Вставнi слова, слово сполучення i речення

Вставними називають слова або словосполучення, якi виражають i ставлення
мовця до висловлюваноï ним думки. Вони не несуть новоï
iнформацiï а лише певним ЧИНОМ ОЦIНЮЮТЬ, УТОЧ НЮЮТЬ основне
повiдомлення. Маємо iнформацiю: Бузок уже вiд цвiв. За допомогою
вставних слiв цiй думцi можна надати рiзних смисло вих вiдтiнкiв: Бузок,
напевно, уже вiдцвiв. Бузок на жаль, уже вiдцвiв. Бузок, по-мо
єму, уже вiдцвiв. Бузок, кажуть, уже вiдцвiв. Здається,
бузок уже вiдцвiв. Вставнi слова та словосполучення не є членами
речення. Вимовляються во ни з особливою iнтонацiєю: прискоре ним
темпом, зниженим або пiдвищеним голосом i вiдповiдно до цього видiля
ються на письмi роздiловими знаками: На жаль, свiт побудований так, що
щастя людства здобувається цiною чиïхось страждань (О.
Довженко). Що не кажiть, а сотворiння свiту Таки своє у кожного
митця. В. Бровченко. Чи справдi так було, Чи, може, хто збрехав (хто
ворогiв не мав!), А все-таки катюзi, Як кажуть, буде по заслузi. Л.
Глiбов.