Дивосвiт
Категории
Оригинал
(фрагменти)Вiршi I. Калинця вирiзняються серед вивчених ранiше творiв специфiчним синтаксисом i, вiдповiдно, пунктуацiєю. Вiдсутнiсть роздiлових знакiв, своєрiдний подiл на строфи створюють iндивiдуально-авторський, неповторний ритм цiєï поезiï.
Стежечка
ходiм зi мною
стежечко
обережно
не зачепися за камiнець
переступи соломку
i пiд спориш не ховайся
все одно бачу а там
за городом
ого як ти виросла
сама бiжиш
через струмок перескакуєш
батiжком по пилюцi цвяхуєш
за суницею збочуєш
топчеш горох при дорозiколи б глянути
стежко
он з тоï гори
на всенький свiт
тiльки не поспiшай
така верчена ти
як дзиҐа
але ж свiт красний
голова крутиться
Блискавка
пливе собi королева
королева темряви
у дзеркало
а темно
зблисне
на мить
свiтлом
зазирне
хто на свiтi найгарнiший
ви ваша темнiсть
вiдкаже дзеркало
похапцем
заспокоïться королева
на часину
сказано писана красуля
Веселка
надягла веселка
стрiчок
стрiчок
як у свято
взяла коромисло
i пiшла до рiчки
дорогою перестрiв ïï
князенко Соняшник
iз золотим черевичком
в руцi
помiряла веселка
якраз на нiжку
от вони й побралися
Криничка
сплю глибоко глибоко
а ще глибше
мати моя пiдземна
я ïй про зорi розповiдаю
а вона про корiння дуба
я ïй про хмаринку
а вона студеним молоком
мене поïть
я ïй про метелика
а вона
з водяного царства
русалку приводить
а оце
весняна калина
не хоче забрати з мене
свою подобу
тiльки сонце
п'є та п'є калинову воду
через золотi соломинки
Дим
втiк дим вiд вогнища
просто у синiх джинсах
розпатланий та й подався у мандри
тiльки спечену картоплину
прихопив
по дорозi до мiста
сiв у трамвай
принюхується
зiтхнула кондуктор —
осiнь менi запахла
залоскотало водiєвi в носi
повернув трамвай
i гайнув у гайя не в той трамвай сiв
подумав дим
i через вiкно
вистрибнув
Як бачимо, для вiршiв Iгоря Калинця характерна виразна персонiфiкацiя неживих об'єктiв: автор виокремлює предмети та явища, що мають для нього особливе, символiчне значення, i надiляє ïх атрибутами iстоти. У такий спосiб поет залучає читача до спiвавторства, спiвтворення його поетичного свiту, в якому людина живе в гармонiï з оточуючим середовищем, природними об'єктами та явищами.
