МАРIО I ЧАРIВНИК

Дiя вiдбувається в маленькому курортному мiстечку Toppe дi нере на
узбережжi Тiрренського моря. Воно завжди вабило до гостей з усiх
краïн, та середина серпня була саме розпалом сезону iталiйцiв, а
тому ця пора не зовсiм сприятлива для чужинцiв. I рiч в тому, що
бракувало мiсць, а в тому, як ставилися iталiйцi до о пiдкреслено
виокремлюючи ïх. Про це свiдчили кiлька прикрих падкiв, що сталися
з родиною чужинцiв, вiд iменi яких ведеться' повiдь. Одного разу для них
не знайшлося мiсця на верандi пiд патичними лiхтариками, хоч як цього
хотiли дiти i хоч мiсця й будХ але для наших клiєнтiв. Iншого разу
родина якогось iталiйсьЯИ го князя почала вимагати обстеження
молодшоï дитини оповiд^Н бо та ще iнодi кашляла вночi пiсля
перенесеноï хвороби. I хоч лiмЯ пiдтвердив, що дитина здорова,
довелося ïм переселитися не те^^| у флiгель, як ïм
запропонували, а до iншого пансiонату, настiльнi неприємним було
ставлення до них. Вони оселилися в сеньйориiМ джольєрi,
веселоï й приємноï жiнки, яка була колись костюмери|^| i
супутницею великоï Дузе. Але нiкуди було дiтися вiд зарозумiннi го
ставлення до чужинцiв навiть на пляжi, де й самi батьки, замiвЖ мирити
дiтей у ïхнiх дрiбних непорозумiннях, ще бiльше розпалили ли
ворожнечу до чужих. Виразником цих настроïв був дванпдцЛ тирiчний
хлопчик Фуджеро, дитина примхлива, недобра, яка/^И те, твердо
засвоïла змiст промов старших про гiднiсть i велич Iтал|^| Отож
коли маленька худенька дiвчинка рокiв семи пробiгла кi.в.мi метрiв до
моря голенькою, аби сполоснути купальник, той Фуда^В ро засвистiв чи не
першим, i одразу знайшовся чоловiк у мiськоï
фраку, зовсiм недоречному на пляжi, який зробив з усього пока -
……………………….
сцену неповаги iноземцiв до iталiйськоï моралi, потягнув батькiв^^И
вчинки до полiцiï, де ïх оштрафували. Не раз пiсля того
оповiдач тав себе, чи не краще було б тодi ж i поïхати звiдти, бо
принаймнi^И довелося б пережити зловiсну подiю з Чiполло.
Кавальєре Чiполло, як було оголошено скрiзь у афiшах, iшцЛ дрiвний
вiртуоз, майстер розважати публiку, iлюзiонiст i чар|3 ник. Увечерi усi
зiбралися до вiдкритоï зали, яка була простi, дощаною халабудою, де
не всi змогли сiсти, багатьом людям з прйЖ стих довелося стояти у
проходi. Але Чiполло все не було, тож то не спiзнився, хоч як пiзно б не
прийшов. Той змусив себе почеи^И ти. Та й потiм, коли прийшов, не дуже
поспiшав розпочинати. обожнював себе набагато бiльше, анiж публiку.
Виглядав вiн дивiЛ З одного боку, було в ньому щось вiд блазня XVIII
столiття, а з iнiпвГ го, в його поставi, у виразi обличчя, в манерах не
було й натяку 390ТОМАС МАНН. Марiо i чарiвник
(iтiвливiсть чи клоунаду: навпаки, в ньому прозирали якась суво- П-,
нехiть до всього смiшного, часом понура гордiсть, а також пiд- рцглена
гiднiсть i самовдоволення, властивi калiцi (як пiзнiше вилося, в нього
був горб). Отож вiн спочатку запалив просто на сценi «iiнчii
сигарети, а потiм ще й налив собi чарку й випив. Потiм час Я часу вiн
робив це знову й знову. Нарештi хтось нетерпляче крики йому привiтання,
зазначивши, що вiн сам мав давно це зробити м. Тодi Чiполло, побачивши,
хто це казав, пiдiйшов ближче до смi- ого хлопця з курткою через плече й
глузливо спитав, чи вiн заняли робить тiльки те, що хоче, чи
вважає себе вихованою людиною, I! т римавши ствердну вiдповiдь,
якось пильно подивився на нього й иiугiïв того показати язика
публiцi. На якийсь час хлопець знiтив- |я Та коли Чiполло викликав на
сцену двох простих парубкiв з тих, <> гояли попiд стiнами
(благородну публiку вiн не зачiпав) i почав
Iснувати з них, бо вони не вмiли писати, хлопець знову обiзвався. Ми теж
нiчим не поступався Чiполло в дотепах i володiннi мовою.
