Iнформативна насиченiсть мовлення

Ця книжка томiв премногих тяжчай А. А. Фет. Усяке мовлення має
певний змiст, тому що немає слiв, позбавлених значення. Однак
iнформативна насиченiсть мовлення може бути рiзноï: однi
висловлення значнi, iншi нiякого iнтересу не представляють. Змiстовнiсть
мовлення залежить вiд багатьох умов, якi спричиняють рiзноманiття форм
подачi матерiалу. Багатослiвнiсть або мовна надмiрнiсть може виявитися у
вживаннi зайвих слiв навiть у короткiй фразi. Наприклад: У наявностi
незаконне розтаскування державного майна. ( чиможе розтаскування бути
законним?)
Зайвi слова в усному мовленнi свiдчать не тiльки про стилiстичну
недбалiсть, вони вказують також нечiткiсть, невизначенiсть подань автора
про предмет мовлення, нерiдко йдуть на шкоду iнформативностi, затемнюючи
головну думку висловлення. Багатослiвнiсть часто граничить iз
марнослiв'ям. Наприклад: Наш командир ще за 25 хвилин до
своєï смертi був живий. Це фраза з пiснi, складеноï
солдатами французького маршала маркiза Ля Палиса, що загинуло в 1525р.
Вiд його iменi утворений термiн Ляпалиссиада, що визначає подiбнi
висловлення. Вони характеризуються не тiльки комiчною безглуздiстю й
вираженням самоочевидноï iстини, але й властивим ïм
багатослiвнiстю. Наприклад: Вiн помер у середовище, проживи вiн ще один
день, то вмер би вчетверг.
Про творцiв подiбних iстин Пушкiн писали: Нашi критики говорять
звичайно: це добре, тому що прекрасно; а це погано, тому що кепсько!
Ляпалиссиади обiграють письменники. Так, персонаж А. Чехова
заявляє: Этого не може бути, тому що этого не може бути нiколи!
Однак часом i ми мимоволi вимовляємо подiбнi сакраментальнi фрази.
На засiданнi редколегiï раптом пролунає: Оскiльки
вiдповiдальний редактор збiрника вмер, необхiдно увести до складу
редколегiï нового редактора з нинi живучих. Або в протоколi
спiвробiтник мiлiцiï запише: Мертвий труп лежав без руху й не
проявляв ознак життя
Багатослiвнiсть може приймати форму плеоназму. Плеоназм (вiд гр.
Плеоназмос надмiрнiсть)називається вживання в мовленнi близьких за
змiстом i тому зайвих слiв (головна суть, повсякденна щоденнiсть,
коштовнi скарби, темний морок i т.п.). Часто плеоназми з'являються при
з'єднаннi синонiмiв: розцiлував i поцiлував; тiльки лише; мужнiй i
смiливий. Плеоназми звичайно виникають внаслiдок стилiстичноï
потреби автора
Наприклад: Мiсцевi працiвники лiси не обмежуються тiльки охороною тайги,
але й не допускають так само, щоб дарма пропадали найбагатшi дарунки
природи. Видiленi розрядкою слова, без шкоди можна виключити. Однак
варто вiдрiзняти такий прояв мовноï надмiрностi вiд зайвого
плеоназму, до якого письменники звертаються свiдомо як до засобу
посилення виразностi мовлення. Наприклад, у Ф.Тютчева:
Небесний звiд, що горить славою зоряноï
Таємниче дивиться iз глибини,
И ми пливемо пилающею безоднею
З усiх бокiв оточенi! У цьому випадку плеоназм стилiстичний прийом
художнього мовлення. В уснiй творчостi традицiйно використалися
плеонастичнi сполучення: смуток-туга, море-окиян, дорога-дорiженька й
подiбнi, якi тут цiлком доречнi
Рiзновидом плеоназму є тавтологiя (вiд гречок. Тауто той же саме i
логос слово) повторне позначення iншими словами вже названого поняття
(помножити в багато разiв; запитати питання; вiдновити знову;
незвичайний феномен; рушiйний лейтмотив). Тавтологiя може виникати при
повтореннi однокорiнних слiв (розповiдати оповiдання), а також при
з'єднаннi iншомовних i росiйських слiв, що дублюють один одного
(пам'ятнi сувенiри; уперше дебютувала), так звана схована тавтологiя.
Уживання однокорiнних слiв в одному словосполученнi, реченнi стилiстично
виправдано в тому випадку, якщо вони є єдиними носiями
вiдповiдних знань i ïх не вдається замiнити синонiмами. Як
уникнути повторення однокорiнних слiв, коли треба сказати:
На кущах розцвiли бiлi кущi;
Мати варить варення; накрий цебро кришкою
У мовi чимало тавтологiчних сполучень, уживання яких неминуче: словник
iноземних слiв; послати постiль; закрити кришкою й т.п. Тавтологiя
виникаюча при сполученнi слiв, якi збiгаються за значенням, звичайно
свiдчить про те, що мовець не розумiє точного змiсту запозиченого
слова. Так з'являється сполучення: юний вундеркiнд; дрiбнi
дрiб'язки; внутрiшнiй iнтер'єр; провiдний лiдер i т.п.
Тавтологiчнi сполучення iнодi переходять у розряд припустимих i
закрiплюються в мовленнi, що пов'язане зi змiну значень слiв. Прикладом
втрати тавтологiчностi може бути сполучення перiод часу
Закрiпилися в мовленнi також сполучення: монументальний пам'ятник,
реальна дiйснiсть, експонати виставки й деякi iншi, тому що в них
визначення перестали бути простим повторенням простоï ознаки, уже
закiнченого в певнiм словi. Тавтологiя, як i плеоназм, може бути
стилiстичним прийомом, що пiдсилює дiєвiсть мовлення. У
розмовному мовленнi використаються такi виразнi тавтологiчнi сполучення,
як послужити службу, усяка всячина, горi гiрке, ходити ходуном, набитий
битком i iншi
У художнiм мовленнi, переважно в поетичноï, зустрiчаються
тавтологiчнi сполучення декiлькох типiв: сполучення з тавтологiчним
епiтетом (И знову не старою була, а новою новиною й небiдноï. Б.
Слуцкий), з тавтологiчним орудним падежом (И раптом бiлим бiла берiзка в
похмурому ялиннику одна. Вл. Солоухин) i iн. Такi сполучення видiляються
на тлi iнших слiв, це дає можливiсть, прибiгаючи до
тавтологiï, звернути увагу на особливо важливi поняття: зелений щит
просить захисту; Отже, беззаконня було узаконено. Важливу
значеннєву функцiю несе тавтологiя в заголовках газетних статей:
Крайностi Крайньоï Пiвночi, чиВипадковий нещасний випадок?,
чиЗастарiла старовина велосипед?.
Як джерело виразностi мовлення тавтологiя особливо дiюча, якщо
однокорiннi слова зiставляються як синонiми (точно вони не бачилися два
роки, поцiлунок ïх був довгий, тривалий. А. Чехов), антонiми (коли
ми навчилися бути чужими? Коли ми розучилися говорити? Е. Евтушенко ),
паронiми в заголовках газетних статей: Союзники й союзники, не посада, а
борг i подiбних). Можливiсть каламбурного зiткнення однорiдних слiв
дозволяє використати тавтологiю, як засiб створення комiзму
Цим прийомом блискуче володiє Гоголь, Салтиков-Щедрин (Дозвольте
вам цього не дозволити; Письменник пописує, а читач
почитує). Як засiб комiзму використають тавтологiю й сучасних
авторiв гумористичних оповiдань, фейлетонiв, жартiв (Дiловитiсть: роби
не роби, а всiх справ не переробиш).