ВIЙНА I МИР — ТОМ ДРУГИЙ (Частина пята)
Пiсля заручин князя Андрiя з Наташею Пєр раптом без усякоïвидимоï причини вiдчув, що жити таким життям, яким вiн жив ранiше,
неможливо. Вiн не робить бiльше записiв у щоденнику, уни кає
товариства братiв-масонiв, починає знову ïздити в клуб,
багато пити, вiдвiдувати парубоцькi вечiрки i вдався до такого життя, що
графиня Олена Василiвна визнала за необхiдне зробити йому суворе
зауваження. Пєр знав, що вона мала рацiю, i вирiшив ïхати до
685
ЛЕВ ТОЛСТОЙ. Вiйна i МИР
Москви, аби не компрометувати дружини*. Стара Москва здала йому на диво
затишною, йому стало у Москвi спокiйно, тепло, звжi но и брудно, як у
старому халатi. Тут його прийняли як довгождi ного гостя, тут його знали
як доброго, розумного, чудного, веселоï го, щирого, старого крою
пана. Вiн усiм роздає грошi, танцює Та балах, якщо
немає кавалера, з усiма однаково любязний. Якби 1 II
єру сiм рокiв тому, коли вiн тiльки-но повернувся iз-за кордону*
сказали, що не треба нiчого шукати i видумувати, що його колiя дав но
пробита i визначена, що вiн вестиме таке життя, вiн би жахнуЗ ся. Хiба
не вiн то бажав зробити республiку в Росiï, то самому бутi
Наполеоном, то фiлософом, то тактиком, переможцем Наполеона .. А замiсть
усього цього — ось вiн — багатий чоловiк зрадливоï
дружи ни, камергер у вiдставцi, що любить попоïсти, випити i,
розстебнув шись, злегка посварити уряд, член московського Англiйського
клу. У и усiма улюблении член московського товариства. Пєр
розумiє безглуздiсть свого iснування, але не може нiчого змiнити.
Вiн читав аби не думати про своє життя, пив вино, аби приспати
свою совiсть^ бував у товариствi, аби не залишатися на самотi з самим
собою I всi люди здавалися йому такими. Усе, що вони робили (писали
закони грали у карти, кохали жiнок, займалися полiтикою тощо), здавалося
II єру, робили лише з однiєю метою врятуватися вiд життя.
На початку зими у Москву приïздить i старий князь Болконськи] з
княжною Марєю та онуком. Незважаючи на те, що князь Во- кон- ський
дуже постарiв за останнiй рiк, навколо нього гуртується московська
урядова опозицiя, ушановуючи в його особi непiдвладниi полiтичним
iнтригам патрiотизм староï росiйськоï аристократiï. Вiд
вiдувачам подобався цей старомодний дiм, гордий i розумний старий князь,
тиха i покiрна княжна, гарненька француженка Бурєн, бо було то для
всiх лише велично-приємне видовище. I нiхто не знав ЩО за цим
видовищем приховуються справжнi страждання. Княжнi Мар i було дуже
самотньо, бо в Москвi вона не мала навiть тих втiх що в селi: не було
тут божих людей, не було можливостi усамiтнитися на природi, як у Лисих
Горах. Княжна пережила ще одне розчарування: протягом довгих рокiв вона
листувалася з Жулi Карагiною i вважала ту за подругу. Тепер у Москвi
вони зустрiлися, i княжна зрозумiла, Що Жулi зовсiм не та, за кого вона
ïï мала. Нового горя завдавало ïй навчання маленького
сина князя Андрiя: iз жахом вона помiчала, що У п характерi i ставленнi
до маленького князя Миколи проступають риси батька. Старий князь дедалi
прискiпливiше ставився до княжни Мар i, особливо тепер, коли щодня
чекали повернення князя Андрiя. Якось старии князь злiсно пожартував, що
одружиться з Бурєн,
686ЛЕВ ТОЛСТОЙ. Вiйна i мир
коли князь Андрiй вiзьме шлюб з Наталiєю. Тепер княжна бачила, що
батько дедалi бiльше прихиляється до молодоï француженки,
виказуючи так невдоволення дочкою. Одного разу у присутностi княжни
старий князь поцiлував руку i пригорнув до себе, пестячи, француженку.
