ВЕСНЯНКИ Ой кувала зозуленька

Категории

1.   1 Календарно-Обрядовi Пiснi

Оригинал

Ой кувала зозуленька,
Сiвши на лелiï, —
Спiвай, спiвай, товаришко,
Минає недiля.
Ой кувала зозуленька.
Сiвши на барвiнок, —
Спiвай, спiвай, товаришко,
Минув понедiлок.
Ой кувала зозуленька
Та й кувала сорок, —
Спiвай, спiвай, товаришко,
Минає вiвторок.
Ой кувала зозуленька.
Сiла на вiконце, —
Спiвай, спiвай, товаришко.
Бо заходить сонце.
Спiвай, спiвай, товаришко,
Бо вже не будемо,
Та не знаєм, товаришко,
Чи нарiк1 дiждемо.
1 Нарiк — наступного року.
Коментар
Зозулю в народi вважали вiщим птахом, iз ïï особливим спiвом — куванням — пов'язано багато прикмет. Наприклад, бажано, коли перший раз почуєш цього птаха, дiстати й кинути ïй копiйки, щоб мати упродовж року грошi. I не дуже добре, коли грошей у кишенi не виявлялося. Як правило, рахували, скiльки разiв зозуля закує, щоб знати, скiльки рокiв проживеш. Пiсня має всi ознаки фольклорного тпору — повтори, звертання, перелiчення. За настроєм вона трохи сумнаа, бо виражає сумнiв, чи доведеться ще наступного року почути зозулине кування.

Метки

Ой кувала зозуленька, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАÏНИ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