НА ПЕЧI (Украïнська патрiотична дума)
Категории
1898р.
Оригинал
Хоч пролежав я цiлий свiй вiк на печi,
Але завше я був патрiотом, -
За Вкраïну мою, чи то вдень, чи вночi,
Моє серце сповнялось клопотом.
Бо та пiч — не чужа, украïнська то пiч,
I думки надиха менi рiднi;
То мiй Луг дорогий, Запорозька то Сiч,
Тiльки в форми прибрались вигiднi.
Нашi предки колись задля краю свого
Труд важкий пiдiймали на плечi;
Я ж умiю тепер боронити його
I служити, не злазячи з печi.
Еволюцiя знАчна зайшла вiд часiв,
Як батьки боронились вiйною, -
Замiсть куль i шабель у нових дiячiв
Стало слово гаряче за зброю.
Може, зброя така оборонить наш край,
Але з нею прекепська робота:
Ще пiдслухає слово якесь полiцай
I в холодну завдасть патрiота.
Та мене почуття обов'Язкiв своïх
Потягає служити народу;
Щоб на душу не впав менi зрадництва грiх,
Я знайшов собi добру методу.
Так нехай же працюють словами й пером
Тi, що мають двi шкури в запасi...
I, розваживши так, я вiддався цiлком
Працi тiй, що єдина на часi.
На таємних думках та на мрiях палких
Я роботу народну обмежу;
Та зате ж для добра землякiв дорогих
Я без мрiй i хвилини не влежу.
I у мрiях скликаю численнi полки
З тих, що стати за край свiй охочi,
Слово ж маю на те, щоб ховати думки,
Якщо зраджують ïх моï очi.
До письменства я кличу, — звичайно, в думках,
Щоб свiтило над нашою нiччю,
Хоч, на жаль, мати книжку народну в руках
Я признав небезпечною рiччю.
О краïно моя! я зв'язав свiй язик,
Щоб кохати безпечно iдею;
Але в грудях не можу я здержати крик
У годину твого ювiлею.
Ще стоïть Украïна! Не вмерла вона.
I вмирати не має охоти.
Кожна пiч украïнська — фортеця мiцна,
Там на чатах лежать патрiоти
Слава ж нам! бо коли б дух народу погас,
Не стерпiвши свого лихолiття,
То по йому хоч зо два примiрники з нас
Дочекають нового столiття.
Слава нам! хоч би вмерла Вкраïна колись,
Ïï слiд буде легко шукати:
А щоб краще навiк тi слiди збереглись,
Буде зроблено з нас препарати.