Княжна вискочила з кiмнати. Коли ж мадемуазель Бурєн увiйшла до
княжни i почала щось говорити, наче нiчого не сталося, княжна Маря майже
закричала, що пiдло користуватися слабкiстю старого, i вигнала
компаньйонку геть. Другого дня князь за обiдом наказав подавати страви
не з княжни, як було завжди, а з Бурєн. Кричав, що та йому
найкращий друг i перша людина у домi. Княжну примусив просити пробачення
у мадемуазель. Це вiдверте приниження завдавало болю княжнi. Коли вона
бачила старечу немiч батька, ïï охоплювала вiдраза до
самоï себе: як вона смiла його судити.
У день святого Миколая святкували iменини князя Волконського, вся Москва
була бiля пiдïзду його дому, але нiкого не велiли приймати.
Приïхав модний i прийнятий у всiх багатих московських домах якрiвний лiкар Метiвє, котрого останнiм часом князь наблизив до
себе. Княжна не змогла переконати його, що накази князя краще не
порушувати, i Метiвє увiйшов iз поздоровленнями до князя. Вийшов
скандал: князь вигнав Метiвє, назвав французьким шпигуном. Потiм
закликав до себе княжну i у всьому звинуватив ïï, сказав, що
не може бiльше цього терпiти, хай княжна шукає собi iнше мiсце. За
обiдом, де були присутнi лише кiлька найбiльш поважних гостей, князь
розповiв про цей випадок, хоча нiхто з присутнiх не зрозумiв, на яких
пiдставах князь звинуватив Метiвє. Коли княжна Маря разом з iншими
пiдiйшла привiтати князя з iменинами, той глянув так, що було зрозумiло,
що розмови ранковоï вiн не забув i тепер приймає ïï
вiтання тiльки тому, що в домi гостi. Всi цi переживання не дали змоги
нещаснiй княжнi помiтити, що Борис Друбецькой, який змiг за короткий час
увiйти у довiру князя, так що його навiть запросили на цей обiд,
намагався привернути ïï увагу i навiть натякав на якiсь
почуття. На це звернув увагу Пєр, теж присутнiй на обiдi. Пiсля
обiду Пєр був у доброму гуморi i з посмiшкою розповiдав, що Борис
там, де багатi нареченi, але тепер не знає, кого ж йому атакувати
Жулi Карагiну чи княжну Марю. З тiєю ж посмiшкою Пєр
запитав, чи пiшла б княжна за Бориса. Княжна слухала Пєра
неуважно, бо думала про ранкову розмову з батьком, ïй треба було з
кимось подiлитися горем, вона навiть думала, що Пєр зрозумiв би
ïï. Тому вона й сказала, що бувають такi хвилини, коли вона
ладна вийти за будь-кого, i заплакала. Веселiсть Пєра миттю
зникла, вiн просив довiрити йому ïï горе, але княжна опанувала
себе i бiльше нiчого не розповiдала. Аби змiнити
687
тему, княжна заговорила про Ростових, приïзду яких вона чекала i
побоювалася. Запитала, якоï думки Пєр про Наташу. П єр
вiдчув, що вЛ цьому запитаннi прихована недоброзичливiсть княжни до
майбутньоï! невiстки, i вона чекає вiд нього осуду вибору
князя Андрiя, але сказав I те, що вiн скорiш вiдчував, нiж думав.
Наташа чарiвна, ïï неможливо аналiзувати. Маря зiтхнула, потiм
^ сказала, що дуже хотiла б полюбити Наташу i спробувати привчитиi
до неï старого князя.
