СИНIЙ ПТАХ

П'єса-феєрiя на 6 дiй
11 картин
Картина перша …………….. Хатина Дроворуба
Картина друга ……………… У Феï
Картина третя ……………. Краïна спогадiв
Картина четверта … Палац Ночi
Картина пята …………….. Лiс
Картина шоста ……………. Перед завiсою
Картина сьома …………….. Кладовище
Картина восьма …………… Перед завiсою, що
зображує гарнi хмари
Картина девята………….. Сади Блаженства
Картина десята …………… Царство Майбутнього
Картина одинадцята Прощання Картина дванадцята Пробудження
Дiйовi особи (у порядку ïх виходу на сцену)
Мати ТiльПолiнаТiльтiльРикеттаМiтiльНiчФеяСонДушi
годинникiвСмертьХлiбПримариВогоньНежитьПесДухи
ТемрявиКiшкаЖахиВодаЗорiМолокоДух ДубаЦукорДух БукаДуша СвiтлаДух
ВязаТато ТiльДух ТополiБабуся ТiльДух СосниДiдусь ТiльДух
КипарисаПєроДух ЛипиРоберДух КаштанаЖанДух БерезиМадленаДух
ВербиПєреттаДух Дубка465МОРIС МЕТЕРЛIНК. Синiй птах
*
КроликСитi Блаженства Найситiше Блаженство 1Дух ПлющаКiньРабинiБикВеликi
РадощiВiлДитячi БлаженстваКороваДомашнi БлаженстваВовкБлакитнi
ДiтиБаранОхоронцi ДiтейСвиняКороль Девяти ПланетПiвеньЧасКозаСусiдка
БерленгоОселÏï онучкаВедмiдьДIЯ ПЕРША
Картина перша Хатина Дроворуба
Сцена нагадує хатину Дроворуба, по-селянськи просту, прот^И вбогу.
Дотлiваюче вогнище висвiтлює шафу, дiжу, годинник з г|- рями,
умивальник та iнше. Обабiч шафи сплять, згорнувшись кл]I бочком, собака
i кiшка. Праворуч вiд дверей (вхiдних), зачинених мiцний засув, дитячi
лiжечка, в яких солодко сплять Тiльтiль i МI тiль. Мати, помилувавшись
ними й поправивши ковдру, потихеньïш йде. Раптом лампа
засвiчується сама по собi й дiти прокидаютьсШ сiдають на лiжечках.
Вони згадують, що завтра Рiздво, проте святЯ вий дiд цього разу ïм
нiчого не принесе, бо мати сказала, що не всґi гла сходити за ним
до мiста. Крiзь вiкно вони бачать святковi вогнi] до багатих дiтей уже
прийшло свято, горить вогнями ялинка. ПiдбЯ ши до вiкна, дiти бачать
крiзь падаючий снiг, як пiдïжджають карi ти з дiтьми, якi йдуть у
дiм, сповнений вогнями свята; iграшки, са лодощi ось що чекає на
багатих дiтей. Тiльтiль i Мiтiль дивуютьЯ що дiти ще не ïдять
смачних тiстечок, якi розставленi на столi, адм*| так важко втриматись,
i Тiльтiль серйозно пояснює сестрi, що чущi нiби тi дiти не
голоднi, бо ïдять, коли захочуть. Тiльтiль i Мiтiль ТïО.
