СУМРАК ВЕЧЕРНIЙ
Маркiян Шашкевич ()
Сонце ясне померкло, свiт пiтьма насiла,
Вшир i вздовж доокола сум ся розлягає,
Чагарами густими тьма вовкiв завила,
Над тином опустiлим галок гамор грає.
Там, нещасен, думаю тяжко, мов могила
Серед степу опiвнiч сумненько думає.
Згадка в душi печальнiй тужно згомотiла,
Бо сплинули радощi, як Днiстер спливає!
Нависло ясне небо чорними хмарами,
Тяжкими густi бори склонились тугами,
Зойкнули дуброви, i лiси застогнали.
Весело ми з тов гудьбов та й з тими лiсами,
Мило ми з буйним вiтром, з блудними марами,
Студена тая доля к серденьку припала.
[До 1837]
