Буря на Чорному морi
Категории
Оригинал
На Чорному морi, на бiлому каменi сидить сокiл-бiлозiрець, поглядає на небо та на море, де не все гаразд дiється. Зорi потьмарилися, хвиля зо дна пiднiмається й розбиває козацькi судна на три частини. Одну частину заносить на Дунай, другу — на турецьку каторгу, третю — затоплює.Так з тоï частини два братики тонули. Нiзвiдки ïм допомоги чекати, то стали вони в Бога прощення просити, грiхи своï сповiдати.
До них припливає ще один чужий-чужениця, теж у Господа спасiння благає. Брати гiрко сльози ллють i говорять мiж собою, що то ïх не морська хвиля топить, а батькова й материна немилiсть. Вони :, як у вiйсько йшли, велику гордiсть мали, зневажали батька i матiр стареньких, старшого брата, сестру, сусiдiв, навiть церкву святу. Богу є молилися, кров християнську проливали.
От коли б урятувала ïх отцева й материна молитва, вони б усiх шанували та поважали. Пiсля цих слiв став Господь ïм допомагати. орне море втихло, два брати пiдпливли до берега й вийшли. Пришли в гостi до батькiв, а тi й питають, як же ïм було в дорозi. Брати вiдповiли, що добре ïм було, от тiльки чужому-чуженицi, сиротi, страшно було потопати, бо йому прощення нi вiд кого прийняти й нi вiд кого порятунку чекати. Господи, почуй нашi молитви!
Коментар
Народна дума оповiдає про бурю на морi. Двоє братiв-козакiв, потопаючи, стали просити у Бога прощення за своï грiхи. Найбiльшим своïм грiхом вони вважали те, що зневажали батька й матiр, своïх рiдних та сусiдiв. Тiльки щира материна й батькова молитва допомогла ïм урятуватися. А за козака-сироту нiкому було молитися, нiкому було його прощати, тому вiн потонув. Дума оспiвує вiру, силу материнськоï любовi, необхiднiсть усвiдомлення того, що порятунок можливий лише через покаяння, розумiння своєï грiховностi.
