КРИГА НА ОДРI
Категории
Оригинал
В цьому роцi зима
Не вдягала бiлоï свити.
Часом вже й примiряла,
Та хтось ïï зразу крав.
Пошукала, поплакала...
Що ж робити? –
Бiдувала в старiй
Iз торiшнiх зiв'ялих трав.
Як коли лютувала,
Стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем,
Несла сум'яття вiтрiв.
Все збиралась на силi.
Та не встигла огледiться,
Як проснулись дерева
I на Одрi лiд потемнiв.
Крига буйно ломилась
У вiдкритi дверi протоки.
Лiд кришився, б'ючись
Об камiння берегове...
I нарештi по Одрi –
Темнiй, широкiй –
На останнiй крижинi
Самотня чайка пливе.
- Ти куди ж розiгналась?
Чи, бува, не до самого моря?
Чайки держаться гурту,
А ти вiдпливаєш одна.
А крижина тонка,
А крижина майже прозора...
Ну, а що, як ïï
розмиє вода весняна?
Ну, а що, коли ïй
Та удержать тебе несила?
Затрiщить i вiдломиться...
Пiде вода кругами...
- Дивна людино!
Я ж маю крила.
Нащо крилатим Ґрунт пiд ногами?
