ГОРЕ ПОЕТА

Категории

1.   1 Володимир Самiйленко

Оригинал

Люде добрi! Пожалiйте
Бiдолашного пiïту,
Що вiд горя, вiд наруги
За слiзьми не бачить свiту.
Розкажу вам все. Учора
Я зайшов собi в крамничку,
Щоб на вечiр запастися —
Лойову купити свiчку.
I гидкий, поганий крамар
(Чи бува що в свiтi гiрше?)
Загорнув менi ту свiчку
У моï чудовнi вiршi!
Вiд зневаги, вiд досади
Не заснув я цiлу нiчку.
Боже! У мою поему
Лойову вгорнули свiчку!
Ту поему вiрш по вiршу
Я складав старанно, пильно,
Перелiчував трохеï,
Розмiряв ïх так прихильно;
Розкуйовдивши волосся,
Не одну писав я нiчку,—
I в чудовную поему
Лойову вгорнули свiчку!
Я, скiнчивши ту поему,
Сам вiднiс ïï в цензуру,
Сам продав ïï в книгарню,
Сам продержав коректуру.
Видавець менi за неï
По копiйцi дав за стрiчку,
I в такий утвiр коштовний
Лойову вгорнули свiчку!
Нi, не хочу бiльш терпiти
На землi неправди злоï!
Хай же смерть мене сховає
Вiд наруги навiсноï!
Напишу останнi вiршi,
Та тодi iз моста в рiчку...
Як? в моï чудовнi твори
Лойову вгорнули свiчку!
Напишу я в заповiтi:
Хай сховають мене в полi,
Хай високий хрест поставлять,
Щоб виднiвсь на всiм роздоллi.
На хрестi ж, на вiчний спомин,
Мiдну хай приб'ють табличку
I напишуть: В його твори
Лойову вгорнули свiчку.