В КОХАННI I БУДНI, I СВЯТА
Василь Симоненко ()
в коханнi i буднi, i свята,
у ньому i радiсть, i жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих iлюзiй вуаль.
I з тобою було б нам гiрко,
Обiймав би нас часто сум,
I, бувало б, темнiла зiрка
У туманi тривожних дум.
Але певен, що жодного разу
У вагання i сумнiвiв час
Дрiб'язковi хмарки образи
Не закрили б сонце вiд нас.
Бо тебе i мене б судила
Не образа, не гнiв любов.
В душi щедро вона б свiтила,
Оновляла ïх знов i знов.
У мою б увiрвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!..
