Роздiловi знаки при прямiй мовi

Умовнi позначення: Пряма мова: П якщо пишеться з великоï лiтери;
432 п ЯКЩО пишеться з м алоï лiтери. Слова автора: А якщ о пишуться
з вели коï лiтери; а якщ о пишуться з м алоï лiтери. Пряма
мова пiсля слiв автора. Як що слова автора стоять перед прямою мовою, то
пiсля них ставиться дво крапка, а пряма мова береться в лап ки i перше
слово пиш еться з великоï лiтери. Знак питання,знак оклику або три
крапки ставляться перед другими лапками, а крапка пiсля них. А : П>.
Вклоняюсь низько мудрецям, але люблю, неначе тата, я проповiдни ка
Сократа людськоï мудростi вiтця. Учив: Т и сам себе пiзнай, знайди
велике у малому, жени дог матика з дому, насильство й при мус зневажай
(Л . Забашта). Щедрують люди щедрою любов'ю, господу засiваючи зерном:
Та сiйся, сiйся, щедрiстю родися, на многi лiта множся на землi i в мно-
гостi своïй благословися сонячно- ликим хлiбом на ст олi (М . Ткач)-
А : П ! I якби на те моя воля, написала б я скрiзь курсивами: Т а к
багато на свiтi горя. Люди, будьте взаємно красивими! (Л . Кост
енко) Покликать вiршем давнiй спогад, схилити в сутiнки чоло i простог
нати: Слава Богу за все, що є i що було! (Г . Чубач). А : П ? Я
чую, як мiщух мене пасе очима, що одвiк не знали неба: Ч ого спi шиш?
Тобi найбiльше треба? I тiльки мати з страдницьким ли цем в розпуцi
рвала перев'ялi коси: О люди! Я к же це: i сонце, й роси. А сина вже
немає… Я к же це? (З те. Б. Олiйника ). А : П …
Поклонюсь я низько житам: Ви простiть мене, блудного сина, що я вас
промiняв, прогадав на сирени, на брук, на машини… (Д. Фаль-
кiвський ). У мене в серцi злиток горя й муки, та й ти вже, бачу,
каєшся сповна, i я кладу тобi на плечi руки: П ро бач… моя
вина… ( В. Симоненко).