Сон
Категории
Оригинал
Марку ВовчкуНа панщинi пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пiшла в снопи, пошкандибала
Iвана сина годувать.
Воно, сповитеє, кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, погодувала,
Попестила; i нiби сном.
Над сином сидя, задрiмала.
I сниться ïй той син Iван
I уродливий, i багатий,
Не одинокий, а жонатий —
На вольнiй, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волi
; Та на своïм веселiм полi
Свою-таки пшеницю жнуть,
А дiточки обiд несуть.
I усмiхнулася небога.
Проснулася — нема нiчого...
На сина глянула, взяла
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пiшла.
Коментар
Тяжка крiпацька доля, а найважче — жiнцi, матерi, якiй доводилося у жнива брати маленьке дитя iз собою. Що могла дати бiдна крiпачка своïй дитинi? Хiба що ласку, пiсню. Та помолитися за неï, а ïï долю. Тiльки увi снi вона могла мрiяти про те, що ïï син ста-г вiльною, щасливою людиною, матиме своє поле i радiсно працюватиме на ньому, заведе сiм'ю, дiточок. Але мрiï залишаються мрiями, дiйснiсть — жорстокою дiйснiстю. Усього кiлька хвилин перепочила, а вже треба йти жати, щоб виконати норму й не заробити покарання вiд панського наглядача.
Вiрш пройнятий щирим спiвчуттям до героïнi, ïï мрiï близькi й самому поетовi, якому теж хотiлося мати сiм´ю, дiточок, жити в мирi та злагодi чесною працею.
