Бальзак i жанр iсторичного роману

Стiни мансарди пропускають зимовий холод. Дує iз всiх щiлин.
Юнак кутається в стару шаль, що йому надiслала сестра,
пiдбирає пiд себе змерзлi ноги, зiгрiває подихом почервонiлi
пальцi рук i пише, пише… За роботою вiн забуває навiть про
те, що голодно, а голодний вiн у цю зиму постiйно. Батьки посилають йому
дуже мало грошей. Вiльно ж йому було братися за сумнiвне ремесло
лiтератора, вiдмовившись вiд поважноï кар'єри юриста!
Батько його, Бернар Франсуа Бальзак, провiнцiйний чиновник, що вибився
iз селян, заклав основу свого добробуту комерцiйними аферами й вище
всього цiнував у людях умiння зробити кар'єру. I раптом його син,
двадцятилiтнiй Оноре, первiсток i надiя сiм'ï, зiйшов з буржуазного
шляху. В 1819 р., закiнчивши Школу прав, вiн зненацька заявив батькам,
що не згодний бути нi нотарiусом, нi адвокатом. Вiн буде письменником
— i нiким iншим! У сiм'ï вибухнули шумний скандал. векселi,
невблаганнi кредитори, пiдступнi конкуренти. Постiйна напруга нервiв,
фiзичних i щиросердечних, сил. I все безглуздо. Два роки вiн намагався
вистояти, вибитися й потерпiв нарештi повний крах. Друкарню довелося
продати, за невдачливим комерсантом залишився борг у кiлька десяткiв
тисяч франкiв. Бальзаковi вже двадцять вiсiм рокiв. За плечима поки однi
невдачi. Але разом з невдачами й великий життєвий досвiд
Нехай вiн потерпiв катастрофу, Бальзак не з тих хто вiшає голову
й вiдмовляється вiд мрiï свого життя. Вiн почне всi спочатку
й все-таки стане письменником i завоює прекрасну жiнку по iменi
Слава! Взявшись знову за перо, Бальзак вирiшив испробовать сили в жанрi
iсторичного роману. Але вiн не пiшов у далеку старовину. Вiн задумався
над подiями останнiх десятилiть у життi Францiï. Велика революцiя
кiнця XVIII в. смiла сталими столiттями режим монархiï й вiдкрила
нову епоху. Всi сили минулого ополчилися тодi проти молодоï
французькоï республiки. Стара Європа пiшла на неï
вiйною, а усерединi краïни пiдняла голову реакцiйна Вандея. Емiгранти-
аристократи перебиралися тайкома назад у Францiю, переповзали через
границю, пiдбурювали й роздмухували селянський заколот у Бретанi.
Збройний народ, загони людей у синiх мундирах вiдстоювали республiку.
Темою роману Бальзак обрав один з епiзодiв громадянськоï вiйни в
Бретанi. Минуле, про яке вiн збирався писати, ще не охолонуло. Воно
димiлося, сочилося кров'ю, змушувало задуматися про подальшi долi
краïни До чого ж дiйсно прийшла Францiя наприкiнцi 20-х рокiв XIX
в.? Республiка задихнулася. Вiйськова диктатура Наполеона на початку
столiття привела до iмперiï. Черги вiйн, вигар перемог, слава
французькоï зброï й потiм грандiозна катастрофа: поразка
армiï Наполеона в Росiï. На уламках iмперiï за допомогою
iноземноï зброï була вiдновлена монархiя Бурбонов. Режим
реставрацiï. Знову на тронi король. Знову маркiзи й графи
встановилися у своïх особняках i маєтках. Але чи встановилося
разом з ними благоденство в краïнi? II чи не трiскотить по всiх
швах ця реставрована монархiя? Маркiзи й графи змiнюють свого
титулованого голови перед вiдкупниками, лихварями. Погоня за насолодами,
шалена пристрасть до грошей витiсняють стародавнi поняття про честь.
Розпуста, продажнiсть, пiдкупи панують у правлячих сферах i поступово
заражають всю краïну. Правителi Францiï душать вiльну думку.
Король Карл X, що перемiнив в 1827 р. на престолi свого брата жирного
тихоню Людовика XVIII, лигається з єзуïтами. Усюди
шастають агенти церкви, шпигуни, донощики
Як несхожа ця неприваблива картина на те царство Розуму й
Справедливостi, про яке мрiяли колись великi фiлософи-просвiтителi XVIII
в., за яке боролися й гинули солдати революцiï! Невдоволення й
розчарування все пiдсилюються в краïнi. Французи пiдхоплюють
смiливi сатиричнi пiсеньки поета Беранже. Молодi шляхетнi голови
запалюються проповiддю Сен-Симона й Фур'є. Цi мислителi викривали
у своïх книгах лад, заснований на нерiвностi й гнобленнi, вони
призивали до перерозподiлу багатств, вiрили в те, що капiталiсти можуть
добровiльно вiддати своï надлишки й перетворитися iз власникiв в
органiзаторiв виробництва, що прагнуть до загального блага. Атмосфера
невдоволення й протесту, вiяння передодня революцiï захоплюють
Бальзака, будять його думку. Вiн уже не колишнiй новачок-одинак, у нього
чимало знайомих серед лiтераторiв, художникiв, журналiстiв. Вiн
читає всi новинки, бере участь у суперечках, усмоктує новi
iдеï, що носяться ввоздухе.
У французькому мистецтвi кiнця 20-х рокiв теж наростає
революцiя. В 1827 р. поет Вiктор Гюго опублiкував передмову до драми
Кромвель. Воно стало манiфестом прогресивного лiтературного руху'. I
Бальзак готовий iти в бiй разом з новаторами проти лiтературних
консерваторiв. Тепер вiн вуж не стане нудитися в полонi готових схем.
Вiн повинен заговорити по-своєму, передати фарби того часу, про
яке збирається писати, проникнути в дух iсторичних подiй i дати
ïм власну оцiнку
Вiн учиться в шотландського чарiвника Вальтера Скотта майстерностi
iсторичного колориту. А щоб колорит цей вийшов у романi живий i
достовiрним, Бальзак ïде в Бретань, вивчає тi мiсця, де йшла
громадянська вiйна , знайомить iз учасниками й свiдками подiй