Варшавська лiтературна група
Представлена творчими постатями Н. Лiвицькоï-Холодноï, . Маланю-ката Ю. Липи. вген Маланюк (1897-1968) один з найвиз начнiших
украïнських поетiв XX ст. Автор багатьох поетичних збiрок (.I
перiод творчостi Стилет i сти- лос (1925), Гербарiй (1926), Зем ля й
залiзо (1930), Земна мадонна* (1934); II перiод Поезiï в одному
томi (1954), Остання весна (1959), Серпень (1964) та iн.), провiдною
iдеєю яких стало возвеличення рiдноï землi. вген Маланюк майс
тер строгоï i врiвноваженоï форми, Що має глибокий
фiлософський кон текст. Магiстральною темою всiєï йо го
творчостi була одна Украïна. Мрiя Маланюка Украïна поверне
собi всесвiтню славу своєï прароди- тельки
Киïвськоï Русi, славу, рiвну славi античних Еллади та Ри му.
Та цього має прагнути Я народ. Украïнських емiграцiйних
поетiв мiжвоєнного двадцятилiття деякi лiтеретурознавцi
обєднують умов ною назвою празька школа*, не ви окремлюючи серед
них празькоï та варшавськоï лiтературних груп. Проте ставлення
до цiєï назви (ïï за пропонував В. Державин)
неоднознач не. Так, . Маланюк, Н. Лiвипька- Холодна заперечували
iснування празькоï школи, яка не мала нi стату ту, нi програми.
Попри це творчiсть украïнських пи сьменникiв, що жили перед Другою
свiтовою вiйною в Празi, Подебрадах i Варшавi (. Маланюк, Ю, Дараган, Л.
Мосендз, О. Стефанович, Юрiй Клен (О. Бургардт), Н. Лiвицька-Хо- лодна,
О. Лятуринська, Ю. Липа, Олег Ольжич, О. Телiга, Г. Мазуренко та iн.),
обєднують спiльнi риси, як-от: яскравий неповторний iсторiософiзм,
вольовi iмперативи, нацiотворчий па фос, стильовий синтез
ïхньоï лiрики тощо. Тому вживання термiну празь ка школа*
цiлком припустиме.