чинають гратися, нiби це ïм роздають пирiжки (в кого бiльше), i
уяï ляють, як це смачно, коли засув сам по собi вiдсувається
i у дверi зпi ходить старенька у зеленiй сукнi й червоному чепцi. Вона
горбата! кульгава, одноока, ходить з костуром, однак видно, що це Фея. |
Вона питає, чи немає в них Спiваючоï Трави або Синього
Птаха, всi це потрiбно для ïï хвороï онучки вона хвора,
бо хоче бути щасливйЦ
466
МОРIС МЕТЕРЛIНК. Синiй птах
IIти зважають, що вона схожа на ïхню сусiдку панi Берленго, але ста-
|ц> гордиться й говорить, що вона Фея Беримона i пропонує
ïм зараз и йти шукати Синього Птаха. Спитавши, що вони робили до
ïï приïду, й дiзнавшись, що дiти гралися, нiби ïдять
пирiжки, вона здиву- iйлiiся, що вони не заздрять багатим дiтям, якi тi
пирiжки ïдять на- мiрпвдi. Мiтiль захоплено говорить, як гарно в
багатих дiтей, але Фея #иеречує, що в них не гiрше, тiльки вони
цього не бачать. Вона ви- |мпс маленьку зелену шапочку з алмазом на
пряжцi, який повертає ‘!>*, можна побачити i Минуле, i
Майбутнє й багато iншого. Вона ”пдягає Тiльтiлю на голову
зелену шапочку, повертає алмаз i стари чарiвниця постає
молодою дiвчиною, хатнi предмети видаються iншими, з годинника
вистрибують Душi Годинника у виглядi молодих Длм це Годинник твого
життя, говорить Беримона. Постало

• Iпиство Iстини, предмети змiнилися, кiмната наповнилася дивними iстотами: Душi Короваïв, Душа Цукру, Душа Молока i таке iнше. Пживає Вода, Пес i Кiшка починають говорити по-людськи, як i Хлiб, Цукор, Душа Свiтла. Фея велить iти ïм з дiтьми.

ДIЯ ДРУГА
Картина друга У Феï «
Усi героï входять i зупиняються в передпокоï Палацу Феï
Беримо- ии серед розкiшних бiлих колон з мармуру iз золотими та
срiблястими капiтелями. Вони щойно одяглися у чудовi костюми, якi кожен
пiдiбрав собi сам. Тим часом дiти вiдвiдують онуку Феï Беримони.
Кiшка збирає усiх i пiдбурює зробити все, аби дiти не
знайшли Синього Птаха, адже в кiнцi подорожi вони всi мають, за словами
Феï, шгинути, тож нехай краще загинуть дiти. Пес обурений. Усi сварять-
iiи, коли зявляються дiти разом з Феєю та Душею Свiтла, якiй Фея
дпг чарiвну паличку i велить усiм ïï слухатись. Хлiб i Цукор
годують дiтей, i тi мають спершу вiдвiдати своïх дiдуся й бабусю.
Як же ми ïх побачимо, коли вони померли? дивується Тiльтiль.
I Фея вiдповiдне.: Якщо вони живуть у вашiй памятi, виходить, не
померли.
Картина третя
Краïна спогадiв
Дiти опиняються пiд дубом серед суцiльного молочно-бiлого туману, який
скоро пiднiмається, i бачать своïх дiдуся з бабусею бiля
” ”ти, повитоï плющем. Дiти спостерiгають, як вони нiби
прокидаються й починають говорити мiж собою, що от-от до них мають за-
467
МОРIС МЕТЕРЛIНК.Гмшй
птах
вiтати внуки, якi ще живi, адже не випадково в стареньких зявил, ся сили
I тут з-за дерева виходять Тiльтiль i Мiтiль. Усi зрадi*i i розмовi
Дiдусь Тiль говорить дiтям, що треба обовязково зi я* и- померлих,
молитися за них: Молитися — означає згадувати. ?* Д| дусь
показує ïм старого дрозда, який, виявляється, геть
синiй, i !г , тiль просить дiдуся й бабусю подарувати ïм цього
Синього ПтахiЯ радо погоджуються, i Тiльтiль розмiщує птаха у
клiтцi. Потiм в Л
_тГГ^{аЮТЬСЯ 3 поме}Р^лими братиками й
сестричками, якi вже бЗ те не ростуть. Усi сiдають вечеряти до супу з
капустою та пирЖЗ сливами. Але час швидко спливає, i дiтям треба
йти — на них
шинi пт^1ТЛв ‘ ^{УМаН ГуСТ1Ша}- ^{Вони
знов}У ^ПIД ДУбом, але, погляЯ ши на птаха,
переконуються: птах не синiй, а чорний.
