Iнститутка

Iнститутка перша в украïн ськiй лiтературi соцiальна повiсть. Була
надрукована в журналi Осно ва з посвятою Т. Шевченку. У тра дицiйнiй для
письменницi манерi розповiдь ведеться вiд iменi персона жа з простолюду.
Перший роздiл повiстi є експозицiєю: у панському дворi всi
готуються до приïзду ЛАН- ночки, котра навчалася в iнститутi- 578
Нова лiтература устина, так звати оповiдачку, ко- i ротко
переповiдає своє ж и т т я : Бать- I ка-матерi не зазнаю :
сиротою зросла я, при чуж инi, у л ю д я х , На деся- I тилiттях в зял и
м ен е у д в iр . Iро нiчно-викривально зв у ч ать ïï слова I
про стару панi, п р и я к iй ж и ли спо- I кiйненько, бо б и ти ся вон а
стара вж е I була. С покiйно, р о зм iр е н о , н авiть смиренно
переповiдаю чи день при I днi, нiби нен ароком , м им оволi Ус- I тина
висловлює те, щ о сховано глибо ко на сподi зап о вiтн е, вим
рiяне, недосяжне: К оли б в о л я , заспiвав би так, щоб i на селi л у н
а л о . З ав'язкою є приïзд панночки й обрання У стини
покоïвкою. Р о зви т о к дïi настає через загострення с
то су н к iв п ан н о чк и з крiпаками, ïï о д р у ж ен н я та
переïзд на хутiр. К у ль м iн а ц iя сю ж ету твору сцена, у я к iй
п ан н о ч к а побила ста ру крiпачку. Х отiла вдарити й У сти ну, та
ïï захи сти в П р о к iп . Р о звя з к а : Прокопа вiддаю ть у
рекрути , а У сти на, як друж и н а р ек р у та, стає вiль ною i
йде до м iста в н ай м и . Психологiчно тонко творить М ар ко Вовчок ви
р азн i iндивiдуалiзован i характери персонаж iв: терпляча У с тина, садистка-
панночка, добрий пан-лiкар (за влучною оцiнкою Н аза ра квач), н еп о
кiр н i Н а за р та Про- кiп, велична у своєм у христи ян сько му
терпiннi бабуся. Класичний гуманний реалiзм, на скрiзна iдея визволення
народу, не- пiдробний демократизм прози М арка Вовчка, що знала й зумiла
майстерно вiдтворити такi тайни iсторичноï душ i украïнського
народу i такi гли бини, яки х тепер уж е нiхто не знає або
виповiсти не вмiє (I. Ф ранко), забезпечили ïй особливе м
iсце в iсторiï письменства. Щ е за ж иття письменницi ïï
твори перекладали росiйською (I. Тур- генєв), ф ранцузькою (П .-Ж
. Сталь (Етцель)), нiмецькою , iталiйською , польською , чеською ,
болгарською , угорською мовами, що сприяло зм iц ненню звязкiв
украïнськоï лiтерату ри з лiтературами народiв вропи та
пiднесенню ïï авторитету у свiтi.