Нiч... а човен – як срiбний птах!

Категории

1.   1 Євген Плужник

Оригинал

...Не спiши, не лети по сяйних свiтах,
Мiй малий ненадiйний човне!
I над нами, й пiд нами горять свiти...I внизу, i вгорi глибини...
О, який же прекрасний ти,
Свiте єдиний!
Стан природи передано за допомогою персонiфiкацiï тремтить рiка, лiс хилиться:
Рiчний пiсок слiдок ноги твоєï
Рiчний пiсок слiдок ноги твоєï
I досi ще — для мене! — не занiс...
Тремтить рiка, i хилиться до неï
На тому березi рiденький лiс...
Не заблукають з хуторiв лелеки, —
Хiба що вiтер хмари нажене...
О, друже мiй єдиний, а далекий,
Який тут спокiй стереже мене!
Немов поклала ти менi на груди
Долонi теплi, i спинилось все:
I почуття, i спогади, i люди,
I мертвий лист, що хвилями несе...
Немов ласкавi вересневi феï
Спинили час, — i всесвiт не тече...
I навiть цей слiдок ноги твоєï
Вже не хвилює серця i очей...
У наступнiй строфi автор використовує оксиморон для того, щоб пiдкреслити важливiсть близькоï людини в своєму життi, поєднуючи означення великий та малий щодо одного означуваного слова в межах одного контексту:
Бо я дивлюсь i бачу: все навiки
На цiй осiннiй лагiднiй землi,
I твiй слiдок малий — такий великий,
Що я тобi й сказати б не зумiв!
У своïх поетичних творах Є. Плужник пiдносить природу як головного вчителя в життi, як лiкаря всiх душевних ран. Вiршi пронизанi високим, але не надривним, патрiотичним пафосом.

Метки

Нiч... а човен – як срiбний птах!, ЄВГЕН ПЛУЖНИК, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко