населення Iспанiï збiльшувалася
i його щiльнiсть iз 37 чоловiк на 1 кв. км в 1900 р. до 55 чоловiк в
1950 р. Однак по щiльностi населення Iспанiя уступає многим
європейським краïнам

Населення по територiï краïни розмiщено вкрай нерiвномiрно. У
внутрiшнiх районах, що займають приблизно на територiï краïни,
зосереджена лише ‘/з на селища. Цiкаво, що два-три столiття назад,
понад 50% населення Iспанiï проживало як -раз у цих районах
краïни. Щiльнiсть населення в iсторичних областях —
Староï й Новоï Кастилiï, Леонi, естремадуре, Арагонi
значно нижче щiльностi по краïнi в цiлому й набагато

нижче, нiж у приморських пiвнiчних районах (в Астурiï 79 чоловiк на
1 кв. км, у Краïнi Баскiв i Наваррi близько 150 чоловiк). Настiльки
рiзкi коливання щiльностi населення — один з показникiв рiзницi в
рiвнi економiчного розвитку окремих районiв Iспанiï

Ще бiльш помiтнi розходження в щiльностi населення Iспанiï, якщо
привести данi по провiнцiях (1950 р.) Вона коливається вiд 16-17
чоловiк на 1 кв. км у провiнцiях Уеска, Сория, Теруель, Гвадалахара до
263 чоло вiк на 1 кв. км у Бискайе, 284 чоловiк у Барселонi. У
Центральнiй Iспанiï тiльки столична провiнцiя Мадрид має
значну щiльнiсть — 241 чоловiк на 1 кв. км.

У промислових районах Астурiï, Краïни Баскiв i Наварри,
Каталонiï мiсцями щiльнiсть населення перевищує 500 чоловiк
на 1 кв. км, у той час як у Теруеле, Ла-Манче, Сории зустрiчаються
райони iз щiльнiстю населення в 9-15 чоловiк

У краïнi високий вiдсоток мiського населення. По переписi 1950 р.
налiчувалося 355 мiст, у яких проживало бiля половини населення
краïни. При цьому в 50 центрах провiнцiй Iспанiï проживало
понад А на селища краïни, у той час як по першому переписi
населення в 1857 р. там проживало менш 12% населення. Серед центрiв
провiнцiй поряд з великими мiстами (Мадрид, Барселона, Севiлья, Малага,
i iн.), є мiста iз числом жителiв близько 20 тис. (Теруель, Сория,
Гвадалахара й iн.). Рiст населення в центрах провiнцiй iде головним
чином за рахунок збiльшення чисельностi населення в Мадридi, Барселонi й
рядi iнших великих мiст, куди йдуть у пошуках заробiтку сотнi тисяч
селян

Постiйний процес перерозподiлу населення усерединi краïни
iлюструє крайню нерiвномiрнiсть розвитку ïï окремих
районiв. При загальному росту населення краïни з 1900 по 1950 р.,
рiвному 50,5%, населення провiнцiï Мадрид зросло за цей перiод на
249%, провiнцiï Барселона на 212%, провiнцiï Гипускоа- на
191%. За цей же перiод чисельнiсть населення таких аграрних провiнцiй як
Альмерия, Гвадалахара, ДЕ-ЛА-ПЛАНУ, Самора залишилася приблизно на рiвнi
1900 р., а провiнцiй Уеска й Теруель в Арагонi навiть скоротилася

У життi кожноï краïни величезне значення мають великi мiста. В
Iспанiï налiчується три мiста з населенням понад 500 тис.
жителiв: Мадрид (1800 тис.), Барселона (1280 тис.), Валенсiя (509 тис.).
Вiд 100 до 500 тис. жителiв мають 20 мiст

У трьох найбiльших мiстах проживає бiльше 3,5 млн. жителiв, тобто
приблизно 12% населення краïни. В iнших мiстах з населенням понад
100 тис. чоло вiк проживає лише 3330 тис. жителiв. Цi мiста, якi в
умовах Iспанiï можна вважати великими центрами, по територiï
краïни розмiщенi нерiвно розмiрно. У п'яти великих iсторичних
областях, розташованих у внутрiшнiх районах-старiй Кастилiï, Новiй
Кастилiï, Арагонi, естремадуре й Леонi, що займають понад половину
територiï краïни, крiм Мадрида, є всього три мiста з
населенням понад 100 тис. чоловiк — Сарагоса, Вальядолид i
Сантандер.

