Григiр Тютюнник
Народився у селi Шилiвцi на Пол тавщинi. Навчався у ремiсничому училищi,згодом служба на флотi. Вищу освiту здобув на фiлологiчно му факультетi
Харкiвського унiвер ситету. Перша книжка За вязь (1966). Згодом з
являються збiрки оповiдань Деревiй (1968), Корiння (1976), повiстi
Климко, Вогник далеко в степу. У своïй творчостi письменник
сповiдує два визначальних принципи мистецтва любов i правду. Його
но вели позбавленi дешевоï романтики, адже все, що
вiдбувається на землi, не має штучних прикрас, красивос-
тей, воно красиве вiд природи. Саме тому iнодi суперечливi, непра вильнi
твердження автора звучать як єдино вiрогiднi, такi, за якими
стоïть справжня, вiчна правда. Оповiдання Три зозулi з покло ном
один з вершинних творiв письменника. Твiр має автобiо графiчну
основу батька Григора Тютюнника жорстока доля, без вини винуватого,
провела в сорокарiчному вiцi по сибiрських степах. Так провiдним мотивом
стає не заслання героя, а кохання. У творi зображений любовний три
кутник: кохання сусiдки Марфи до одруженого чоловiка М ихайла, який
щасливий у шлюбi зi своєю Сонею. Чистота почуттiв героïв
сягає вершин народноï моралi. Водночас це тонкi чуття й
переживання людей, якi не пояснити приземленими бажаннями: пристрастю,
ревнощами, заздроща ми тощо. I Соня, i Марфа самовiддано коха ють
Михайла, але з повагою став ляться до почуттiв одна одноï. Справ
жнiм випробуванням для них стає заслання коханого, з якого вiн так
i не повернувся в рiдне село, додому. Марфа перша чує прихiд
листiв з далекого Сибiру, для неï є щастям
____________________ Нова лiтература 783 УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА
просто потримати звiсточку вiд коха ного у своïх руках. Останнiй
лист Михайла з Сибiру неiсходимого* розкриває весь тра гiзм
ситуацiï, що переорала долi цих трьох людей: Я чую щодня, що десь
тут коло мене ходить Марфина душа нещасна*. Загублена доля, нездiй
сненне щастя. Але оповiдь ведеться вiд iменi вже дорослого сина Михайла
i Софiï, який осмислює долю батька: Чому вони не одружилися,
отак один одно го чуючи? Тодi не було б тебе… шумить велика
татовасосна. Таким чином, автор стверджує, що поняттям правильно
неправиль но*, чорне бiле, добре лихе немає мiсця на землi, адже
сам свiт теж аж нiяк не однозначний.