ДIЯ ТРЕТЯ
Картина четверта Палац Ночi
До широкоï пишноï зали, оздобленоï чорним мармуром i
деревов входить Кiшка, щоб заздалегiдь повiдомити Нiч про вiзит ТiльтiлЛ
тип разом з друзями та про те, що вони вже знають: справжнiй СШ нiй Птах
— єдинии, хто витримує денне свiтло —
ховається серед Сн Г нiх Птахiв Сновида ня. Кiшка лякає Нiч,
що вони всi загинуть, яi , ,
ЛушТгв^Г^{ТИТЬЗНаИТИ СиНЬОГО Птаха}- ^{Вони
всi} йдуть сюди, окА Ду вiтла, якiй сюди не можна. Лестива
пiдступна Кiшка запоï>
гливоговорить до дiтей, якi щойно увiйшли, що вона попередила ]Л
i та люб язно ïх прииме. Нiч не може не скоритися людинi i тому вiЗ
Д Тiльтiлю ключi вiд своïх дверей, попередивши, що це небезпЯ
тп ПпГ^аРТњ ^ЦЬТ ^РОбНТИ-
^{СпраВД1 за} Рiзними дверима ховаютЯ р мари, то
Жахи, то Хвороби, найбезневиннiшою з яких є жить. За одними
дверима знаходяться вiйни, вони страшнi й дуЛ так що вс разом ледве
зумiли, навалившись на дверi, зачинити Ц Так вони пiдходять до дверей,
якi Нiч особливо ретельно захипД лякаючи дiтей що ще нiхто звiдти не
повертався. Бiля дверей залЯ шається лише Тiльтiль, який
вiдважився все ж таки вiдiмкнутЯ дверi, та Пес, якии не може покинути
хазяïна своє божество. аЛ саме за цими дверима були зiрки, що
сяяли вогнями, Нiчнi Арома7 вiтляки и прозора Роса. А головне — за
ними вiдкривався сад мрЗ нiчного свiтла, а в небi, пурхаючи з одного
мiсячного променя на i* шии, лiтали численнi синi птахи. Дiти i Пес
наловили ïх багато i I Дiли, не чуючи, як Кiшка i Нiч теж радiли,
бо справжнiй Синiй Пт, був надто високо. Коли вони всi вийшли з Палацу
Ночi, то перед дЗIk———————&md-
ash;————- ————- MOPIC
МЕТЕРЛIНК. Синiй птах
по Свiтла не встигли навiть досхочу нахвалитися, як побачили, що
ïфii птахи чорнi й мертвi. Душа Свiтла втiшає: Не плач, моя
дити- 11… Того єдиного Синього Птаха, який витримує
денне свiтло, ти ще iiп ;iловив… Та ми його вiдшукаємо.
Картина пята Лiс
Лiс стоïть залитий мiсячним сяйвом. Старi дерева дрiмають, коли
iдить Кiшка, яка, вклонившись деревам, говорить, що оце зараз I»
них iдуть дiти Дроворуба, ïхнього найзапеклiшого ворога, i час з
Ними поквитатися, бо вони хочуть знайти Синього Птаха, який знає
i'иi мницю. Вона розповiдає, що супутники дiтей Вогонь, Цукор,
I Мода i Хлiб — — на ïхньому боцi. От хiоа що Хлiб
ненадiйний! А за дi- I н'Н лише Душа Свiтла й Пес, та вона намовила
дiтей утекти, поки
I Душа Свiтла спить. Тон Кiшки одразу змiнюється, щойно вона по-
вчила Тiльтiля, Мiтiль i Пса. Кiшка говорить, що попросила Кро- нка дати
барабаном сигнал загальних зборiв для всiх звiрiв. Пес ïй
I мижає, i вона легко намовляє Тiльтiля вдарити Пса. Мiтiль
захи- Пса i не дає його прогнати. Та надалi Кiшка намовляє
Тiльтiля,
I м|ii(> той дав прив язати Пса Духовi Плюща, а сама повертає
чарiвний ммаз на шапочцi хлопця, i всi духи дерев i звiрiв оживають i
стає
i …… нидним ïх вороже ставлення до людини. Дух Дуба
старий, си-
I нi! — говорить до Тiльтiля: Знаю, знаю: ти шукаєш Синього
Птаха,
… ^{.. ти} хочеш розгадати найвеличнiшу таємницю
Буття, Таємницю
I Щiк.тя, розгадати для того, щоб Люди нас потiм остаточно уярми- ji
*и… Вiн не зважає на слова хлопчика про допомогу внучцi
Феï Бе- iмони й вiддає наказ знищити дiтей. I горе було б
ïм, якби не вiрний
||ис, який вирвався вiд Плюща й кинувся захищати дiтей з усiєю вiд-
ишдушнiстю любовi, та ще й у Тiльтiля виявився нiж. Але й це б не
..помогло, якби вчасно не нагодилася Душа Свiтла. Вона сказала, Ш»
слiд було тiльки повернути алмаз на шапочцi i все б зникло.