Основна маса великих мiст розташована в бiльше розвиненi приморськi
районах

Багато iспанських мiст, особливо у внутрiшнiй Iспанiï, виникли й
сформувалися в середнi столiття, в епоху боротьби з арабами за
вiдвоювання краïни. Вони були адмiнiстративними, торговими
центрами, фортецями. Для таких мiст характернi невисокi кам'янi будинки,
вузькi вулицi, безлiч церков i головна площа в центрi мiста ссобором. В
iспанських мiстах збереглася безлiч видатних архiтектурних пам'ятникiв
стародавностi й середньовiччя. (Цiкаво вiдзначити, що в Мексицi,
Централь ний и' Пiвденнiй Америцi збереглося, особливо у внутрiшнiх
районах цих краïн, багато мiст iспанського типу, створених в XVI-
XVIII вв. iспанськими завойовниками-конкiстадорами за зразком i подобою
кастильских мiст.)

У краïнi iснує багато невеликих городкiв, якi по сутi є
великими сiльськими населеними пунктами. Це як би перехiдний щабель вiд
мiст до сiльських населених пунктiв, у яких проживає бiльше 50%
населення Iспанiï

Значна частина сiльського населення Iспанiï проживає у
великих населених пунктах. Це особливо характерно для посушливих
внутрiшнiх районiв Iспанiï

Невеликi поселення характернi для районiв Валенсiï й Галисии. У цих
областях є поселення хутiрського типу. По своєму зовнiшньому
виглядi села зберегли багато рис середньовiччя. По даним перепису
населення 1950 р. загальна чисельнiсть самодiяльного населення склала
10,8 млн. чоловiк. Половина його була зайнята в сiльському, лiсовому
господарствi й рибальствi, менш 25% -у промисловостi, 4% — на
транспортi й зв'язку, 6% — у торгiвлi, 14% — в
адмiнiстративному й вiйськовому апарату, особистому служiннi й т. д.

У пiслявоєннi роки багато сотень тисяч селян втратилися землi й
поповнили армiю сiльськогосподарських робiтникiв. Ïхнє число
досягає в цей час близько 4 млн. чоловiк. Багато власникiв дрiбних
пiдприємств i майстерень не в змозi витримати конкуренцiю з
великими компанiями

Для Iспанiï типовим є висока питома вага осiб, що перебувають
у служiннi в, помiщикiв, Капiталiстiв, духiвництва, чиновництва
(прислуги й т.п.).

Це характерно для Iспанiï вже з перiоду середнiх столiть, що
пояснюється низьким рiвнем економiчного. розвитку краïни. Цим
же пояснюється наявнiсть значного прошарку дрiбноï
буржуазiï мiста (торговцi, ремiсники й т.п.). Iспанiя завжди була
краïною засилля чиновникiв. В останнi 15рокiв прошарок чиновникiв
ще бiльше збiльшилася

Сильнi позицiï продовжує зберiгати католицька церква. У
краïнi налiчується понад 200 тис. священикiв, черниць, ченцiв
i iнших служителiв культу, змiст яких важким тягарем лягає на
плечi трудящих

Офiцiйна мова краïни — iспанський — один з романських
мов, що виникли на основi розмовноï латинi римських легiонiв

У силу особливостей iсторичного розвитку населення рiзних iсторичних
областей i провiнцiй досить вiдрiзняється друг вiд друга по
розмовнiй мовi, типу розселення, трудовим навичкам, звичаям

Крiм iспанцiв, що становлять основну частину населення, у краïнi
є: 5,5 млн. каталонцев, 2,5 млн. галисийцев (близьких по мовi й
звичаям до португальцiв) i близько 0,7 млн. баскiв — всi вони
становлять бiля ‘/з населення Iспанiï. Нацiональнi райони
займають до 16% територiï краïни. Каталонци, галисийци й баски
проживають не тiльки у вiдповiдних iсторичних областях, але й у сусiднiх
провiнцiях, а також за межами Iспанiï. Каталонци, галисийци й баски
— народи древньоï культури. Першi документи каталонською
мовою вiд носяться до XII в. Древнiх корiнь мають також галисийский,
баскськi мови, культура й мистецтво

