Твiр на тему фольклорнi мотиви в поезiï Генрiха Гейне

У багатьох вiршах є характерна гейневская iронiчна кiнцiвка;
часто вона подiбна до вибуху, що скидає читача iз блакитного
тумана романтичних мрiй у прозаïчну реальнiсть:

• Невже не сказав ти
• Ïй про страстi беззавiтноï?
• И в очах ïï невже
• Не прочитав любовi вiдповiдноï?
• Невже не побачив
• Глиб душi ïï в очах ти?
• Адже ослом начебто не був
• Колись, друг, у таких справах ти
• Переклад Т. Сильман

В Лiричному iнтермецо i Снову на батькiвщинi бiльше помiтними стають фольклорнi впливи, вони проявляються в мотивах, образах, ритмiцi гейневской лiрики. Тут ми зустрiчаємося зi знаменитоï Лорелеей, що стала народною пiснею. Лорелея — рейнська сирена, що заманює плавцiв. На цей сюжет писали вiршi й iншi нiмецькi поети. Лорелею Гейне вiдрiзняє особлива поетична глибина при зовнiшнiй простотi звучання:

• Не знаю, що стало iз мною,
• Сумом душу збентежена
• Менi все не дає спокою
• Стародавня казка одна
• Прохолодне повiтря, темнiє,
• И Рейн заснув в iмлi
• Останнiм променем полум'янiє
• Захiд на прибережнiй скелi
• Там дiвчина, пiсня розспiвуючи,
• Сидить на вершинi крутий
• Одяг на нiй золота,
• И гребiнь у руцi — золотом
• И кiс ïï золото в'ється,
• И чеше ïхнiм гребенем вона,
• И пiсня чарiвна ллється,
• Невiдомоï сили повна
• Божевiльноï охоплений тоскою,
• Весляр не дивиться на хвилю,
• Не бачить скелi перед собою,
• Вiн дивиться туди, ввишину.
• Я знаю, рiка, лютiшаючи,
• Навiки зiмкнеться над ним,
• И це все Лорелея
• Зробила пеньем своïм
• Переклад В, Левина

Ще в Юнацьких стражданнях Гейне широко використав фольклорнi мотиви як форму поетичного узагальнення, порiвнюючи долю свого невдачливого в любовi героя з долею героïв народних пiсень i казок (Бєдний Петер i iншi вiршi). Тепер вiн говорить про споконвiчну трагiчнiсть долi його лiричного героя:

• Дiвчину юнак любить,
• А ïй по серцю iнший,
• Iншоï полюбив iншу,
• И та йому стала дружиною
• И дiвчина вiдразу, з досади,
• Iде, невлад i невзапас,
• За першого зустрiчного замiж
• Переклад В. Зоргенфрея

Але лiричний герой Гейне знає також, що

• …i пiснi, i зiрки, i мiсяць,
• И вiчка, i сонячне свiтло, i весна,
• Як би ними не повнилися груди,
• У цьому свiтi — не вся ще суть
• Переклад В. Зоргенфрея

Як не сумує поет про щастя, що не вiдбулося,, його очам усе повнiше вiдкривається реальне життя в ïï живiй i прекраснiй конкретностi. У вiршi Снову на батькiвщинi є короткi побутовi замальовки (Про серце моє, ти сумно…, Прекрасна погода), з'являється картина бурхливого моря, безпосередньо не пов'язана з любовними переживаннями героя, виникає образ красунi рибачки, поруч iз якоï герой хотiв би посидiти на морському березi. В Пiвнiчному морi, заключному циклi Книги пiсень, тема нещасноï любовi вiдтискується мотивом єднання з безбережною морською стихiєю й фiлософськи пофарбованими роздумами про людину й людство. Цi вiршi написанi у вiльному й пiднятому ритмi, подiбно гiмнам Ґете (Прометей , Ганимед i iн.) i вiршам Гельдерлина. Тут теж з'являється гейневская iронiчна кiнцiвка, як, наприклад, у вiршi Питання, де зображене юнак, що вопрошает вiчне море про сенс життя.
Iронiчна кiнцiвка аж нiяк не применшує величi нескiнченноï
природи, затверджуваного Гейне в Пiвнiчному морi. Вона означає
лише, що вiдповiдi на питання про сенс життя людинi варто шукати не в
природи, а в самого себе. Це i є головний висновок, що лiричний
герой витягає зi своïх юнацьких страждань.