Пряма мова
Прямою мовою називають чуже мовлення, передане дослiвно, з пов ним
збереженням змiсту, форми та iнтонацiï. Слова, що вказують, кому
нале жить пряма мова i як вона висловле на, називають словами автора.
Авторська мова може вказувати, хто, коли й за яких обставин вимовив
слова прямоï мови, називати дiю, яка супроводжувала цi слова,
емоцiйний стан мовця або мету висловлювання. Опорними в авторськiй мовi
най частiше виступають дiєслова: поду мати, мiркуват и, м ислит и,
радит и, нагадати, повiдом ит и, зауваж ити, казати, спит ат и, учит и
тощо: А де моя весн а? сама себе питаю. <(А де моя зоря? до себе говорю.
В. Крищ енко. Всьому свiй час, своя пора є. Н а все є слуш
ний час. I все, що родит ь ся, вмирає, сказав Екклезiаст (Д.
Загул). Нерiдко на мiсцi дiєслова вжива ються iменники з
вiдповiдною функ цiєю: слово, пропозицiя, вимога, ко манда,
прохання, запитання, голос, вiдповiдь, думка, порада, наказ тощо: Сади
ялиночку в гуртi: сама вона без подруг не ростиме, пораду дав менi
розумний садiвник (М . Рильський). Буває так, що в авторськiй мовi
не має слiв iз значенням мовлення, дум ки, почуття тощо: Смiються,
плачуть соловï I бють пiснями в груди: Цiлуй, цiлуй, цiлуй Тi, знов
молодiсть не буде! Олександр Олесь. Або: Вартуй! Вартуй! з
Кирилiвськоï брами. Вартуй! Вартуй! вiд Киïвських ворiт. Л.
Костенко. У реченнi з прямою мовою слова автора можуть займати рiзну по
зицiю: стояти пiсля прямоï мови; стояти перед прямою мовою; стояти
в серединi прямоï мови. Наприклад: Згадаймо давнiй переказ про двох
будiвникiв. Одного чоловiка з тач- 431 УКРАÏНСЬКА МОВА кою,
наповненою камiнням, запи тали: Щ о ти робиш? Та от звелiли возити
камiння, я й вожу! вiдповiв вiн. А iцо ти робиш? запитали другого з
такою самою тачкою. Я будую, вiдказав той. Бу дую собор святого Петра!
Собор святого Петра в Римi стоïть зав дяки тому другому. Всi великi
собори минулого це передусiм пам'ятки високого духу. Всi великi творiння
Данте, Рафаеля, Серван теса, Шевченка це теж творiн ня не пера i пензля,
а творiння духу ( . Сверстюк). УВАГА!
1. Пряму мову беруть у лапки.
2. У лапки беруть також знак питання, знак оклику,
три крапки, а крапку з комою виносять за лапки.
2. Якщо пряма мова мiстить знак питання, знак оклику, три крапки, то нi
крапки, нi коми пiсля них не ставлять.
3. Речення з прямою мовою це не складне ре чення. Пряма мова I слова
автора, пов'язуючись за змiстом та iнтонацiєю, утворюють
особливу синтаксичну конструкцiю конструкцiю з пря мою мовою. П р и
м iт к а .У мовознавствi є рiзнi думки з приводу того, як
розглядати таку мовну одиницю. Бiльшiсть науковцiв уважає
ïï складним безсполучниковим реченням, а дехто
розглядає як два простих.