Населення нацiональних окраïн Iспанiï протягом столiть
бореться за нацiональну автономiю. Каталонiя й Краïна Баскiв мають
бiльшi традицiï революцiйноï боротьби. Перша iспанська робоча
органiзацiя виникла в Каталонiï в 1839 р. серед текстильникiв.
Робiтничий клас Краïни Баскiв також вписав в iсторiю революцiйного
руху чимало славних сторiнок. В 1936-1939 р. од ïм з досягнень
республiки було надання нацiональним районам Iспанiï демократичних
воль. У цi роки галисийци, каталонци, баски дiстали права, за якi вони
боролися з поколiння в поколiння. Поразка республiки в 1939 р. знову
позбавило ïх нацiональноï автономiï

Радянськi люди iз щирою симпатiєю й повагою ставляться до
волелюбного, талановитого народу Iспанiï, що дало людству плеяду
вiдважних мореплавцiв, блискучих письменникiв, драматургiв, художникiв,
що видаються борцiв за волю й внесшему великий внесок у розвиток
свiтовоï культури

Народ Iспанiï є 0′бладателем найбагатшоï й
самобутньоï культури. Наприкiнцi минулого столiття в пiвнiчнiй i
схiднiй частинах Iспанiï були виявленi видатнi пам'ятники мистецтва
древнiх мешканцiв пiдлоги острова. У печерi Альтамира в провiнцiï
Сантандер в 1879 р. були виявленi чудовi по майстерностi малюнки
вимерлих тварин, зробленi древнiми мешканцями Iспанiï близько 15000
рокiв тому. Улiтку 1897 р. поблизу ельче в провiнцiï Аликанте
селяни вiдкопали нинi всесвiтньо вiдому скульптуру Дама з ельче, що
пролежала в землi 24 столiття. В iспанських мiстах збереглася безлiч
пам'ятникiв древньоï й середньовiчноï архiтектури грецького,
римського, арабського й iспанського походження

З XI-XII вв. виникла лiтература на кастильском мовi, що став основним
дiалектом Iспанiï. При розмiрно в 1140 р. був створений по-
справжньому безсмертний народний епос Поема про моєму Сиде, у якiй
виспiвувався безстрашний лицар Сид, боровшийся за звiльнення краïни
вiд арабського панування. Ця поема є одним з видатних пам'ятникiв
свiтовоï лiтератури епiчного жанру

Протягом своєï багатовiковоï iсторiï талановитий
iспанський народ внiс величезний вклад у скарбницю свiтовоï
лiтератури й мистецтва. Iспанiя дала людству Мигеля Сервантеса,
чиє iм'я коштує в одному рядi з iменами Данте, Шекспiра,
Ґете , Пушкiна

Навряд чи найдеться читаюча людина, який би назавжди не запам'ятав
шляхетного лицаря Дон-Кихота з Ла-Манчи й вiрного зброєносця Санчо
Панса — простого, але мудрого, як сам народ, селянина. Всесвiтньо
вiдомi добутки Лопе де Вега. Уважають, що Лопе де Вега написав бiльше
2000 п'єс, але до нас дiйшло тiльки 470 п'єс. П'єси
Лопе де Вега Собака на сiнi

Серед багатьох видатних художникiв Iспанiï особливе мiсце
займає творчiсть Веласкеса, Мурильо, Гойя. Широко вiдомi картини
Гойя, що оспiвав боротьбу iспанських патрiотiв з наполеонiвськими
загарбниками

Багато безцiнних утворiв iспанського мистецтва iз брани в Мадридському
музеï Прадо. Iспанiя — краïна справдi народноï
музичноï культури. Народ створив безлiч пiсень. В одних
протягає смуток i сум, iншi оспiвують радiсть любовi й життя,
славлять природу й людей своєï краïни, подвиги й
безстрашнiсть iспанського народу. Багато дiалектiв в iспанськiй мовi й
на кожному з них створенi чудовi народнi пiснi