Борис Друбецькой справдi приïхав у Москву в пошуках багатоï на
реченоï. …Борис перебував у нерiшучостi мiж двома
найбагатшимив нареченими Жулi i княжною Марєю. Хоча княжна Маря,
незва-i жаючи на всю ïï невродливiсть, i здавалася йому
привабливiшою за Жулi, йому чомусь незручно було залицятися до
Волконськоï. Борис щодня ïздив до Жулi, але нiяк не мiг
примусити себе освiдчитися, бо I вiдчував до неï вiдразу, хоча i
вдавав меланхолiчного закоханого.! Напевно, Жулi ще довго б чекала
шлюбноï пропозицiï вiд Бориса, якби не приïхав князь
Анатоль Курагiн, теж шукач посагу. З його приïздом Жулi перестала
подобатися меланхолiя, i вона кинулася до розваг, якi так любив Анатоль.
Термiн вiдпустки Бориса закiнчувався, i йому стало шкода, що вiн марно
витратив час на Жулi, не зважившись на цей! шлюб. Тодi вiн примусив себе
приïхати до неï говорити про кохання i майбутнє щастя,
якщо вона стане його дружиною. Жулi знала, що за своï грошi вона
може розраховувати хоча б на такi розмови. Жулi дає згоду на шлюб
iз Борисом, а вiн думає, що можна буде якось зробити* так, аби
бачити дружину не дуже часто.
У сiчнi граф Ростов з Наташею i Сонею приïхав у Москву. Графиня все
ще хворiла, але чекати ïï одужання часу не було: з дня на день
мав приïхати князь Андрiй, i треба було готувати посаг. Дiм
Ростових не приготували до ïх приïзду, тому граф прийняв
запрошення Марiï Дми | трiвни Ахросiмовоï, хрещеноï
матерi Наташi, зупинитися у неï. Марiя Дмитрiвна зустрiла ïх
радо i гостинно, взялася допомагати готувати посаг. На другий день пiсля
приïзду вона покликала Наташу до себе для розмови i, привiтавши
хрещеницю з гiдним вибором нареченого, адже вона його ще змалечку
знає, вiдверто сказала, що старий князь Волконський не бажає
цього шлюбу, але Наташа повинна докласти зусиль, аби сподобатися старому
i княжнi. Наташа промовчала, але ïй було неприємно, що Марiя
Дмитрiвна втручається у ïï з Андрiєм кохання.
Наступного дня граф Ростов з Наташею поïхали до князя Волконського.
Графу було страшно й невесело, Наташа навпаки була впевнена, що все буде
добре, що ïï не можна не любити, а вона сама вже готова була
прийняти серцем Волконських тiльки за те, що вiн ” бать
688ПРИ ТОIТСТОЙ. Вiйнаiмир
КО
Андрiя, вона його сестра. Наташа помiтила, що у княжому дому
був переполох, коли вони приïхали, навiть лакеï i
покоïвки метуши- лися i шепотiлися. Нарештi старий сердитий лакей
сказав, що князь прийняти не може, а княжна просить до себе. Княжна Маря
була на- лякана, очiкуючи якоïсь вихватки вiд старого князя, тому
поводилася
вимушено. Коли доповiли про Ростових, старий князь крикнув через дверi
княжнi, ЩО не прийме гостей, що вони йому не потрiбнi. Княжна
зустрiла Наташу i ïï батька з упередженим почуттям: Ростова
здалася ïй занадто ошатною, легковажною i марнославною. Наташа була
об-
ражена таким прийомом. Граф Ростов, пригадавши свою давню сутич-
ку iз старим Волконським у справах ополчення, посидiв трохи i зали- шив
Наташу i Марю хвилин на пятнадцять, втiк вiд страху перед
князем, пославшись на невiдкладнi справи. Мадемуазель Бурєн, не-
зважаючи на виразнi погляди княжни, з кiмнати не виишла i говори- ла про
московськi розваги. Наташа почувалася приниженою, княжна ïй не
сподобалася, здалася негарною i нещирою. Важка для всiх i си-
лувана розмова тривала вже хвилин пять, коли несподiвано вiйшов
старий князь у халатi i ковпаку. Вiн фальшиво розшаркався перед На-
ташею, просив вибачити за свiй зовнiшнiй вигляд, бо не знав, що ви
таку честь нам виказали своïм вiдвiдуванням. Нi княжна, нi Ната-
ша не знали, що робити. Коли князь пiшов, мадемуазель Бурєн поча-
ла говорити про хворобу князя, а Наташа i Маря мовчки дивилися
одна на одну, i що бiльше вони дивилися… то бiльш недоброзичливо
вони думали одна про одну. Наташа так зрадiла поверненню графа, що це
виглядало вiдверто неввiчливо. Вона тiєï митi майже
ненавидiла
княжну, яка за пiвгодини розмови жодного разу не згадала князя Ан- дрiя.
