Чоловiче мiй, запрягай коня

Категории

1.   1 Лiна Костенко

Оригинал

Чоловiче мiй, запрягай коня.
То не кiнь, а змiй, миготить стерня.
Доберемося за три годиночки
За стонадцять верст до родиночки.
Чуєш роде мiй, роде, родоньку,
Чом бурян пiшов по городоньку?
Роботящий мiй з дiда-прадiда,
Двiр занедбаний — Боже праведний.
Ой ти ж роде мiй, мiй рiднесенький,
Хоч би вийшов хто, хоч однесенький.
Що ж це дверi всi позамиканi,
Чи приïхали ж ми некликанi?
Девять день душа ще пручається,
А тепер вже десь розлучається.
Ту морквиночку, тую квiтоньку
Не прополеш iз того свiтоньку.
Люди згадують — ми навiдались,
От ми родоньку, перевiдались...
Чоловiче мiй, запрягай коня.
То не кiнь, а змiй, миготить стерня..