Разом з тим у питаннях культури Iспанiя є краïною глибоких
контрастiв. Поряд з найбагатшою нацiональною культурою, славними
традицiями лiтератури й мистецтва iснує неграмотнiсть широких
народних мас. У цей час, за офiцiйним даними, бiльше 20% населення
краïни неграмотно. Це один iз проявiв негативного впливу панування
церкви в краïнi. Протягом столiть церква вела боротьбу з народною
культурою, освiтою

В 1953 роцi в школах Iспанiï навчалося 2,6 млн. дiтей, тобто на 450
тис. дiтей менше, нiж в 1945/46 р., хоча за цей перiод населення
краïни збiльшилося на 1,5 млн. чоловiк. Бiльше 2,3 млн. дiтей (що
становить близько 50% всiх дiтей шкiльного вiку) не можуть вiдвiдувати
школу через тяжке становище ïхнiх сiмей. Одержати вище утворення в
краïнi для простих людей майже неможливо через високу вартiсть
навчання. В Iспанiï налiчується близько 60 тис. студентiв, з
них у технiчних вузах близько 2,5 тис. чоловiк. Досить характерно, що в
iспанських вищих навчальних закладах навчається мало жiнок. У
статистичних щорiчниках у спецiальних примiтках вказується, що в
технiчних i сiльськогосподарських вузах Iспанiï в перiод 1948-1953
р. училося двi студентки

На низький рiвень розвитку мережi культурних установ в Iспанiï
вказує й те, що в 1953 р. у краïнi було всього 275 бiблiотек
iз загальним фондом книг 7,5 млн. екземплярiв, тобто значно менше, нiж в
однiй Всесоюзнiй бiблiотецi iм. В. И. Ленiна. Переважна бiльшiсть
населень Iспанiï живе без якоï-небудь упевненостi в
завтрашньому днi. По офiцiйних пiдрахунках iспанський робiтник
заробляє на мiсяць у середньому 650 песет, у той час як
прожитковий мiнiмум для сiм'ï в чотири чоловiки становить близько
1750 песет. По даним iспанського статистичного ïжаку мiсячного
бюлетеня, у сiчнi 1956 р. вартiсть життя в центрах провiнцiй збiльшилася
в порiвняннi з 1936 р. в 6 разiв, а тим часом i в 1936 р. рiвень життя
населення в Iспанiï був одним з найнижчих Вевропе.

Мiлiтаризацiя краïни, здiйснення величезного. вiйськового
будiвництва важким тягарем лягає на плечi трудящих. Ростуть
iнфляцiя, прямi й непрямi податки

Посилення кризових явищ привело до закриття багатьох пiдприємств,
до згортання виробництва в рiзних галузях промисловостi, росту
безробiття

Величезнi масштаби прийняло безробiття серед сiльськогосподарських
робiтникiв. Iз загального числа батракiв, рiвного майже 4 млн. чоловiк,
тiльки близько 20% мають постiйну роботу. Трудящi живуть у дуже важких
житлових умовах. По масштабах житлового будiвництва Iспанiя займає
одне з останнiх мiсць Вевропе.

Багатство й доходи iноземних монополiй, великих iспанських капiталiстiв
i помiщикiв, церковноï iєрархiï неухильно ростуть. В
1935 р. в Iспанiï було 780 мiльйонерiв, в 1951 р.- бiльше 10 тис. У
той же час тисячi дрiбних пiдприємцiв остаточно розорилися

У краïнi шириться рух народних мас за полiпшення економiчного
становища трудящих. Пiсля поразки республiки велика кiлькiсть iспанцiв
було змушено покинути краïну. Частина з них перебуває в СРСР.
Пройшло два десятилiття вiд дня прибуття декiлькох тисяч iспанських
дiтей у СРСР. Багато хто з них одержали вище утворення, стали
iнженерами, лiкарями, економiстами, педагогами, будiвельниками,
агрономами, вiдомими спортсменами' Iз числа iспанських дiтей виросли
молодi вченi, викладачi радянських вузiв. Багато молодих iспанцiв i
iспанки вчаться в iнститутах, технiкумах, в аспiрантурi, працюють на
пiдприємствах, на багатьох великих будiвництвах, в установах i
дослiдницьких iнститутах