Чернець Пафнутiй про Iвана Розжарюєте

Текст адаптований: без лапок iдуть пояснення, авторський текст В. О.
Ключевського даний у лапках, текст розбитий нами на абзаци.
Чернець Пафнутiй Боровський був своєрiдним автором середини XV в.
Вiн любив розповiдати учням iсторiï, якi тi пiзнiше записали. У
розповiдях Пафнутiя Iван Калита iдеалiзований у дусi народноï
фантазiï. У його оповiданнi вiдчувається спiвчуття Iвановi
духiвництва Русi.
Мiж iншим, преп. Пафнутiй розповiдав, як в 1427 р. був мор великий на
Русi… Обмирала тодi одна черниця й, опам'ятавшись, розповiла, кого
бачила в раï й кого в пеклi, i, про кого розповiдала, розсудивши по
ïхньому життю, знаходили, що це правда.
Бачила вона в раï великого князя Iвана Даниловича Калиту: так вiн
прозваний був, додавав оповiдач, за своє нищелюбие, тому що завжди
носив за поясом мiшок iз грошима (калиту), з якого подавав жебраком,
ськiльки рука захопить… Пiдходить раз до князя жебрак i
одержує милостиню; пiдходить в iнший раз, i князь дає йому
iншу милостиню; жебрак не вгамував i пiдiйшов втретє; тодi князь
не стерпел i, подаючи йому третю милостиню, iз серцем ськазав: На,
вiзьми, неситi зенки! Сам ти неситi зенки, — заперечив жебрак,
— i тут царюєш, i на тiм свiтлi царювати хочеш. Це тонка
хвала в грубiй формi: жебрак хотiв ськазати, що князь милостинею,
нищелюбием намагається заробити собi царство небесне…
Бачила ще черниця в пеклi литовського короля Витовта в образi
великоï людини, якому страшний чорний мурiн (бiс) клав у рот
клiщами розпеченi червiнцi, присуджуючи: Наïдайся ж
окаянний!
Добродушний гумор, яким перейнятi цi розповiдi, не дозволяє
сумнiватися в ïхньому народному походженнi. Не бентежтеся
хронологiєю розповiдi, не зупиняйтеся на тiм, що в 1427 р. черниця
навiть у пеклi не могла зустрiти Витовта, що вмер в 1430 р. У
народноï пам'ятi своя хронологiя й прагматика, своя концепцiя
iсторичних явищ.
(В. О. Ключевський)
Ключевкий В. О. Курс росiйськоï iсторiï. Частина II.// Твору.
Т. II. М.,1988. С. 24-25.