I засмiялась провесiнь: — Пора!

Категории

1.   1 Лiна Костенко

Оригинал

I засмiялась провесiнь: — Пора! —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —
дивлюсь: мiй прадiд, i пра-пра, пра-пра —
усi iдуть за часом, як за плугом.
За ланом лан, за ланом лан i лан,
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
вони уже в туманi — як туман —
усi вже йдуть за часом, як за плугом.
Яка важка у вiчностi хода! —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Така свавiльна, вiльна, молода —
невже i я iду вже, як за плугом?!
I що зорю? Який засiю лан?
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Невже i я в туманi — як туман —
i я вже йду за часом, як за плугом?..