Вона не знала, що княжну мучило те саме: Маря не могла у при-
сутностi мадемуазель Бурєн говорити про майбутнiй шлюб брата. Того
дня Наташу довго чекали до обiднього столу, а вона плакала, як
дитина, у своïй кiмнатi. Соня ïï втiшала. Марiя
Дмитрiвна, яка вже
знала, як князь прийняв Ростових, удавала, що нiчого не трапилося,
жартувала з графом та iншими гостями.
Того ж вечора Ростови поïхали в оперу, куди Марiя Дмитрiвна дiста-
ла квиток, бажаючи розрадити Наташу. Та не мала бажання ïхати, але
вiдмовитись не змогла. Коли вже одягнута Наташа подивилася на себе у
iике дзеркало, ïй стало сумно. Так хотiлося, щоб князь Андрiй був
по- руч, хотiлося пригорнутися до нього, говорити з ним, хотiлося чути
ВIД
нього слова кохання, якими було повне ïï серце. У театрi
Ростови бачать
знайомих Бориса з Жулi, Долохова, що став центром тяжiння блис-
кучоï молодi Москви. Про нього ходять легенди, що 1Н був на
Кавказi, потiм втiк i у якогось можновладного князя в Персiï був
мiнiстром, там
689ЛЕВ ТОЛСТОЙ. Вiйна i мир
убив брата шаха тощо. Ну й шалiють всi московськi панночки,
XIа! рактеризує Долохова i Анатоля Курагiна знайомий
Ростових ШшшгияЛ Наташа помiчає Елен Безухову, яка вражає
ïï своєю сяючою i байдужоня до всього красою. Граф
розкланюється з Елен, вона звертає увагу на ” ташу, бо чутки
про заручини молодоï Ростовоï з князем Андрiєм хвiн
лювали свiтське товариство. На сценi починається дiя. Наташа
спяни^^ вiд усього, що вiдбувається навколо. Через якийсь час у
ложу Елен заш ходить Анатоль Курагiн, який дещо спiзнився. Побачивши
Наташу, вiiЯ запитує сестру, хто це така. В антрактi Курагiн
дивиться на ложу Ростових. Наташа повертається так, аби
ïï було видно в профiль: на и дум-И ку, у найбiльш вигiдному
ракурсi. Пiсля другого акту Елен просить гра фа познайомити ïï
з дочками, запрошує Наташу до себе в ложу, та йде У цьому ж
антрактi в ложу сестри приходить Анатоль. Елен рекоменду свого брата
Наташi. Курагiн розповiдає, що в них улаштовується ка-|
русель у костюмах, запрошує Наташу взяти участь. Наташа помiчав що
вiн дивиться на ïï оголенi руки i плечi, i розумiє, що
Анатоль захо^| люється нею. ïй було трохи нiяково вiд його
присутностi, але, дивлШ чись йому в очi, вона зi страхом почувала, що
мiж ним i нею зовсiм нв1! має тiєï перепони
соромливостi, яку вона вiдчувала мiж собою й iншими чоловiками*. Наташа
озирнулася i подивилася на батька, наче шукав чи в нього пiдтримки. Граф
не помiтив збентеження дочки, його погляЯ наче схвалював ту веселiсть,
що панувала в ложi Елен. Наташа вiдчува* ла свою близькiсть до Анатоля,
хоча вони розмовляли про найпростiшiï речi. Анатоль переходить
межу, говорить, вiдверто залицяючись, Н таïна слухає його.
