Стоïть явiр над водою
Категории
Оригинал
Стоïть явiр над водою,В воду похилився;
На козака незгодонька.
Козак зажурився.
Не хилися, явороньку.
Ще ти зелененький!
Не журися, козаченьку.
Ще ти молоденький!
Не рад явiр хилитися —
Вода корiнь миє;
Не рад козак журитися —
Так серденько ниє!
Ой поïхав в Московщину
Козак молоденький —
Орiхове сiделечко
I кiнь вороненький.
Ой поïхав в Московщину
Та там i загинув.
Свою милу Украïну
Навiки покинув.
Гадав собi: насипали
Високу могилу...
Казав собi: посадили
В головах калину...
Будуть пташки прилiтати
Калиноньку ïсти,
Будуть менi приносити
Од родоньку вiсти!..
Коментар
Тяжким i небезпечним було життя козакiв. Постiйнi мандри, походи, битви... Часто рiднi й не знали, де полiг ïхнiй чоловiк, син, брат. Та й сам козак не знав своєï долi. Тiльки сподiвався, що вiддадуть йому товаришi останню шану як належить: насиплють шапками високу могилу-курган, посадять у головах червону калину. Iнодi украïнським козакам доводилося гинути й за чужi iнтереси, як от у пiснi:
Поïхав в Московщину та там i загинув. У пiснi вжитий прийом поетичного паралелiзму. Стан природи вiдповiдає стану душi людини (явiр похилився — козак зажурився). Традицiйно зустрiчаються повтори, звертання, зменшувально-пестливi слова.