А ще сказала такi слова: Тепер ти розумiєш, що в цьому свiтi Люди-
нi одна супроти всiх… Кiшка, зявившись, як завжди бреше, що
II нона постраждала, i ïй вiрять усi, окрiм Пса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Картина шоста Перед завiсою
Входять Тiльтiль, Мiтiль, Душа Свiтла та Пес, Кiшка, Хлiб, Цу- кор,
Вода, Вогонь i Молоко. Душа Свiтла сповiщає дiтей про те, що
469МОРIС МЕТЕРЛIНК. Синiй птах
вона отримала записку вiд Феï i та велить побувати ïм опiвночi
кладовищi, аби поспитати мерцiв про Синього Птаха. Йти туди мають самi.
Картина сьома Кладовище
Нiч. У мiсячному сяйвi сiльське кладовище. Мiтiль розпитує X тiля
про мерцiв i дуже боïться й благає його не повертати алмаза.
В уявлення про неживих просякнутi жахом. Але коли Тiльтiль па нув алмаз,
розсунулися плити й могили й звiдти повiльно пiдн( ся цiлi снопи квiтiв.
Кладовище поступово перетворилося на ди' сад. Розпускаються квiти, у
гiллi шелестить вiтер, гудуть бдж прокидаються пташки, виспiвуючи гiмни
Сонцю i Життю. Мi; нишпорить у травi, дивуючись, де ж мертвi. Мертвих
нема… вiдповiдає Тiльтiль.
Картина восьма Перед завiсою, що зображує гарнi хмари
Усi героï зiбралися разом, i Душа Свiтла говорить, що сього нiби
осяйнуло: Ми зараз стоïмо бiля входу в Чарiвнi Сади, де пiд! глядом
Долi мешкають усi земнi радощi й блаженства… ïх вiдд? вiд
печери Нещасть тоненький серпанок, отож слiд бути обереяi ми. Пес, Хлiб
i Цукор мають iти з дiтьми, iншi залишаться. КIТ може чинити як схоче
(вона погоджується пiти, аби навiдати ” менших своïх друзiв
Нещасть, якi мешкають поряд з Блажен; ми). А сама Душа Свiтла
закутується щiльно в накидку, щоб пь ними, бо на свiтi є
багато Блаженств боягузливих i нещасних, можуть ïï злякатися.
Картина девята Сади Блаженства
Героï входять до зали, убранство якоï нагадує мистецтво
худ никiв венецiанського i фламандського Вiдродження. Посеш нi важкий
розкiшний стiл з дивовижними наïдками, за яким ï^ Найситiшi
Земнi Блаженства величезнi, важкi, одягненi в о мит i парчу. Душа Свiтла
говорить, що, можливо, Синiй Птах i тав до них на хвилинку, та це
малоймовiрно. Помiтивши гостей, женства хочуть запросити ïх до
столу, Душа Свiтла попереджає,] не можна погоджуватися, бо
забудуть, за чим прийшли. ïх зустр? Найситiше з Блаженств
Блаженство Бути Багатим й предста * своïх родичiв: Блаженство Бути
Власником, Блаженство Втомл
470——- ———————&md-
ash;——————- МО РIС М Е ТЕ РЛI НК.
Синiй птах
м> Честолюбства, Блаженство Пити, Коли Вже Не Вiдчуваєш Спраги
i Блаженство ïсти, Коли Вже Не Вiдчуваєш Голоду, Блаженство Р
Нiкого Не Знати глухе, як стiна, Блаженство Нiкого Не Розумiти,
IНпженство Нiчого Не Робити, Блаженство Спати Бiльше, Нiж Погрiбно. На
питання Тiльтiля, чи не бачили вони Синього Птаха, йому ”iдповiдають, що
той не ïстiвний, отож i не цiкавить ïх. Тим часом мiчiшi
блаженства вже затягли до столу Пса, Хлiб i Цукор, i скiльки б Тiльтiль
не гукав ïх, навiть Пес не слухався. Ситi Блаженства i почали
силомiць тягти до столу й iнших. Душа Свiтла звелiла Тiль- Плю повернути
алмаз, i одразу все змiнилося: замiсть пишного бен- иптного залу
вiдкрився тихий сад бездумного, погiдного спокою, а I «ямi
Блаженства зморщуються, нiби проколотi мiхурi, мружать- к пiд незвичного
для них свiтла й, побачивши одне одного у своєму справжньому
виглядi, бридкi й жалюгiднi, тiкають до Печери Не- iцмсть, де вже
чекають на них лайка, погрози й прокляття. Тiльтiль,
ч лядаючи сад, питає, де вони є, i Душа Свiтла
вiдповiдає: Усi ми на тому ж мiсцi, змiнилося лише твоє
сприйняття речей. I невдовзi до
” их наближаються Блаженства, що не бояться свiтла, Блаженство iути
Здоровим, Блаженство Дихати Повiтрям, Блаженство Любити .гькiв усi вони
мешкають у кожному домi, тiльки ïх не помiчають, як i багатьох
iнших. Аж ось до них прямують i Великi Радощi, ни чомусь не смiються.