Iди а к чарiвник змусив його силою гiпнозу скрутитися вiд болю на PVix у
публiки, та пiсля того вигуки браво лунали все ж не тiльки р* мдресу
Чiполло, а й смiливого хлопця. Потiм вiн показав трюк iз ШИ|i|>пми,
не погребувавши при цьому позбиткуватися з iноземцiв, МI е знали
iталiйськоï назви цифр. Далi вiн зiрвав оплески за фо- V i картами.
Потiм прочитав минуле сеньйори Анджольєрi, згадав- про Елеонору
Дузе. Усi знали про це й оцiнили iнтуïцiю Чiполло.
к' коли скiнчився антракт, почалося iнше дiйство. Чiполло був, як Ьидно,
один з найсильнiших гiпнотизерiв, а що використовувати гiн- iаборонено,
то вiн вдавав iз себе штукаря. Двi речi вiдiгравали у (його) успiхах:
чарка для пiдкрiплення i нагайка з рукiвям
> формi пазура явний символ влади. Потiм вiн провiв дослiд над
Мнпком, який в усьому його слухавсь, i всi жалiли молодого паруб- Чалi
Чiполло, побачивши ранiше вразливiсть панi Анджольєрi, мусив
ïï йти за ним i не слухати закликiв свого чоловiка, якого до-
iи до вiдчаю. Вiн довго не мiг заспокоïтися й почувався нещасним, В
його так жорстоко прилюдно пiдняли на глум. Нiхто в залi не мiг
ЮИiииатися майстерностi гiпнозу. Ось вiн пальцем покликав до себе
iфiирiо, кельнера з кавярнi. Марiо був привiтним гарним хлопцем,
||ii|швним, чемним, його всi любили за веселу вдачу. Вiн був явно не-
”iдополений, що його кличе Чiполло, але не мiг опиратися й пiшов Ви
нього на сцену. Той почав розпитувати Марiо про його iмя, про i'Поту, а
потiм почав публiчно розпитувати про його особисте жит- ti. а коли Марiо
спробував утекти пiсля цього допиту, той повернув шоiiця i почав удавати
з себе його кохану дiвчину Сiльвестру, вима. 391ТОМАС МАНН. Марiо i
чарiвникгаючи, щоб Марiо його поцiлував. Це було жахливе видовище. Щ
селився хiба що той юнак з курткою, перекинутою через плече.П також
зазнав на собi силу гiпнозу Чiполло ще на початку. У залi] раз
запанувала мертва тиша, бо всi були прикро враженi. Пару] вiдсахнувся
вiд Чiполло, щойно той ляснув нагайкою. Марiо сп на сценi, притискаючи
то одну, то другу руку до своïх споганеï уст; раптом вiн
ударив кiсточками пальцiв себе по скронях, ] нувсь i кинувся схiдцями
вниз пiд оплески глядачiв. Чiполло, склi| ши руки на колiнах, глузливо
знизав плечима. Уже внизу Марiо ïГ нацька круто обернувся на бiгу,
скинув руку вгору, i крiзь оплескi смiх прорвалося два короткi,
оглушливi пострiли.
Одразу стало тихо. Чiполло схопився зi стiльця, простяг румi нiби
намагаючись крикнути: Геть вiд мене i впав нерухомi безладна купа одягу
й кривих кiсток.
Усi заметушилися злякано, хтось виводив дiтей, хтось кинувся лiкаря,
хтось вiдбирати пiстолет у Марiо, що легко вiддав йоЦ приголомшений
таким поворотом подiй.
Жахливий, фатальний кiнець. А все-таки вiн принiс визволi] ня так
почував я тодi, так почуваю тепер i не можу iнакше!