Тiльки приïхавши додому, Наташа згадує про княя Андрiя i
ойкас з острахом. Вона не могла зрозумiти, чому спогади прi Анатоля
мучать ïï, чому ïй здається, наче вона зрадила
князя Андрiя. Нiкому було ïй розповiсти, що з нею вiдбувалося, бо
вона була певна, ща ïï нiхто не зрозумiє. Лише старiй
графинi Наташа змогла б уночi розг < вiсти все, що вона думала. Але
мати була далеко. Каяття совiстi, що на мучило, коли вона була в
товариствi Елен i почувала чарiвнiсть порю ностi, якою вiяло вiд
цiєï жiнки, тепер не давало Наташi спокою. Алi вона
пригадувала i всю свою розмову з Анатолем, його погляд, жест^И нiжну
посмiшку.
Анатоль Курагiн жив у Москвi, тому що його життя в ПетербурЯ дуже багато
коштувало батьковi. Князь Василь запевнив, що плати' борги Анатоля
востаннє, хай уже той одружиться з багатою нареченою i
проживає ïï грошi. Але оскiльки багатi нареченi були
непривабливiï Анатоль нi з ким не зближується. Крiм того, за
винятком найближчиi друзiв, нiхто не знав, що вiн уже два роки як
одружений: у Польщi одиь небагатий помiщик примусив Анатоля одружитися
зi своєю дочкокi.
690ЛЕВ ТОЛ СТОЙ. Вiйна i мир
Анатоль покинув свою дружину, i за грошi, якi вiн домовився вислати
тестевi, добув собi право вдавати неодруженого. Анатоль не був гравцем,
не був марнославним, йому було однаково, що про нього думали. Вiн не був
честолюбним i декiлька разiв псував свою карєру, смiючись з усiх
почестей. Скупим вiн також не був i не вiдмовляв нiкому, хто просив у
нього. дине, що вiн любив, це веселощi i жiнок. Анатоль знову
зближується з Долоховим, якому вiн потрiбний для принади знатних
молодих людей у своє iгорне товариство. Наташа справила на Анатоля
сильне враження, i вiн за вечерею з Долоховим обговорює
ïï зовнiшнiсть з досвiдом знавця. Анатоль хоче просити сестру,
аби та сприяла його зближенню з Наташею. Долохов радить зачекати, доки
Наташа замiж вийде. Анатоль заявляє, що любить дiвчаток, Долохов
нагадує, що один раз вiн уже попався на дiвчинцi, Анатоль у
вiдповiдь смiється i говорить, що два рази на тому самому не
попадаються.
Наташа Ростова, як i ранiше, чекає Андрiя Волконського, але
водночас не може не згадувати про Курагiна. Незабаром до Ростових
приïжджає сама Елен. Незважаючи на те, що свого часу Наташа
завдала ïй прикростi, коли ще в Петербурзi вiдвадила вiд неï
Бориса, вона ладна все забути. Елен потайки повiдомляє Наташi, що
ïï братовi вона подобається. Наташа потрапляє пiд
вплив Елен, вона заслiплена ïï свiтським блиском. Елен
запрошує Наташу на маскарад, про який згадував у театрi Анатоль.
