До французького шансоньє

Категории

1.   1 Олександр Iрванець

Оригинал

Це є поезiя найвища,
Це є найвища простота,
Коли передаються вiршi,
Як поцiлунки — з усi в уста.
Твоï пiснi легкi i свiтлi
(ïх так сприймають слухачi),
Та пам'ятай — у цьому свiтi
Є свистуни i стукачi.
А ти — гiтара, гiлка з дерева,
I ти сьогоднi на кону.
Скажи, кому твоя заревана
Душа потрiбна, ну, кому?..
Вдягайся модно, лайся модно,
Та час вiд часу пригадай,
Як слухав дзвона Квазiмодо
В глухонiмому Нотр-Дам.
Вiн припадав до дзвона тiлом,
Вiн разом з ним лiтав, лiтав...
О, скiльки тих, якi хотiли
Тiлами битися в тiла,
А язиками лiзли в душi...
Я й сам колись таким грiшив.
Пiснi, мов кошенят задушених,
В зубах по вулицях носив.
Душа повiльно прозорiла
Все по ночах.
А по очах
Боляче вдарило прозрiння:
Про що кричав?
Кому кричав?..
Є вуха, що, немов корою,
Укритi суєтнiстю змiн.
Хай серцем слухають i кров'ю,
Як Квазiмодо слухав дзвiн!..

Висновки

Лiричний герой поезiï сперечається з тенденцiями сучасного свiту, коли класика стала немодною, люди бояться виявляти щирiсть почуттiв, замiсть справжнiх митцiв — свистуни i стукачi. А душа заревана нiкому не потрiбна. I все ж треба пробитися до вух, що вкритi, мов корою, суєтою життя, змусити ïх слухати серцем... i кров'ю, як Квазiмодо слухав дзвiн.

Метки

До французького шансоньє, ОЛЕКСАНДР IРВАНЕЦЬ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ГРУПА БУ-БА-БУ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