Астролог
Юрiй Андрухович ()
У нього палка потреба, шматочок неба пiймати у фокус лiнзи...
Бо вiн живе на горищi,
а там сутерени вищi:
у сутiнках — мерехтiння
i сонце межує з тiнню.
Вiн дивиться тiльки вгору,
i небо лоскочуть вiï,
коли в полудневу пору
вiд кухнi смаженим вiє.
Над мiстом лiтають птахи,
а поруч iз ними
ахи
,
коли роззявлять на площi
голоднi роти бiдолахи.
Земля собi пiлiгримить,
кружляє собi й кружляє,
а хтось новi пелерини
на осiнь собi замовляє —
а вiн живе на горищi
(там зимно, там вiтер свище),
але насправдi з горища
небесна ковбаня ближча.
У нього маєткiв немає —
згори в декольте заглядає,
а в мiстi вiчнiсть минає
не так, як вiн загадає.
I взявши голову в руки,
вiн крикне собi з розпуки:
Чого я марную роки?!
Вiзьму попiд руку Юзьку,
пiду в пивничку на Руську,
забуду святi мороки!
Забуду святi мороки...
Астролог, ЮРIЙ АНДРУХОВИЧ, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
