Кривда

Категории

1.   1 Василь Симоненко

Оригинал

Новела
У Iвася немає тата.
Не питайте тiльки чому.
Лиш вiд матерi ласку знати
Довелося хлопчинi цьому.
Вiн росте, як i iншi дiти,
I вистрибує, як усi.
Любить босим прогоготiти
По ранковiй колючiй росi.
Любить квiти на луках рвати,
Майструвати лука в лозi,
По городу галопом промчати
На обуренiй, гнiвнiй козi.
Але в грудях жаринка стука,
завiтне в Iвася одно
Хоче вiн, щоб узяв за руку
I повiв його тато в кiно.
Ну, нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два,
Все одно вiн би тата слухав
I ловив би його слова...
Раз Iвась на толоцi грався,
Раптом глянув сусiда йде.
Ти пустуєш тута, озвався,
А тебе дома батько жде-
Бiг Iвасик, немов на свято,
I вибрикував, як лоша,
I, напевне, була у п'ятах
Пелюсткова його душа.
На порозi закляк винувато,
Але в хатi мама сама.
Дядько кажуть, приïхав тато,
Тiльки чому ж його нема?..
Раптом стало Iвасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблiд
Догадався, чому єхидно
Захихикав сусiда вслiд.
Вiн допiзна сидiв у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, вiд плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.
А вн о чi шугнув через грядку,
Де сусiдiв паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
I додому спати помчав...
Бо ж немає тим iншоï кари,
Хто дотепи своï в iржi
Заганяє буздумно в рани,
У болючi рани чужi...