Наголос

Наголосом називають посилення голосу на одному iз складiв слова.
Голосний звук i склад, на який па дає наголос, називають наголоше
ним, а всi iншi звуки та склади не- наголошеними. Кожне повнозначне
слово, що складається з двох i бiльше складiв, має наголос.
Службовi ж частини мо ви (прийменник, сполучник, частка), як правило, не
наголошуються. При єднуючись до попереднiх або наступ- 45 УКРА
ÏНСЬКА МОВА них наголошених слiв, вони утворю ють т. зв. фонетичне
слово: вчися ж, хай читає, вiн i вона. Бiльшiсть слiв нашоï
мови має один наголос основний. У склад них i складноскорочених
словах, крiм основного, видiляють ще додат ковий, або побiчний наголос.
Вiн по значається спецiальним значком [а]: вищезгаданий, мимоволi,
двадця типятитисячний. УВАГА! Складнi слова, що пишуться через дефiс,
мають лише основнi наголоси: iсторико-фiлологi чний, навчально-виховний,
з дiда-прадiда, батько-мати, не сьогоднi- завтра, свiтло-зелено-жовтий.
Наголос буває: словесний (у словах) видiлення од ного зi складiв
слова за допомогою посилення голосу; логiчний (у реченнi) видiлення
посиленням голосу в реченнi най важливiшого за змiстом слова; емфатичний
(виразовий) харак теризує не смислове, а емоцiйне значення слова
(наголос емоцiï).