Блаженство Бути Здоровим, представляю- п ïх, зазначає, що
Велика Радiсть Бути Справедливим посмiхається ”шiжди, коли
порушена справедливiсть вiдновлюється, але це буває iiк
часто. За нею Радiсть Бути Добрим, ïï так i тягне до нещасть
”тi шати. А там ще Радiсть Завершеноï Працi, Радiсть Розумiти, лед-
п нидно Велику Радiсть Любити, адже вона вiдкривається повнiстю
пише дорослим. Коли до них пiдходить Радiсть Материнськоï Любовi.
Тiльтiль i Мiтiль впiзнають у нiй риси своєï матерi, тiльки
вона ут гарнiша й молодша. I Материнська Любов говорить, що молодник вiд
кожноï посмiшки дитини, вдома цього не видно, але це так. Дивуючись
на ïï багату сукню, Тiльтiль питає, де ж вона те багаттю
ховала, i та говорить: …вона завжди на менi. Всi матерi багатi,
якщо вони люблять своïх дiтей… Немає нi бiдних матерiв,
нi некрасивих, нi старих… А коли вони сумують, то варто ïм
поцiлувати дитину чи вiдчути ïï цiлунок, як сльози ïх
перетворюються на зiрки.
1 рпба лише бути уважними до матерiв i завжди бачити ïх очима лю-
Вопi. Вона дякує Душi Свiтла за добре ставлення до ïï
дiтей, i всi вони пчiло зi сльозами на очах прощаються з Душею Свiтла.
471МОРIС МЕТ ЕРЛ IН К. Синiй птах
ДIЯ ПЯТА
Картина десята Царство Майбутнього
У неосяжних залах Блакитного Палацу дiти чекають на своє мiг
родження. Безкiнечнi ряди сапфiрових колон пiдтримують бiрюiня ве
склепiння. Дiти, одягненi в довгий блакитний одяг, займаютяЯ кожен
своєю справою. Сюди можна зайти лише дiтям i Душi СвIïЛ ла.
Мiтiль говорить, що вже тут вони обовязково знайдуть Синього Птаха, тут
же все блакитне. Тiльтiль розмовляє з однiєю Дитиною I
говорить, що народжуватися добре й цiкаво i що найкращi люди iii землi
це матерi, а ще бабусi. От тiльки шкода, що вони вмираю¹
I вiд цього в Тiльтiля на очах зявляються сльози, схожi на перлi, А
Дитина розповiдає, що має народитися через двадцять рокiв i
ви найти Машину Щастя. Тут кожен збирається йти на Землю зi
своï винаходами, умiннями, талантами i… злочинами. Серед них
i то хто має створити Всезагальну Конфедерацiю Планет
Соïiячноï Сис теми, i той, хто має знищити на Землi
Несправедливiсть, i той, хтя повинен перемогти Смерть. Iз порожнiми
руками на Землю не пувi кають бiля дверей стоïть сивий дiдуган на
iмя Час. Одна ДитиаI говорить, що буде ïхнiм братиком, однак несе
вона з собою аж трi хвороби, отож скоро й пiде вiд них це вiд неï
не залежить. Аж iВ Час вiдчиняє дверi для тих, кому належить
народитися, вiн невпаï лимий, з ним неможливо домовитися, i тому
розлучає двох закохй них, якi знають, що розминуться на Землi i
вже нiколи не побачать ся. Дiти сiдають на корабель, якiр пiднято,
вiтрила несуть ïх удаль тут Час побачив Тiльтiля, Мiтiль i Душу
Свiтла, вiн розгнiвано крi¹ чить, i Тiльтiлю велять повернути
алмаз, аби Час ïх не помiтив, покривалом у Душi Свiтла заховано
Синього Птаха.ДIЯ ШОСТА