Марiя Дмитрiвна застерiгає Наташу вiд знайомства з Безуховою, але
радить розвiятися. Граф Iлля Андрiйович везе своïх дочок до графинi
Безуховоï. Анатоль очiкує ïх бiля входу й одразу
увязується за Наташею. Як тiльки Наташа його побачила, те саме, як
i в театрi, почуття марнолюбного задоволення, що вона подобається
йому, i страх вiд вiдсутностi моральних перепон мiж нею i ним охопив
ïï. Елен гостинно зустрiчає Наташу, захоплюється
ïï красою i туалетом. Пiд час вальсу Анатоль говорить Наташi,
що вона чарiвна i що вiн кохає ïï. Вона майже нiчого не
памятала з того, що було цього вечора. Батько пропонує ïй
ïхати, але Наташа просить залишитися. Вона виходить у вбиральню
поправити сукню, за нею виходить Елен. Тут же зявляється Анатоль,
Елен вiдразу кудись зникає. Анатоль знову говорить про свою любов,
цiлує Наташу. Повернувшись додому, Наташа не спить цiлу нiч,
мучиться питанням, кого вона любить: Анатоля чи князя Андрiя. Вона не
знає, що ïй роботи: ïй здається, наче вона любить
обох. Наступного дня Марiя Дмитрiвна розповiдає про свiй вiзит до
старого Волконського: вiн на- вiжений i, як i ранiше, нiчого чути не
хоче про шлюб свого сина з Наташею. Марiя Дмитрiвна пропонує
ïхати усiм в Отрадне i там чекати нареченого, iнакше без сварки з
батьком не обiйдеться. Наташа
691
ЛЕВ ТОЛ СТОЙ. Вiйна i мир
мимоволi скрикує: Нi! Наташi передають лист вiд княжни Мар^^Н у
якому та просить вибачення за свою поведiнку пiд час останньоï з^^Н
стрiчi. Одна зi служниць таємно приносить лист вiд Анатоля, який
склав для нього Долохов. Анатоль присягається у коханнi, пише, щ^|
рiднi Наташi йому ïï не вiддадуть, тому обiцяє викрасти
i вiдвезти на край свiту . Цього вечора Марiя Дмитрiвна ïде до
знайомого. Соня ïде з нею. Наташа, посилаючись на головний бiль,
залишається вдома.
Повернувшись пiзно ввечерi, Соня заходить у кiмнату Наташi i з подивом
бачить, що та спить на канапi. Вона помiчає на столi листi вiд
Анатоля, читає його i жахається. Наташа прокидається.
Соня доП рiкає ïй за мiнливiсть, нагадує, що вона
бачила Анатоля тiльки трЯ рази. На це Наташа вiдповiдає: Менi
здається, я сто рокiв люблiб його… Як тiльки я побачила
його, я вiдчула, що вiн мiй владар, i я раба його, i що я не можу не
любити його… Що вiн менi звелить, те * i зроблю. Соня
продовжує дорiкати ïй, говорить, що, можливо, вiн
неблагородна людина, погрожує, що сама напише лист Анатолевi II
розповiсть про все Наташиному батьковi. Наташа у вiдповiдь
кри11 чить: Менi нiкого не потрiбно! Я нiкого не люблю, крiм
нього! Про-II ганяє Соню, i та, розплакавшись, iде геть. Наташа
сiдає за стiл i пише! вiдповiдь княжнi Марï, у якiй
сповiщає, що всi непорозумiння мi* ними залагодженi i що вона не
може бути дружиною князя Андрiя. У пятницю Ростови мали ïхати в
Отрадне. В середу граф поïхав я пiдмосковний маєток з
покупцем. Цього ж дня Соню i Наташу запрЯ шують на обiд до Курагiних, i
Марiя Дмитрiвна повезла ïх. НаташЯ знову зустрiчається з
Анатолем. Соня помiчає, що Наташа про щосН домовляється з
ним, i вона знову намагається застерегти Наташу, але та у
