Вiдчуття

В блакитнi вечори стежками йтиму я; Колотиме стерня, траву почну
топтати: Вiдчує свiжiсть пiль тодi нога моя,

Я вiтру голову дозволю овiвати.

Отож мовчу собi, сповiльнюю ходу.

В душi безмежноï любовi лиш припливи; Все далi й далi, мов бродяга
той, пiду,

З Природою, немов iз жiнкою, щасливий.

Переклад Г. Кочура