Моï враження вiд незвичайноï пригоди
Вiдомо чимало iсторiй про те, як хижi звiрi рятували людей. Напевно,усi читали про Маугли , якого вигодувала своïм молоком вовчиця.
Вона прийняла людське дитинча за своє. За “свого”
Маугли визнавали всi звiрi. Крiм тигра. Але iншi хижаки оберiгали
людське дитя й удень, i вночi. Дивне поводження тварин? Звичайно. Але ця
незвичайна пригода вразила мене найбiльше. Здавалося б, зима,
хуртовина… Але голоднi вовки, знайшовши легку поживу, не шматують
ïï, а оберiгають. Рятують. Допомагають. Таке не завжди можна
мiж людьми зустрiти. Згадаємо хоча б, як Дiва Марiя народила
Исусика в хлiвi, тому що в людському житлi для них не виявилося куточка
Все-таки, чим керувалися вовки? Напевно, iнстинктом. Втiм, ця справа
науковцiв — дослiджувати, аналiзувати. Я ж тiльки нагадаю вiдому
приказку, що не так страшно вовка, як його малюють. Може, у тiм, що
вовки нападають на людей, виннi самi люди. Може, люди пiдсвiдомо стають
агресивними, побачивши хижака, що навiть не думав нападати. Але агресiя
породжує агресiю. Страх породжує страх. Зло породжує
зло. А добро породжує добро Думаю, що треба по-iншому ставитися до
природи, до всього живого. Особливо, коли вiдомi такi факти
нестандартного поводження хижакiв
Свiтлана Iванiвна у своï 56 рокiв через важку недугу повнiстю
втратила зiр. Жила вона на окраïнi мiста вдвох iз чотириногим
другом. Барс (так кликали собаку), здавалося, готовий був вiддати
своïй господарцi власний зiр, тiльки б не бачити, як вона раз у раз
натрапляє те на стiну, то на шафу. Звичайно, до Свiтлани Iванiвнi
приходили й з вiддiлу соцiального забезпечення, i з органiв
милосердя… Але горда жiнка запевняла, що з усiма проблемами
справляється сама. А на прогулянку ïï виводив собака
Барс. Маршрут завжди один: через парк, по набережнiй — i додому. I
вiдомо, що лихо не ходить поодинцi, вона обов'язково iншу за собою веде.
Якось робiтники перерили в парку дорiжку, який завжди прогулювалися нашi
героï. Було лiто, жара… I робiтники, пообiдавши, примостилися
в холодочке на вiдпочинок. Звичайно, вони бачили жiнку iз собакою. Але
йшла вона так упевнено, що вони й подумати не могли, що вона слiпа.
Тiльки от собака чомусь увесь час хотiв вернутися назад, виривалася,
навiть гнiвалася на свою господарку. А Свiтлана гордо йшла вперед.
Раптом вона зникла. Робiтники кинулися жiнцi рятуйте! витягнули iз
широкого рову. На щастя, вона не була травмована. Але якби Свiтлана
навчилася вiдчувати свого чотириногого друга так, як вiн вiдчував
ïï, усе було б набагато краще. Тепер зi Свiтланою
прогулюється ïï сусiдка. Тому Барс почуває себе
вже набагато спокiйнiше. I все-таки вони змiнили маршрут