вiдповiдь просить облишити ïï, кричить, що ненавидить Соню, ЩI
вона ïй ворог назавжди. Проте Соня продовжує уважно стежити Я
подругою i пiсля того, як вони повертаються додому, помiчає, що тi
чогось чекає. Напередоднi того дня, коли мав повернутися граф,
Наï таша сiла зранку бiля вiкна, i Соня помiтила, що вона робить
якийсь знак вiйськовому, що проïздить вулицею. Потiм Наташа знову
одержує листа. Соня здогадується, що Наташа хоче втекти з
КурагiнигЯ Анатоль уже декiлька днiв живе в Долохова. План викрадення
Ростовоï вигадав саме Долохов. Наташа мала разом з Анатолем
ïхати в село за 60 верст вiд Москви, де вже змовились з
розстриженим попом, щоб повiнчати ïх. Пiсля цього вони мали
ïхати за кордон, в! Анатоля були вже готовi паспорти, подорожня i
10 тисяч рублiв, уззЯ тих у сестри, i ще 10 тисяч, позичених за
посередництва Долохова. Вони пакують речi, Долохов нагадує, що ще
є час i поки можна киï нути цей намiр. Долохов упевнений, що
справа не на жарт серйознаï
692ЛЕВ ТОЛСТОЙ. Вiйна i мир
якщо дiзнаються, що Анатоль одружений, його пiд карний суд пiдведуть.
Анатоль не слухає. Долохов цiкавиться, що той робитиме, коли
скiнчаться грошi. Анатоль вiдмахується, говорячи: Що про це зараз
думати! Долохов i Анатоль таємно пiдïжджають до будинку
Марï Дмитрiвни. Але на подвiрï Анатоля зустрiчає
кремезний лакей i просить до баринi. Зрозумiвши, що план провалився,
Долохов з Анатолем ганебно втiкають.
Маря Дмитрiвна застала заплакану Соню в коридорi i змусила все
розповiсти. Потiм пiшла до Наташi, вилаяла ïï, назвавши
мерзотницею i безстидницею, i замкнула в кiмнатi. Пiсля того, як Долохов
i Анатоль втекли, Марiя Дмитрiвна знов iде до Наташi, яка
перебуває в iстерицi, вона нiчого не хоче слухати i не
розумiє усiєï ганебностi становища, яке очiкувало
ïï. Наступного дня приïжджає граф, бачить стан
Наташi, але Маря Дмитрiвна намагається приховати вiд нього все, що
сталося.
Пєр одержує листа вiд Марiï Дмитрiвни iз проханням
поговорити про справу, що стосується Андрiя Волконського та його
нареченоï. Коли Пєр приïжджає, Марiя Дмитрiвна
бере з нього слово честi i пiд найсуворiшим секретом розповiдає
всю iсторiю. Пєр не вiрить власним вухам, не розумiє, як
Наташа могла промiняти Волконського на дурня Анатоля. Крiм того,
Пєр знає, що Анатоль одружений, про що i повiдомляє
Марiï Дмитрiвнi. Та, у свою чергу, розповiдає про це Наташi,
яка не йме цьому вiри i вимагає пiдтвердження вiд Пєра.
Безухов пiдтверджує сказане, пiсля чого в несамовитiй лютi йде на
пошуки Курагiна. Не знайшовши його нiде, Пєр приïжджає
додому i дiзнається, що Анатоль спокiйнiсiнько сидить серед iнших
гостей його дружини. Елен лякається, коли бачать вираз обличчя
свого чоловiка. Це вираз сказу i сили, який вона знала i випробувала на
собi пiсля дуелi з Долоховим. Пєр говорить дружинi: Де ви там
розпуста, зло, шарпає Анатоля за руку, пропонуючи поговорити.
Анатоль намагається вести бесiду в презирливому тонi, але
Пєр, схопивши його за комiр, починає трясти з боку у бiк
доти, доки обличчя Анатоля не набуло виразу достатнього переляку.
