Степ
Якiв Щоголiв ()
Iду шляхом; сонце сяє,
Вiтер з травами говоре;
Перед мною i за мною
Степ колишеться, як море;
А затихне вiтер буйний, —
Степ, мов камiнь, не двигнеться
I, як килимом багатим,
Ввесь квiтками убереться.
Он нагнулась тирса бiла,
Звiробой скрутив стебельцi,
Червонiє материнка,
Як зiрки, горять козельцi;
Крикнув перепел в ярочку,
Стрепет приснув над тернами;
По кущах мiж дерезою
Ходять дрохви табунами.
Тихо всюди; тiльки де-де
Вiтеречок пронесеться
Та на землю iз-пiд неба
Пiсня жайворонка ллється...