Картина одинадцята ПрощанняНа свiтанку усi героï опинилися перед
хвiрткою у стiнi i не одр^Ц впiзнали власну домiвку, звiдки вони пiшли
рiк тому. ïм не терпит> ся побiгти до матерi, але Душа Свiтла
говорить, що треба зачекат Скоро прийде Фея поспитати про Синього Птаха,
а його нема. М> буть, Синiй Птах або зовсiм не iснує, або
змiнює колiр, як тiльки йоЯ заточують у клiтку… Вона
пропонує Водi, Вогню, Хлiбу, Молок> Цукру прощатися з братом i
сестрою, бо скоро вони не зможуть го*472МОРIС МЕТЕРЛIH К. Синiй птах
Ii'ити. Усi зворушено прощаються, але немає нiде Пса Тiло i Кiшки
I иiетти. Аж ось чути ïï голос, либонь ïï хтось
мучить. Виявляється, Тiло вирiшив ïï покарати за зло й
пiдступнiсть, проте хитра Кiшка мову брехнею змушує себе пожалiти,
прощаючись, говорить дiтям:
11 люблю вас обох стiльки, скiльки ви того заслуговуєте… Пес
га- i- i'iе любить дiтей i ладен зробити для них будь-що, навiть
навчитися 'штати, писати, грати в домiно!.. Але час прощання настав, i
хвiрт- N» иiдчиняється.
Картина дванадцята Пробудження
У тих самих декорацiях, що i в першiй дiï, все i всi на своïх
мiс- ‘мiх. Дiти сплять у лiжечках, коли заходить ïх розбудити
Мати Тiль. fi ji ьтiль дивиться на Матiр, як на диво, й нiжно
цiлує ïï. Вiн дивуєть- чи була його подорож, бо
мати каже, що вiн увесь час був удома,
* кiмнати не виходячи, спав. Тiльтiль радiсно обiймає ïï
й говорить, р-¹ тут вона ще прекраснiша, нiж у Садах
Блаженства, що вiн ïï лю- IГiть таку, як є. Мати
гадає, що дiти захворiли, й гукає батька, та той
Ч не вважає за хворих. У цей час заходить сусiдка панi Берленго,
яку єни називають Феєю Беримоною, й говорять ïй, що не
зайшли Си- |i ого Птаха. Дорослi нiчого не можуть зрозумiти. Коли мова
зайшла чи онучку сусiдки, та сказала, що вона б хотiла мати птаха Тiльтi-
‘”'I. I хлопчик згадує про клiтку зi своïм птахом, а
коли дiстає ïï, то Лiчить, що його горлиця, яка була
зовсiм iншою, тепер синя. Ось де
” правдi був Синiй Птах! Вони вiддають його сусiдцi, а та щиро
радiє Яде. Та через деякий час вона повертається з
бiлявенькою дiвчин- Кiiо то ïï онука. Беринго
розповiдає, що та, побачивши птаха, ожи- tii. почала ходити.
Тiльтiль вражений: дiвчинка на диво схожа на /l.viuy Свiтла. Мiтiль з
ним погоджується. Сусiдка штовхає дiвчинку Fj обiйми
Тiльтiля, щоб та подякувала хлопчиковi за птаха. Дiвчин- 'I
розмовляє з хлопцем про те, чим годувати птаха, як утримувати. Тi
ïï ьтiль хоче показати ïй щось i простягає руки до
горлицi, дiвчинка ï/к'тинктивно опирається, а горлиця раптом,
скориставшись ситуа-
ч П'Ю, виривається з рук i летить.
Дiвчинка ридає, а Тiльтiль, втiшаючи ïï, обiцяє
зловити Синього iЬаха (горлицю). Вiн звертається також до глядачiв
зi словами: Ми р^г дуже просимо: якщо хто-небудь з вас
ïï знайде, то хай принесе ”ïм вона потрiбна нам для того,
щоб стати в майбутньому щасливими…
Перекл. з французькоï С. Грицюка