Пєр навiть схопив важке прес-папє зi столу, збираючись
розбити ним Ана- толевi голову, але вчасно схаменувся й висунув
своï вимоги: Анатоль повинен негайно поïхати з Москви, вiддати
йому листи Наташi i нiкому нiколи не говорити, що було мiж ним i
Ростовою. Ви не можете зрозумiти, нарештi, що, крiм вашого задоволення,
є щастя, спокiй iнших людей, що ви губите цiле життя через те, що
вам хочеться веселитися. У мiру того, як Пєр переборює свiй
гнiв, Анатоль знову набирається нахабностi, говорить про образу,
якоï Пєр йому завдав.
693
1
ЛЕВ ТОЛСТОЙ. Вiйна i
мир_______________________________________________________ -ЩПєр
просить пробачення i дає грошей на дорогу, аби тiльки Ана^ толь
виконав його вимоги. Незважаючи на свою браваду, наступного
пня Анатоль ïде з Москви. ”
Другого дня Пєр ïде повiдомити Ростовим про вигнання Анато ”
ля Наташа хвора: вона вночi намагалася отруïтися миш'яком, який
десь потай дiстала. Проковтнувши його трохи вона так що розбудила Соню й
розповiла про те, що зробила. Удень II єр у I клубi чує
розповiдi про спробу викрадення Ростовоï i щосили нама^И
гається ïх спростувати. Найжахливiше те, що чутки поширюються
и ” ДО* старого князя Волконського. 3 кiлька дни^сля шд .зду Анатоля
Пєр одержує звiстку вiд князя Андрiя НР^РИIЗ^П Р У
стрiчається з Андрiєм, якому вже повiдомили про зраду нареч
Щ Андрiй завзято говорить iз гостями про полiтику, коли ж вони з II ев
^залишаються наодинцi, вiддає ому Наташин. =
IЗ проханням передати це колишнiй нареченiй. На боя3к.
запит^^ ня Пєра Андрiй вiдповiдає, що знову просити
ïï руки i бути велик д^Гiн»еможе, нотi додас. що якщо п-
ерхоне ^ти ЙОГО дф| гом то вiн нiколи не повинен згадувати про Ростову.
Старии князь Волконський i князiвна Маря не приховують своєï
радостi з приводИ
РОТо?ГГвечТр^ПєрН поïхав до Ростових.
Наташа хотiла його баï чити незважаючи на те, що почувалася дуже
слабкою. П єр у серi* звинувачував Наташу i намагався ставитися до
неï пРезиРли*њн^|
побачивши ïï, не мiг втриматися вiд жалю. Наташа у вiдчаï
вон Ш зумiє що мiж нею i князем Андрiєм усе скiнчено, i
просить Пер. передати князю Андрiю, аби простив ïï за те зло,
що вона йому в подiяла. Наташа не могла бiльше говорити, заплакала. П
єр просив Наташу вважати його своïм другом, який завжди
прийде на допом* гу Наташа крiзь сльози говорить, що не варта спiвчуття,
що життя ïï згублене. Пєр, дивлячись на цi сльози i
вiдчай Наташi, несподiвИ но ДЛЯ себе говорить, що коли б я був не я, а
гарнiший, розумнiшi вiд ус!х краща людина у свiтi, i був би вiльний, я б
цiєï ж митi на кИ лiнах просив би руки i любовi вашоï.
Наташа вперше вiдчула, iЯ вiдчай i жах наче трохи вiдступили. Вона знову
плаче, але то сльр| подяки i розчулення. Пєр вийшов вiд Ростових,
окрилении тiєю ” смiшкою i поглядом крiзь сльози, почуття любовi и
розчулення вшЯ о його душу, i все iнше здавалося драним 1 незначним.
ïд* додому, вiн бачить велику комету 1812 року, ту саму, нот^а. як
гЩ рили, вiщувала всякi жахи i кiнець свiту.
